«Людям не те що позакладало вуха — людям позакладало душі»

«Людям не те що позакладало вуха — людям позакладало душі», – ніби пророче про події у Нових Санжарах сказала колись Ліна Костенко…

Що це було? Хто ми? Я навіть не про Санжари, я про Винники, Тернопіль, Франківськ. Люди, ви – люди?..

Чесно, кров’ю обливалося серце, коли бачив перестрашені очі українців, які їхали в автобусі: що вони думали про нас, своїх…

Не хочеться говорити ні про чергову некомпетентність влади, ні про «спецоперацію» ФСБ, ні про спеціальний план, щоб відволікти людей від святкування річниці Революції. Пам’ятаєте як ще ми називали ту Революцію? Ага, Гідності… І де ж та наша гідність?.. Де милосердя, співчуття, врешті патріотизм? Знову пішли на поводу «ідіотів-провокаторів»? І хто ми після цього?..

Чи все втрачено? Думаю, ще ні. У Фейсбуці прочитав пост від Angelika Batumska:

- Їду сьогодні в маршрутці! На одній із зупинок входять в маршрутку четверо наших рідненьких захисників із передової. На двох теплі бушлати (на вулиці холодрига і дрібний дощик), на інших їх немає.., І один речовий мішок на всіх.

Дивлюся на обличчя, руки, нашивки. Наші.., Хлопці.., одним словом! Зібрали гроші і простягають водієві 10 гривень. Він питає: ''Вас скільки?"

Відчуваю, як миттєво впала тиша в маршрутці, але, знаєте, така, як перед бурею - насторожено-зла. Вояки кажуть: ''Шеф, не шуми, скільки доплатити?" І тут маршрутка "вибухнула", і ми всі почали кричати на водія.

Він зупиняється, визирає в салон і каже всім: ''Ану, ША! Мужики, вас четверо?!'' Ті кивнули, і він тому, хто був ближче до нього, дав чотири сотні гривень. Хлопці упиралися, але він наполіг і ще довго вибачався, що це все, чим він на сьогодні багатий.

Всім в автобусі стало соромно, що накричали на водія. Людей було повно, і до наступної зупинки хлопцям зібрали ще 750 грн. Я і багато хто витрушували буквально останнє!

Я давно не бачила стільки радісних облич, коли є привід дійсно закохатися в українців. Всі, хто виходив, бажали воїнам миру і здоров'я, а вони посміхалися і тиснули руки. Стільки добрих слів їм сказали, що мама дорога, як це було приємно.

Хлопці виявилися західняками, які опинилися у нас у місті за новим місцем дислокації частини. Чудові люди і вони, і водій, і пасажири.

З

наєте, як це здорово, коли поринеш у світ людей без облуди! Справжня "жива вода"! А може, не все ще втрачено, може, це було чергове затьмарення? Будьмо людьми!..

Надрукувати