Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

З історії «реформування» території Жидачівського району

Марно думати, що на наших землях, які переходили від однієї держави до іншої, був якийсь сталий адміністративний устрій. Кожна «монархія», яка приходила на західноукраїнські землі, відтворювала модель своєї влади і адмінтерустрою.

У 2004 році, коли головою Жидачівської РДА був Ігор Костирко, до 40-річчя створення району готувалося велике «видання» про Жидачівський район. Проте події, які розгорнулися згодом, перекреслили цей проєкт, і тільки Богу одному відомо, чи ще колись хтось до нього повернеться. Хіба тоді, коли знову «зорганізують» через 50 років адміністративно-територіальну реформу.

Ці дані вдалося зібрати в першу чергу завдяки архіву «Нового часу», Вікіпедії та доступним Інтернет-ресурсам. Наперед скажу, що навіть у Вікіпедії є суттєві «неточності»…

Жидачівський повіт

Жидачівський повіт — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі та УРСР. Адміністративним центром повіту було місто Жидачів.

У складі Австро-Угорщини

Жидачівський повіт утворений у 1867 р. шляхом об’єднання Миколаївського повіту із 36 громад (ґмін) і Журавенського із 37. На 1910 р. повіт поділявся адміністративно на 76 громад, земельно — на 61 кадастральну гміну та займав площу 936 км . Населення повіту на 1910 р. становило 83 339 осіб.

У складі ЗУНР

Повіт входив до Стрийської військової округи Станіславської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром спочатку був Іван Білинський, директор школи в Пчанах; з 8 листопада 1918 р. — д-р Михайло Качмарський, комісар староства. В місті Миколаїв міським комісаром (бургомістром) обраний землероб Андрій Гірник. Делегатом до УНРади від повіту обраний Микола Левицький

У складі Польщі

Поляки чи не найбільше спричинилися до адміністративно-територіального устрою на наших теренах. У 1920 році, коли вони окупували землі ЗУНР, Жидачівський повіт було включено до складу Станіславського воєводства. До складу повіту входило 101 поселення (з них 4 міста, 70 сільських гмін і 24 фільварки та 3 знелюднілі поселення) зі 39 865 житловими будинками. Загальна чисельність населення повіту складала 77 024 особи (за даними перепису населення 1921 року), з них 56 724 — греко-католики, 14 799 — римо-католики, 5 352 — юдеї, 149 — інших визнань.

1 серпня 1934 р. було здійснено новий поділ на сільські гміни шляхом об’єднання дотогочасних (утворених ще за Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об’єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (міські ґміни):

м. Жидачів

містечко Журавно — місто з 1934 р.

містечко Миколаїв над Дністром — місто з 1934 р.

містечко Розділ — місто з 1934 р.

Сільські ґміни

Кількість: 1920-1934 рр. — 68 1934 р. — 65 1934-1939 рр. — 6

У 1939 році в повіті проживало 90 330 мешканців (69 030 українців-греко-католиків — 76,42%, 6 595 українців-латинників — 7,3 %, 6 265 поляків — 6,94 %, 785 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,87 %, 5 635 євреїв — 6,24 % і 2 040 німців та інших національностей — 2,26 %).

У складі УРСР

Одразу після радянської анексії західноукраїнських земель внаслідок «Пакту Молотова – Ріббентропа», починаючи з вересня 1939 року нова радянська влада, яку наші люди називали «совіти», почала формувати органи державної і партійної влади – адміністрації. Сьогодні багато запитань: чому було створено одразу так багато районів? Відповідь на це питання у якійсь мірі може дати «оперативна військова карта дислокації частин і підрозділів РККА». Її датовано жовтнем 1939 року. Схоже, адміністративний устрій на «новоприбулих» територіях радянська влада вибудовувала, ґрунтуючись на спроможності «тримати» ці території під наглядом силових і армійських структур, дислокація яких і була розбита на наших теренах саме на 4 райони, що згодом стали адміністративними одиницями.

Жидачівський район було утворено 4 грудня 1939 року з частини території колишнього Жидачівського повіту Станіславівського воєводства і включено до складу Дрогобицької області. 10.01.1940 р. ЦК КП(б)У обговорив питання про адміністративний поділ Дрогобицької області. Зокрема йшлося про створення ще 3 районів: Ходорівського, Журавнівського, Новострілищанського. Рішенням від 17.01.40 р. внаслідок поділу Жидачівського повіту утворено Журавнівський район. Цим же рішенням із трьох ґмін Бібрського повіту (Нові Стрілиська, Острів і Соколівка) утворений Новострілищанський район. Ходорівський район утворений із ґмін Бібрського повіту.

У 1957 році в УРСР розпочинається адміністративно-територіальна реформа, яка проходила аж до 1966 року. Як і нинішня, та радянська теж мала на меті децентралізацію та укрупнення районів, внаслідок чого в цілому було зліквідовано 184 райони.

Одночасно відбувається укрупнення сільрад, що було викликано укрупненням колгоспів: за 1960 рік зліквідовано 468 сільських рад, кількість сільрад скоротилася практично так само як і колгоспів (на території 8261 сільської ради вже розміщувалося по одному колгоспу).

У 1959 році у зв’язку з ліквідацією Дрогобицької області ліквідовуються Журавнівський і Новострілищанський райони. Перший приєднується до Жидачівського, другий – до Ходорівського. У 1962 році до Жидачівського району приєднали територію Ходорівського району. Увійшла до нашого району і територія Миколаївщини.

Проте вже у 1965 році райони знову «розукрупнюють». Указом від 4 січня 1965 року затверджено 394 райони республіки, в тому числі: Жидачівський район (центр — м. Жидачів) у складі міст Жидачева та Ходорова, Гніздичівської, Журавненської, Роздольської селищних Рад; Бережницької, Берездовецької, Бориницької, Бортниківської, Вербицької, Вільховецької, Горішнянської, Грусятицької, Дев’ятниківської, Держівської, Жирівської, Загірочківської, Зарічанської, Зарічненської, Крупської, Любшанської, Малехівської, Млиниської, Молодинчецької, Мельницької, Монастирецької, Облазницької, Отиневицької, Піддністрянської, Пісочненської, Подорожненської, Розвадівської, Рудянської, Тейсарівської та Чертізької сільрад; м. Миколаєва Новороздольської селищної Ради. Територія Новострілищанської селищної ради, Баковецької, Вибранівської, Кніселівської та Соколівської сільрад увійшла до складу Перемишлянського району.

Вже через рік, 6.12.1966 р. від Жидачівського району відокремлюються Миколаїв, Розділ та Н. Розділ, села Крупське, Держів, Розвадів, Пісочне, на основі яких створюється Миколаївський район. Натомість до Жидачівського приєднується територія Новострілищанської селищної ради, Баковецької, Вибранівської, Кніселівської та Соколівської сільрад. З того часу, аж до сьогодні, район існував у цих межах.

І насамкінець. Як вже говорилося, джерел інформації про ті радянські часи вкрай мало. Якщо у когось є більше – контактуйте, пишіть, і ми надрукуємо це в часописі. Історію треба знати, хоча б для того, щоб не повторювати помилок.

Андрій ДАНИЛЕЦЬ.

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"