Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

А. КІТ: "Скажу чесно. Людина, яка очолить Жидачівську РДА, має приймати жорсткі і непопулярні рішення"

Що у нашому розумінні народний депутат? Спочатку ми пафосно говоримо про критерії і риси характеру, якими має бути наділений «НАШ» обранець, перемиваємо кісточки після того, як його оберемо, хочемо, щоб був чесним і не мав бізнесу, а коли приходимо на зустрічі – просимо гроші…

Уже минуло досить часу, як Жидачівщина на позачергових виборах до Верховної Ради обрала Андрія Кота. Це перше інтерв’ю Андрія Богдановича нашому часопису у статусі нардепа. Питань назбиралося чимало: від банальних про внутрішню кухню Верховної Ради до безпосередніх – кого Андрій Кіт бачить на посаді голови РДА. Про це і ще багато чого читайте на 3-й сторінці.

- Андрію Богдановичу, розпочну інтерв’ю з банального: як розсаджували депутатів у Верховній Раді? Чи має значення те, хто і де сидить в сесійній залі?

- Це ціла процедура, яка визначена регламентом. Фракція, яка набирає найбільше депутатів, має пріоритет у виборі сектора сесійної зали. Визначення, кому де сидіти, йшло майже тиждень. Блок Петра Порошенка зайняв третину залу зліва. Скажу вам по секрету, пріоритетними є місця, які знаходяться біля ложі Кабінету міністрів. А для тих, хто не хоче ходити на сесійні засідання, – ззаду за колонами, бо там камери не досягають. (Сміється).

- На перших засіданнях ми бачили Вас у першому ряду. А потім Ви звідти зникли. Де ви сьогодні сидите?

- 7-й ряд того ж сектору.

- Для вас робота у Верховній Раді - це щось нове. Що найбільше здивувало у функціонуванні українського парламенту?

- Насамперед є відчуття, що це дуже великий масштаб, і тільки велика група однодумців може на щось реально впливати, а тим більше змінювати. Одна людина, якою б вона розумною чи навіть багатою не була, у стінах Ради - не гравець. Це перше, що я усвідомив і зрозумів.

- Ваша депутатська картка зараз при Вас чи, як і колись, «голосує у Раді», поки Ви на окрузі?

- Зараз такої практики вже немає. Картка постійно зі мною, і я не збираюся її комусь доручати.

- Ну, ми десь так і думали, а питаю про картку тому, що люди цікавляться, чому картка Андрія Кота не проголосувала за визнання Росії агресором?

- Це була позапланова сесія, і в той момент я перебував за кордоном у плановому відрядженні.

- А де ви мешкаєте у Києві?

- У готелі «Україна». Загалом депутати живуть у трьох готелях: «Київ», «Національний» і «Україна».

- Робота у комітеті. Якщо чесно, Ви самі визначались, у який комітет йти, чи за квотою були змушені йти у комітет агропромислового розвитку та земельних відносин?

- Я пішов у комітет агропромислового розвитку та земельних відносин, тому що це мені близьке. Я, як бізнесмен, працював у цій галузі, у обласній раді був у аналогічному комітеті і у Верховній Раді теж тут, хоч квотний принцип розподілу депутатів по комітетах справді був.

- Не секрет, що у роботі депутата, тим більше мажоритарника, чільне місце займає робота на окрузі. Ясно, що самі Ви не в змозі дати раду, тому й існують помічники депутатів та громадські приймальні. Більшість людей, які зверталися до нашої редакції, цікавляться, де Ваша приймальня і до кого звертатися?

- Минулого четверга моя громадська приймальня запрацювала у Ходорові. Вона працюватиме щоденно з понеділка по п’ятницю з 10 до 17 години. Вчора аналогічна приймальня розпочала роботу в Жидачеві на другому поверсі будівлі районної ради. У вівторок планується у приміщенні міської ради відкрити приймальню у Стрию. Щодо людей, які будуть там працювати, то у Ходорові це буде Степан Сушайло, у Жидачеві – Йосип Сенюра і Галина Левицька, у Стрию – Галина Сенів та Ігор Ожиївський.

- А скільки у Вас офіційних помічників?

- На сьогодні троє: Галина Світлична, яка має величезний досвід роботи у Верховній Раді і була помічником у Володимира Яворівського, другий помічник – Віра Корецька, з якою ми пройшли кілька виборчих кампаній, і третій – Ігор Ожиївський. Це помічники, які отримують зарплату. На громадських засадах їх може бути й 30.

- Добре. Тепер, нарешті, поговоримо про бюджет. У березні, як заявив прем’єр, він буде переглядатися. Судячи з того, яким «куцим» є наш районний бюджет, чого чекати і на що ми можемо надіятися у березні?

- Я не вірю, що перегляд державного бюджету щось суттєво змінить у його видатковій частині. Змінитися можуть тільки призначення цих видатків. Більше можна очікувати від бюджетного кодексу і зміни трансферів,які дадуть можливість регулювати субвенціями дофінансування місцевого бюджету. Для мене очевидним є й те, що бюджет може коригуватися протягом року, бо базовий бюджет на 2016 рік буде писатися вже зовсім за іншими принципами, під інші громади.

- Давайте поговоримо про реформи і, найперше, про багатостраждальну адміністративно-територіальну. Чи є у державі напрацьований механізм, щоб у стислі строки провести нарешті укрупнення адміністративних одиниць. І чи на часі це, враховуючи, що у державі – війна?

- Сьогодні існує не один законопроект по адміністративно-територіальний реформі. Я знайомий як мінімум з трьома. Фактично реформа вже почалася змінами до бюджетного кодексу. І ті сільські ради, яким не вистачає навіть на зарплату, люди, які там живуть, мають задатися питанням: чи в потрібна їм рада, яка не може навіть утримати сама себе, не кажучи вже про якийсь розвиток? Це один із чинників, який штовхатиме людей до добровільного укрупнення і об’єднання. Наступне, що дуже важливо, зараз з’явилася можливість бюджет розвитку громад вивести з структури казначейства. Це дає можливість місцевим громадам відкривати рахунки у державному банку, розпоряджатися ними, минаючи казначейство.

Минулого року через казначейство у Ходорова «пропало» 2 мільйони гривень.

- Це ще у стадії законопроекту?

- Ні, це вже прийнятий закон. Такого ще не було ніколи. Щоправда, ще не визначено, які державні банки будуть це обслуговувати, але це деталі.

- А яке Ваше бачення влади на місцях, маю на увазі районний рівень? Потрібні – не потрібні адміністрації, чи стане влада ефективнішою, коли будуть виконкоми?

- Є два варіанти цієї реформи. Перший, про який ви кажете, - це виконкоми замість адміністрацій, але я тут бачу дублювання функцій виконкому і територіальних громад, які, по суті, мають стати самі розпорядниками коштів. Я прихильник моделі, коли територіальні громади стають більшими і самодостатніми. Тоді потреба у районній раді відпадає, натомість створюється префектура, яка б мала наглядові функції, щоб територіальні громади використовували кошти у відповідності до законодавства і бюджетного кодексу. Це стосується і обласного рівня. Райони теж мають бути укрупнені. Як мені відомо, останнім часом йде мова про 6 районів в області. На цьому рівні має бути обласна рада і обласний виконавчий комітет.

- Рівень місцевого самоврядування. Чи готові сільські голови бути на своїх територіях керівниками у повному розумінні цього слова? Радянська система, у якій виховувались більшість сьогоднішніх кадрів у місцевому самоврядуванні, була побудована за принципом «захисту від дурака», коли для того, щоб щось зробити, треба було 8 разів застрахуватися. Чи реально, що це водночас зміниться?

- Справді, цей фактор дуже важливий у проведенні реформ. Коли починаю говорити про реформи на місцях, керівники ОМС кажуть прямо: ви нам дайте, як це має робитися, а ми будемо робити. Останній приклад – сесія районної ради: встає голова і каже «Дайте нам, як податок на нерухомість нараховувати, і ми будемо нараховувати»… Тобто вони бояться робити те, що їм дозволено законодавчо бюджетним кодексом. Я це називаю пострадянським синдромом. Ми йдемо до децентралізації. І вона полягає не тільки в тому, що гроші з’являться у місцевому бюджеті. З’явиться і відповідальність за використання цих коштів. Якщо чиясь хата підлягає обкладанню податком, то місцевій владі доведеться це робити, навіть незважаючи на те, що «люди не зрозуміють». Бо гроші, отримані від цього, підуть на потребу цієї ж громади. Кількість повноважень має бути прямо пропорційна до відповідальності службовця.

- Давайте від справ глобальних перейдемо до насущних. Район уже довший час живе без керівника виконавчої гілки влади – голови РДА. Це, безперечно, впливає на багато аспектів нашого життя. Який вплив і зацікавленість у конкретних кандидатурах маєте Ви безпосередньо?

- Керуючись пропозиціями Асоціації голів місцевих рад, я пропонував на цю посаду Ігоря Лалака. За чинним законодавством, подання на голову РДА робить голова обласної адміністрації, затверджує – Адміністрація Президента і сам Президент. Цього разу претенденти дійсно проходять процедуру відбору через комісію. Більше того, є правило, що керівник області не має права подавати одну людину. Він зобов’язаний подати дві кандидатури. На цей момент з тієї інформації, якою я володію, конкурсну комісію пройшов Олександр Володимирович Пітула.

Скажу чесно. Людина, яка очолить Жидачівську РДА, має приймати жорсткі і непопулярні рішення. Це має бути людина, яка не має амбіцій балотуватися далі в органи місцевого самоврядування. Це має бути по суті «камікадзе». Яценюк каже, що то він камікадзе, але чомусь не хоче ним бути. А тут нікуди не подінешся. Є тут і ще один момент: всі розуміємо, що це посада до чергових місцевих виборів. Тому для мене не є настільки принциповим конкретна персоналія, важливіше - професіоналізм і відповідальність, щоб не було безладу в районі.

- Давайте тепер від насущного спустимося нижче до сокровенного. В державі війна. Це визнають всі, проте офіційно це не визнано. Ми можемо зрозуміти позицію влади, що можливість отримання кредитів від Заходу значно важливіша, ніж рішення про військовий стан у державі. Але хіба не можна, не оголошуючи військового стану, робити речі, які посилюють обороноздатність держави? На Жидачівщині тисячами збирають кошти на АТО. Волонтери возять продукти і одяг, амуніцію і спецзасоби. Де держава? Чому і донині не забезпечені наші хлопці навіть зимовим одягом.? Хто за це відповість? А врешті, до нас телефонують люди: якщо, не дай Боже, Росія введе свою армію і посуне на нас, як будуть хоча б оповіщати людей? Ситуація на сході довела, ФМ не працює, мобільні оператори - з перебоями, проводове радіо практично знищено. А ті ж самі гучномовці по селах були найефективнішими засобами швидкого поширення інформації. Чи недоречно було б задуматись на рівні району про відновлення системи оповіщення через проводове мовлення?

- Я взагалі вважаю, що потрібно було б у програми Міністерства оборони, які зараз добре фінансуються, включити програму оповіщення, яка б зводилась до того, що було б відремонтовано стару систему проводового радіо. На нинішній час це стратегічно правильний напрям, судячи із реалій війни на сході. Проте це одна з багатьох проблем, які нині, у час війни, постали перед нами. Щоб їх вирішувати, треба почати їх вирішувати. Поки лише говоримо.

Розмовляв Андрій Данилець.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"