Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

В. Ілюк: Йдучи на вибори не обіцяв, а казав, що працюватиму

До Дня місцевого самоврядування вирішили поцікавитись, як живуть сільські ради, які не поспішають об’єднуватися у громади. Навідались до багатої ради – вільховецької. З 2015 року тут сільським головою Василь Ілюк. Сільська рада розташована в колишній колгоспній конторі. Сьогодні більшість приміщень двоповерхової будівлі пустує.

У фойє розміщено інформаційний куток, на чільному місці портрет загиблого бійця 24-ї механізованої бригади, уродженця Іванівців Мар’яна Козака.

У кабінеті сільського голови ви не побачите портрета президента. Натомість на стіні висять ікони, національний прапор, зліва на столі – колекція футбольних кубків. Тут у кабінеті й проходять засідання сесії сільської ради.

- Василю Івановичу, Ви прийшли на посаду сільського голови з бізнесу?

 

- Швидше як виробничник. Свого часу працював заступником начальника лісної біржі, у Жидачів прийшов на посаду майстра, пізніше став заступником начальника лісної біржі на комбінаті. Коли відкрилось дочірнє підприємство, на ньому працював заступником директора з виробництва. Згодом залишив цю роботу й допомагав дружині у її власній справі.

- Що для Вас, людини без досвіду в державній службі, на посаді сільського голови було незвичним у господарюванні, веденні справ?

- Найперше змінили графік роботи та прийому людей. Працюємо з 8.30 до 17.30. І працівники завжди на робочому місці. Раніше, коли доводилось заходити у сільську раду, о 15.00 міг вже нікого не застати. Сьогодні в нас такого немає, хтось все одно має залишатись, буває, звісно, що можемо виїхати на якісь події, збори, але це рідкість. У нас визначено дні прийому громадян, проте приймаємо в будь-який день, коли б люди не прийшли. (Коли ми під’їхали до сільської ради, на голову вже чекали, і Василь Іванович поміж нашу розмову встигав вислухати потреби людей. Хтось не може прописатись у помешканні, комусь потрібно зрізати старе дерево, іншому потрібна довідка).

Люди дзвонять і ввечері, і навіть серед ночі: десь світла нема чи хтось напився й буянить. Дуже здивувало мене те, що люди не можуть поділити сантиметр межі.

- Це, мабуть, у кожній сільській раді така дилема. Вам часом не вдалося знайти її вирішення?

- Рецепт простий - треба з людьми говорити, нагадувати про те, що все одно землі із собою ніхто не забере. Здається Македонський казав, коли його ховатимуть, щоб не закривали рук, щоб всі бачили, що він нічого з собою на той світ не забрав.

- Допомагає?

- Знаєте, допомагає. Більшість спорів нам вдається вирішити миром. Хто не згодився, а через якийсь час змінює свою думку. Де є конфлікт, намагаємось згладити, не погоджуємо межі тому, хто конфліктує, допоки не знайдуть між собою компромісу.

- Як у раді проходить сесійне засідання?

- Традиційно. Розпочинаємо з Гімну України.

- Депутати знають питання порядку денного, за що голосуватимуть?

- Звичайно, попередньо, за кілька днів до засідання, розсилаємо запрошення на сесію і подаємо питання порядку денного. Депутати є згідні, не згідні. Як і всюди.

- Є серед депутатів опозиційні до Вашої діяльності, які критикують все, що б не робилося?

- Десь є такі. Але той, хто з опозиції, завжди може утриматись.

- А Ваш стиль управління більше демократичний чи авторитарний?

- Демократичний. Намагаюсь вислухати людину, зрозуміти. Буває часом людина переходить якісь межі, але стараюсь до цього не допускати.

- Чи має бути контроль діяльності ради з боку громадськості?

- Обов'язково. Це підганяє, не дає тобі зупинитись.

- Йдучи на посаду сільського голови, Ви вивчали проблематику території?

- Дещо знав, бо сам живу в Іванівцях і зустрічався з тими чи іншими проблемами, але, звісно, не настільки як зараз.

- Тоді Ви, мабуть, задавались питанням: ось там і там є проблеми, їх же так просто вирішити, а сільська рада нічого не робить. Сьогодні з посадового крісла як ви дивитись на це?

- Знаєте, я тут зіткнувся із багатьма проблемами, але є дуже багато таких, на які люди мають свій погляд, а я свій. Можливо, в чомусь неправий, але я бачу кінцеву мету, а люди в більшості її не бачать. Цього року був такий випадок, ми чистили річку Тейсарівку, приходить жіночка й нарікає, що от лежить купа гілок, береги не прогорнуті. Кажу: давайте не поспішати, роботи ще не завершені, приїде бульдозер рівняти, але, щоб прибрати гілляччя, треба допомоги людей. Чому ви не згуртували сусідів, щоб допомогли розчистити гілки. Вона мені у відповідь, мовляв, ви надто мудрий, багато говорите й лише очі замилюєте. Кажу, та ні, ви ж не хочете, щоб я прийшов до вас на подвір’я і казав, як вам господарювати. Кожний має своє бачення, думку.

- Наскільки люди готові допомагати у громадських справах?

- Дуже важко. Говорити всі будуть, казати, що все неправильно, повчати, а порадити, як вийти з цієї ситуації чи вирішити проблему, - ні. Критикувати всі готові. Наприклад, спортивний майданчик планувалось облаштувати у Вільхівцях, але тут не було такої згуртованої молоді як у Пчанах. Бачив, що допомога від молоді буде більшою в тому селі й, як показав час, не помилився. Діти багато допомагали, а отже, вони цінуватимуть це більше, пильнуватимуть за ним, знатимуть, що в цьому є і їхня праця, й підтримуватимуть порядок. Так воно й є. У Пчанах є спортивний зал, ми допомогли із придбанням тренажерів. Кожного дня там є і дівчата й хлопці. У залі вільне покриття wi-fi. Молодь збирається, горілки не розпивають, займаються спортом. Дітям немає де дітися у селі.

- Зрештою, молодь — це ж майбутнє села!

- У нас проблема, фермер платить заробітну плату від 5 до 15 тис грн., а працівників немає. Село спивається, а на фермі - дисципліна, обов'язки, люди до цього не звикли.

- Чи багато молоді виїжджає з сіл?

- Дуже багато. Дуже багато тікає від армії. А з іншого боку, не мають де себе реалізувати.

- Як починається робочий день вільховецького сільського голови?

- Починається взагалі то з молитви. А далі вирішення щоденних, буденних справ. Мало сиджу в кабінеті, завжди в роз'їздах. Виїжджав в Туради, бо там люди спускали каналізацію в річку. Коли розчищали Тейсарівку, багато таких каналізацій знищили, що люди тихцем спускали в ріку.

- І що ви «доброго» зробили тим людям, вони ж Вам за це, напевне, не подякували?

- Так, собі зробив гірше. Зруйнував каналізації, якими люди шкодили самі собі. В цій же річці і їхні діти купаються, і їхні діти рибу ловлять. Так само й у Вільхівцях.

Десь так є, що 50 % людей мене підтримують, а інших 50% - ні. Для когось вирішення його питання є позитивним, а для когось негативним, залежно від законодавства, рішення сесії, села.

Але в роботі сільського голови є й позитивні моменти. Минулого року до Дня місцевого самоврядування тейсарівська шкільна родина подарувала нам, працівникам сільської ради, депутатам, картину ручної роботи. Подякували за те, що перекрили та утеплили школу. Це надихає. Тоді бачиш сенс у роботі, що старання не залишились марними.

Крім школи у Тейсарові, перекрили й приміщення колишнього садочка, щоб зберегти його, і невдовзі знову відкрити там дошкілля. Готуємо проект на відкриття змішаної групи на 45 дітей. Дуже багато сьогодні вимог. Десь біля 5 млн. грн потрібно, щоб це втілили. Сподіваємось, з часом знайдемо рішення. Тішуся, що нам вдалося приміщення зберегти, що воно не руйнуватиметься.

Я не з тих, хто хвалитиметься досягненнями. На вибори йшов із виборчою програмою, в якій не обіцяв, а казав, що прийду й працюватиму. Стараюсь цього дотримуватись.

- Розумію, що у Вас бажання працювати є, але наскільки українське законодавство сприяє цьому?

- Дуже важко працювати. Хто з тим стикається, той мене зрозуміє. Законодавство змінюється дуже швидко.

- Особисті контакти багато вирішують?

- Багато. Завдяки сприянню народного депутата А. Кота ми реалізували проект Тейсарівської школи та садочка. Велика йому подяка за допомогу.

- На що сільська рада витрачає левову частку бюджету?

- Намагаємось вкладати у розвиток. Ми почали свою роботу з продовження справи, розпочатої головою попередньої каденції, —організації збору та вивезення сміття на території ради. Через три місяці з усіх 6 сіл почали вивозити сміття. Наступний крок — розробили проект на капітальний ремонт Народного дому у. Волиці-Гніздичівській, згодом розробили проект ремонту покрівлі школи в Пчанах. Третій масштабний проект - перекриття покрівлі та утеплення Тейсарівської школи, четвертий — садочок: заміна вікон, дверей та покрівлі. Це зробили за 2016 рік. У 2017 році ми взяли участь в обласній програмі «Спорт для всіх» і 24 листопада відкрили спортивний майданчик у Пчанах. Хлопці вже навіть організували турнір між сільськими командами. Також цього року ми провели розчистку ріки Тейсарівка, що протікає з Іванівців через Туради і Вільхівці, - 6,5 км. Побудували 10 пропускних містків і ще за рахунок економії розчистили 300 м ріки. У ріці, можете не вірити, є щука, карась, ось подивіться плавають дикі качки.

Тепер ми проводимо капітальний ремонт Народного дому в Іванівцях. У зв’язку із браком коштів цього року встигли лише залити стяжку на підлогу, вікна, двері замінити, робимо підвісну стелю, далі сцену робитимемо. Трохи не встигли, але все неможливо передбачити.

- Всі ці роботи проводите із залученням проектних коштів, співфінансування чи, можливо, все за кошт місцевого бюджету?

- Наприклад, Народний дім в Іванівцях відновлюємо за власні кошти, а розчистку ріки - у співфінансуванні з обласного бюджету. Завдяки проектам притягуємо до сільської ради кошти.

Сьогодні без проектної документації нічого не зробиш. У 2016 році зробили генеральний план с. Тейсарова, там є амбулаторія, яка, здавалося б, у центрі села, а по документах за межами населеного пункту. Ми за рік зробили генеральний план, залишилося лише змінити межі. Розробили генеральний план с. Вільхівців, тепер робимо генеральний план сіл Турад і Волиці-Гніздичівської. Волиця не мала генерального плану навіть за радянських часів. А якщо немає цього документа, то немає розвитку села.

- Формується дохідна частина Вільховецької сільської ради з яких надходжень?

- Оренди землі, єдиного внеску, податку на майно. 70% бюджету — оренда землі. Подаємо землі запасу сільськогосподарського призначення на аукціони з права оренди, за рахунок цього плануємо збільшити доходи, підніматимемо ставку орендної плати. Сьогодні фермери платять 5%, це 3 тис. грн. з 1 га, оскільки у нас земля дорога - 30 тисяч грн з гектара.

- Скільки втрачає сільський бюджет, не отримуючи наприклад ПДФО?

- Багато. На підприємстві «Галпак» працює десь 120 працівників, «Наттекс» - 16, майже 50 осіб у ФГ «Пчани-Денькович».

- Ці кошти надходять у районний бюджет. Що отримує сільська рада натомість?

- Нічого. Принаймні не заважає, а сприяє, якщо є якісь проекти. Навіть з ось цим проектом із розчистки ріки допомогли депутати обласної ради М. Титикало, А. Чад, Я. Овсянецький.

Сьогодні є проблема з довезенням учнів, порушував це питання перед в.о. керівника відділу освіти, в.о. голови Жидачівської РДА, що потрібно - змінити графік курсування «Школяриків». Наразі не знайшов розуміння.

- Фермери, підприємці допомагають у розвитку сіл чи кажуть: ми сплатили податки і нас не чіпайте?

- Є й такі. А є й ті, які допомагають. Візьмімо хоча б Деньковича, який спонсорував апаратуру озвучення: колонки, підсилювач. Відкриття майданчика вже озвучували цією апаратурою. Фермер Цан теж спрезентував переносну мобільну колонку, завдяки йому встановлено й зупинку в Іванівцях. За сприяння підприємця Захарківа встановили зупинку в напрямку на Стрий. За кошти лише місцевого бюджету цього всього б не зробили. В ідеалі, це моя мрія, мати комунальне господарство (хоча б троє людей) для проведення благоустрою. Пробували залучати людей, які перебувають у центрі зайнятості. Коли показав об'єм робіт, всі відмовились, бо вони думали, що прийдуть відмітяться і підуть. Роботи по шести селах вистачає: і рови почистити, дерева обрізати.

- У районі Вільховецьку сільську раду вважають багатою. Якщо брати у цифрах, який річний бюджет?

- Більше 1 млн. 600 тис. грн. Відняти субвенцію на утримання Народних домів, яких 6, – 1 млн 300 тис грн. Не такі то вже й великі кошти. Та ми не розраховуємо лише на власні доходи, пишемо проекти, беремо участь у конкурсах.

Цього року подали 3 проекти на водопостачання с. Іванівців, Турад із насосною станцією та станцією знезалізнення і знезараження. Є розвідане у 1972 році джерело, у якому достатній запас прісної води, лише великий вміст заліза. Маємо готовий проект. Вартість робіт 3 млн. 700 тис. грн., це лише на Іванівці, 1 млн 800 тис. грн - на Туради. Зараз люди беруть воду з криниць, але влітку проблема — висихають. Здається, Іванівці біля річки, біля озера, а є проблема з питною водою.

Проект із розчистки ріки Тейсарівка обійшовся нашому бюджету в 116 тис., решта 1 млн. 200 тис. грн – державні кошти. Спортивний майданчик: 500 тис. - обласних, 800 - з місцевого бюджету.

- Бачу, у Вас тут ціла купа коробок від енергозберігаючих лампочок.

- Ми розробили проект освітлення населених пунктів. 800 тис. грн витратили бюджетних коштів для освітлення 4 сіл: протяжність проводу - 17 км 200 м, 254 світильники. Ми освітили всі села. Волиця-Гніздичівська мала вуличне освітлення ще 7-8 років тому, Тейсарів - у 2015 році. Ми ж завершили інші села. За рахунок того, що замінили лампочки у Волиці-Гніздичівській на LED 10-11 Ват, отримали економію в три рази. Якщо в зимовий період село намотувало 1000 Квт в місяць, то із заміною лампочок - 250 Квт. Ми замінили лампочки у Тейсарові. Два села у зимовий період «накручували» 2500 до 3000 Квт. Коли 1 Квт коштував 35 коп., із цим можна було миритися, сьогодні ж держава зробила нам «подарунок» - платимо 2,20-2,30 грн за 1 Квт. За минулий місця шість сіл, сільська рада, Народний дім використали 1900 Квт, а раніше два села — 2000 Квт. Зекономлені кошти вкладаємо в різні проекти.

- А як щодо добровільного об'єднання з іншими радами, містом Жидачевом?

- Якщо нам сьогодні дали б усі переваги, які мають об’єднані громади, ми б розвивалися ще краще. У нас немаленька громада 3200 осіб.

- Тобто волієте триматись окремо?

- Ні, я не проти об'єднання, але це не залежить від мене, а від людей. Як громада вирішить - так і буде. Ми виносили це питання на обговорення, й люди вирішили утриматись, хотіли спершу подивитись, як живуть Нові Стрілища, Гніздичів. Збирались ми у міській раді. У 2019 році пройдуть вибори, тоді буде сенс знову говорити про об'єднання.

- Якщо все-таки буде рішення об’єднуватись із Жидачевом, чи знає громада, з чим вона йде і що хоче отримати натомість?

- Намагався донести до людей, що ми матимемо й чого не матимемо від об’єднання. Наразі я не бачу чіткого розрахунку того, що ми отримаємо більше в об’єднаній громаді, ніж маємо сьогодні. Може, з часом так. Планується об’єднання чотирьох сільських рад до Жидачева. Це близько 20 тис. населення і цифри бюджету 74,5 млн. грн (це дані на минулий рік), витратна частина - 73 млн. грн. Залишається півмільйона на розвиток такої великої громади. Практично кожна сільська рада отримає 200 тис грн. А це дуже мало на розвиток.

- Чи турбуєтесь про соціальний захист своїх жителів?

- На сьогодні ми вже видали більше 55 тис. грн (у бюджеті на ці потреби. Закладено 65 тис. грн) на допомоги, зокрема на поховання 1 тис. грн, учасникам АТО - 2 тис. грн, на лікування - 2 тис. грн. Дуже багато в нас онкохворих, на території ради зареєстровано 35 дітей з особливими потребами.

Для учасників АТО ми зарезервували землю для сільськогосподарського виробництва.

Розробили проект по заміні вікон, дверей у ФАПі у Волиці-Гніздичівській, щоб зменшити витрати на опалення, готовий проект віддали Жидачівській ЦРЛ. У нас є добра співпраця з головним лікарем районної лікарні, допомагаємо чим можемо, заклали кошти на ліки для учасників АТО.

- А що це за колекція кубків у Вас на столі?

- Наша футбольна команда у 2015 році зайняла перше місце, у 2016 році - друге, у цьому році - третє в районному чемпіонаті. Ці всі кубки команди «Вільхівці». Ми підтримуємо нашу футбольну команду через ГО «ФК «Вільхівці». Спортивний майданчик зі штучним покриттям теж слугуватиме гравцям для тренувань. Сподіваємось, що наступного року команда завоює як мінімум друге місце.

У Тейсарові одну кімнату в дитячому садочку обладнали під тренажерну кімнату, допомогли купити комплекс для тренувань. Такий самий купили для Пчан та Вільховець окрім Турад та Іванівців.

Крім спорту, розвиваємо й культуру. Створили фольклорний колектив «Вільхівчанка». Виступаємо з концертами у Трускавці, у Гніздичеві, Руді, запрошують на концерти й у Жидачів. Наша солістка Віта Чопик зайняла друге місце у всеукраїнському конкурсі солістів, що проходив у Львові. Намагаємось підтримувати творчий колектив. Придбали нові сценічні костюми, плануємо й далі оновлювати гардероб. Хочемо створити народний колектив.

- А ви самі співаєте чи танцюєте, можливо спортом займаєтесь?

- Ні, я радше в ролі шофера, можу організувати як менеджер. (Сміється). У молоді роки займався вільною боротьбою.

- Після того як відремонтуєте Народні доми, допоможете ФАПам, відкриєте дитячі майданчики поробите, дороги, що залишиться?

- (Сміється). Тут непочатий край роботи. На 2018 рік заплановано у Вільхівцях ремонт Народного дому, він великий, на 340 посадкових місць. Треба замінити дах, вікна, двері, частково фасад. І в Тейсарові Народний дім теж протікає, прогнила підлога, сцена, вікна. Тейсарів ми готуємо на конкурс мікро-проектів, а ремонти Народних домів у Вільхівцях, Іванівцях та Турадах подали на ДФРР. Другий напрямок — дороги. Дороги - це біда як в державі, так і в наших селах. Плануємо розробити проект на ремонт у Вільхівцях вул. Шашкевича, в Турадах - вул. Шевченка. Це такі короткі перспективи. Ну й благоустрій сіл: це відвідні рови, чистка крон дерев, що виходять за межі присадибних ділянок, відновлення старих тротуарів. Будемо потроху приводити наші села в більш-менш європейський вигляд.

Щоб, як то кажуть, не бути голослівним, Василь Іванович, як справжній господар, повозив територією сільської ради, показав, що зроблено, де ще є проблеми.

Сільський голова не живе лише очікуваннями кращого життя, а намагається робити все, що в його силах, щоб вже сьогодні сільська місцевість розвивалася. Для цього вчиться, сам їздить на різні семінари з управління земельними ресурсами, бюджетування, написання проектів. Їздить сам і працівників бере з собою. Вчаться, бо життя не стоїть на місці.

Василь Ілюк шукає можливості зав'язати співпрацю із партнерами в Польщі й інших країнах ЄС. Наразі Вільховецька сільська рада співпрацює із місцевими радами Жидачівщини, Івано-Франківщини.

Серед мрій у сільського голови — відкрити на території школи у Волиці-Гніздичівській літній табір для дітей, 3 га саду, озеро, хотілось б це зберегти. Ще одна мрія — відкриття на території ради спортивно-кінної школи, яка колись була в селі, де могли б проводити іпотерапію для дітей з особливими потребами.

Оксана ФРАНКІВ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"