06.08.2010

7 серпня виповиповнилось 20 років, як побачив світ перший номер народного часопису „Новий час”. Не на порожньому місці „з’явився” часопис у буремному 90-му. Друковані ЗМІ, що виходили у нашому районі, розпочинають свою історію з 1939-го „Радянським шляхом” який у 1963 став „Червоною зіркою”. Так і залишається загадкою чому у 1965 газеті знову повернули назву „Радянський шлях”. Як розповідав мені тодішній заступник головного редактора Григорій Шрамко, для цього потрібно було їхати до Києва, в ЦК...

У 90-му назву теж підбирали, щоправда, уже, Богу дякувати, не у Києві. Як розповідає Зоряна Книш – активний учасник національного відродження на Жидачівщині і Ходорівщині, молодій Жидачівській районній раді першого демократичного скликання як вода був необхідний „друкований орган”, щоб мати змогу доносити до „краян” свої ідеї побудови незалежної України. Тому і назву вибрали відповідну, крім того, ще й з історичними коренями...

Це були непрості часи. На фоні економічної, політичної і соціальної нестабільності, у складі ще тоді Радянського Союзу, журналісти, напевно як ніхто інший, відчували зміни і нарешті змогли вдихнути на повні груди.

«Як тоді легко писалося», - казали колеги про ті часи. І все пояснювалось одним простим і водночас дуже складним поняттям: „Свобода”...

Гортаю архіви тих років, і майже кожен матеріал „дихає” цим відчуттям. Рядки статей просочені якоюсь аурою правдивості та відвертості, піднесення та утвердження правоти у тому, що робиться. А ще в цих рядках живе Віра... Віра в те, що Україна буде...

Мине ще трохи часу, і вже нашими послідовниками буде дана оцінка, в тому числі і ролі нашого часопису в ті далекі 90-і.

Вона має бути об’єктивною, проте судити про це будемо уже не ми...

За ці 20 років по-різному було: і влада пробувала „тиснути”, і судові позови до редакції були, і на журналістів „наїжджали” бо «не те» писали, були „проколи” і з нашого боку. Але попри все, без гучних слів, ми працювали і надалі працюємо, служачи перш за все Свободі Слова і Слову Правди. Безперечно, і ми це добре розуміємо, правда буде подобатись не всім. Тому і не сподіваємось на титул «хорошої газети». Найбільшою нашою заслугою є те, що нам вірять люди (навіть нашим прогнозам погоди).

Ми, як і тоді, в 90-і, прагнемо бути незалежними у своїй журналістській роботі. І нещодавнє введення трудового колективу у співзасновники часопису тільки буде сприяти професіоналізму журналістів.

Напередодні 20-ї річниці хочу привітати всіх, хто був причетним до створення часопису, журналістів, яких з нами сьогодні нема, хто на заслуженому відпочинку, весь нинішній трудовий колектив часопису і, найголовніше, – Вас, наші дорогі читачі. Без Вас – не було б нас.

Шануймося, бо нас таки треба!

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"