Добігають останні дні року. Мабуть, якщо говорити про цьогорічні реформи, то реформа медична, якій ми приділяли у часописі чимало уваги, одна з основних і найбільш важких. Перш за все тому, що це стосується кожного з нас, а по-друге – розпочинаємо реформування без чіткого бачення самої реформи. Фактично, те що є – це дорожня карта. Процес реформування ще попереду. І у багатьох виникає логічне запитання: внаслідок реформи медичні послуги стануть кращими?..

Проте сьогодні реформа вже розпочалась, зокрема у протитуберкульозних закладах медицини - диспансерах. Мабуть, уже всі чули про закриття стаціонарного відділення у смт. Журавно. Напередодні нового року ми зустрілися з в. о. головного лікаря комунального закладу Львівської обласної ради Жидачівського протитуберкульозного диспансеру Галиною Кухар, щоб, як кажуть, з перших уст дізнатися, в першу чергу, що буде з людьми: хворими і персоналом.

- Отож-бо Галино Романівно, для початку дамо бачення, що собою представляє чи представляв Жидачівський протитуберкульозний диспансер?

- Жидачівський протитуберкульозний диспансер представлений в районі диспансерним відділенням у Жидачеві (є ще кабінет у Ходорові) та стаціонарним відділенням у Журавні, де працювало понад 70 працівників. Чому працювало, бо з 1 січня закривається стаціонарне відділення у Журавні, натомість розширюється диспансерне відділення.

- Журавнівський стаціонар був на скільки ліжок?

- На 25 паліативних ліжок, де лікувались хворі, яким відмовлено в лікуванні або неможливо підібрати лікування.

- Що з цими хворими буде далі?

- Їх переводимо до Стрия у стаціонарне відділення. Інші хворі, які мають чутливий туберкульоз, переводяться до Львова.

- Що буде з медичним персоналом?

- Можу сказати, що практично весь медичний персонал вдалося втримати. В основному скорочення торкнулося допоміжних ланок: кухня, господарська частина, обслуга, а також, молодшого і середнього медперсоналу пенсійного віку.

- Що буде із приміщенням в Журавні?

- Поки що не можу відповісти на це запитання, бо, на жаль, досі не вирішено питання розміщення нашого диспансеру у Жидачеві. У Журавні залишаться працювати бухгалтерія, водій, мусять залишитись лікар і кілька людей середнього і молодшого медичного персоналу, бо тут залишається рентген-апарат і кардіограф.

- Яке приміщення планується у Жидачеві для диспансеру?

- Планується приміщення колишньої СЕС (санепідстанції). Але ситуація така, що попри те, що ми відправили пакет необхідних для передачі приміщення документів до фонду держмайна у Львівській області, Міністерство охорони здоров’я видало наказ про призупинення будь-яких дій, пов’язаних з майном СЕС. Тому поки що невизначеність.

- Але разом з тим, на що очікуєте у році наступному? На що надієтесь?

- У розпочатій медичній реформі поки що ми не знаємо свого місця. Це останнє скорочення у нашій службі? Ми будемо існувати, чи нас «реформують»? Тішить тільки те, що у нас 100% забезпечення протитуберкульозними медпрепаратами для хворих, враховуючи, що вони закуповуються міжнародними фондами. Тішить, що покращилась ситуація із захворюваністю на туберкульоз в районі (у свій час ми були «лідерами» в області). Сьогодні, акцент у лікуванні туберкульозу переноситься на амбулаторне лікування у домашніх умовах. В нашому районі лікування здійснюється у кількох напрямках: лікуємо у протитуберкульозній установі, другий варіант – ліки приносять додому фельдшери ФАПів, а представники неурядових організацій (ЛЖВ, Червоного Хреста) допомагають хворим продуктовими наборами, приносять призначені лікарем ті ж медикаменти, допомагають хворим у соціальній адаптації.

Надія яка? Нарешті хочу, щоб у наступному році вирішилось питання з приміщенням, всі наші структури зібрати докупи, в одній будівлі. Це лише покращить якість наших послуг. А особисто хочу щоб усі були здорові і в державі був мир.

Розмовляв Андрій ДАНИЛЕЦЬ.