Є старий анекдот про керівника, якого звільняють. Він залишає наступнику три конверти: у першому – радить все валити на попередника, у другому – звинувачувати ситуацію і систему, яка формувалась роками, недосвідченість підлеглих, а в третьому – радить писати три листи…

Здається мені, що в Україні другий конверт вже розкрили. І період, в який можна користуватися «порадами» цього конверта, теж дуже обмежений.

Теза: «що ви хочете, в країні війна» - втрачає трагізм і звучить непереконливо. Бо якщо війна – вона має бути для всіх. Якщо війна – то і відповідати мають за законами військового часу. Хіба армію 23 роки розвалював один Саламатін? Знаєте, про що говорять малослівні, але справедливі хлопці, які повертаються додому з війни: вони чомусь хочуть «по-хлопськи» поговорити з генералами, які «планомірно» виводили їх з котлів, із «зампотилами», які забезпечили 100% зимовим одягом, з тими, хто за тиждень «поблизу Дебальцевого» вже має штамп учасника АТО, а у них його ще нема…

А у тилу?.. Те, що відбулося з цінами на продукти харчування минулого тижня, у військовий час називається саботажем і підривом обороноздатності країни, а списки тих небагатьох, що нині радіють надприбуткам у своїх торгових мережах, уже мають активно пропрацьовуватись у СБУ.

Ви вірите, що хтось за це відповідатиме? Я особисто - ні…

Часто сьогодні можна чути вислів: «зараз не до цього». Більше того, ті, «кому не до цього», мають і заїжджений «контрольний»: ти що, третього Майдану хочеш?.. Не хочу - бо на це розраховує наш справжній ворог. Але якщо у державі й надалі відтягуватимуть реформи, коли на посади будуть ставити 20-річних синків і донечок нині наближених до «корита» нардепів, якщо й надалі ми залишатимемо відступаючи українські території і за це даватимуть медалі, то я більш ніж впевнений, що буде не лише третій, а й четвертий і п’ятий Майдани…