Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

26.12.2014

Добігає до завершення 2014 рік, який, без сумніву, ввійде у підручники історії нашої незалежної держави як початок нової доби України. За цей рік ми багато пережили і багато зрозуміли, навчилися відрізняти фальш від правди, ілюзії від реальності, по-новому почали оцінювати людей, їх слова і вчинки. Ми навчилися говорити від малого до великого «Слава Україні!» і чути у відповідь «Героям слава!». Дорогою ціною далося це. Небесна Сотня, серед якої наш Герой України Роман Точин, стоятиме перед очима під звуки всеукраїнського реквієму «Плине кача…». Дорогою ціною… Тисячі полеглих наших хлопців на Сході, на війні, з якої Володимир Попович з Монастирця теж повернувся Героєм, на жаль, посмертно.

Сподіваюся, ми стали іншими. Ми хочемо, щоб іншими ставали і ті, кого ми привели сьогодні до влади. Якщо вони це не усвідомлять – люди, матері загиблих, їм цього не вибачать...

Наш часопис впродовж року старався відображати усі події, що відбувались у районі. Старались робити це об’єктивно і професійно. Ми робили репортажі з Майдану, розповідали про тих, хто, покинувши рідних і близьких, тижнями, а може й місяцями, доводив свою особисту і нашу спільну Гідність. І коли довелося стати плече в плече – стояв до перемоги. Завдяки нашому часопису читачі дізнавались про страшні дні, коли влада стріляла у власний народ, про долі тих хто це пережив.

Згадаймо, як перекривались дороги у районі, як люди стояли нічну варту, щоб, не дай Боже, сюди не прорвались беркутівці, які тікали з Києва. Згадаймо, як наші люди у Кохавинському монастирі переховували тата і сина Синиць з Дніпропетровська, яких розшукували органи за «терористичну діяльність». З шпальт нашої газети люди дізнались про перших біженців з Криму у районі та «бандерівку з Луганщини», доля якої нам невідома донині; про сепаратистів луганська, які як жили без батьківщини, так і залишились «малоросами», зомбованими російською пропагандою.

Щономера ми розповідали про роботу, яку проводили волонтери Жидачівщини, починаючи від Майдану і продовжуючи забезпечувати наших вояків усім необхідним донині…

Але не лише цими, надто болючими для нас подіями жив наш район. Люди сіяли, орали землю, збирали хороші врожаї, піднімали (все-таки статистика каже про ріст) промисловість. Не обійшлося і тут без ложки дьогтю, якщо згадати Жидачівський комбінат, доведений нині до банкрутства, про який ми писали мало не щономера.

Ми пройшли через два етапи виборів, зберігши лице, не злакомившись на гроші. Чесне ім’я і репутація набагато дорожчі.

Серед подій цього року про які писав «НЧ» можна пригадати, що район достойно відзначив 200-у річницю Генія Шевченка, про що ще довго нагадуватиме вишитий на полотні піддністрянськими вчителями та учнями «Кобзар». Незабутнім було святкування 850-річчя міста Жидачева з відкриттям фонтанів і відремонтованим і прибраним центром міста.

Окрему сторінку вписали цього року наші школярі і педагоги, які вкотре підтвердили високе реноме Жидачівщини в освітянському середовищі області, а Софія Демків (Жидачівська ЗОШ №2) з її 200- балами по ЗНО тільки яскраве тому підтвердження.

Є чим пишатися і нашим спортсменам, які цього річ підіймалися на найвищі щаблі навіть європейських першостей.

За всіма цими матеріалами стоять наші журналісти, працівники редакції та наші дописувачі. Одних ви знаєте по матеріалах, інші менш відомі, бо, хоч і не пишуть безпосередньо, без їх праці не було б нашої газети. Подяка всім: Оксані Франків, Ользі Баран, Івану Кофлику, Надії Татчин, Марії Татчин, яка цьогоріч вдруге стала мамою (з чим ми її вітаємо), Дарії Кічурчак та Йосипу Гайді. А ще Ігорю Маркевичу, Михайлу Глинці, Олексію Хемію, Ірині Берник, Зіновію Горіну, Любомиру Калинцю і всім, хто дописує до газети.

Цього непростого року ми спромоглися відремонтувати фасад редакційного будинку. Будівля редакції стала такою, що вже не стидно показатися людям. Це стало можливим завдяки спільним зусиллям багатьох людей. Хочу щиро подякувати нашим співзасновникам – депутатам Жидачівської районної ради, які на початку року пішли нам назустріч у фінансовій підтримці, а ми змогли закумулювати кошти господарської діяльності і спромогтися на ремонт господарським методом. Це саме той випадок, коли є віддача і реальний результат вкладених коштів. Це дає наснагу до роботи, чому є підтвердженням те, що сайт нашої газети став цьогоріч одним із кращих в області. За це ми отримали премію, яку направили на передплату нашої газети для соціально незахищених категорій людей, що проживають у нашому районі.

Повертаючись до ремонту, щиро хочу подякувати Олегу Канівцю, Андрію Коту, Ярославу Овсянецькому, Володимиру Буянову, селищному голові Журавна Василю Вітру, міському голові Жидачева Володимиру Левку, Ярославу Омеляну, Андрію Кіндифорі, Андрію Ковбузу, Михайлу Титикалу, Володимиру Мелеху, Михайлу Лапку, підприємцям Остапу Підлісецькому, Андрію Николину, Ігорю Чорнейку, сільським головам Гнату Кухті, Володимиру Ємцю, Михайлу Візному, Івану Оліяру, Михайлу Дреботу, Ігорю Лалаку, Станіславу Стрийському і багатьом іншим. Добра, миру вам і вашим родинам, добробуту працівникам.

У цей непростий час хочу подякувати всім нашим читачам, тим хто, можливо, останні кошти витратив на передплату нашої газети на 2015 рік. Ми це дуже цінуємо. Окрема подяка всім, хто допоміг у передплатній кампанії.

Хай новий рік принесе у наші домівки мир. Хай з Різдвом Христовим на Україну опуститься Божа благодать, прийде порозуміння, прощення і восторжествує здоровий глузд. Україна буде єдиною і нероздільною. Вірмо у це і працюймо для цього.

Андрій Данилець.

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"