Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Зупинка комбінату призведе до колапсу в Жидачеві

Якщо ще хтось дотепер думав, що проблеми з паперовим комбінатом у Жидачеві - це виключно головний біль тих, хто на ньому працює, і місцевої влади, яка недоотримує податки, то вже найближчим часом мешканці міста можуть зрозуміти, що «біда» комбінату – це їх персональна біда. Якщо станеться найгірше і комбінат не запрацює, місто може чекати справжній колапс: у частині будинків мешканців не буде газу, світла і води. Так, це не фантазії чи страшилки. Комбінат не просто так називали містоутворюючим підприємством. На ньому було зав’язано і газ, і воду, і електрику, яку споживає частина міста. Поки все працювало, про загрози - «а що буде, якщо?..» - ніхто не задумувався.

Тому жевріла надія, що приїзд 9 жовтня першого заступника голови ОДА Йосифа Ситника до району, його безпосереднє вивчення ситуації, що виникла, а також загроз, які існують, мало б зрушити щось з мертвої точки. На зустрічі були присутні голова РДА М. Кузишин, заступник голови районної ради М. Стеців, в. о. першого заступника голови РДА В.Татарин, керівники відділів і управлінь РДА, депутат обласної ради Михайло Титикало, помічник депутата Андрій Гергерт. Прийшло чимало жителів Жидачева, які багато років свого життя віддали функціонуванню підприємства, приміром таких як п. Василь Мош (45 років на комбінаті). Ініціативна група працівників та профспілкового комітету підприємства розповіла про те, що, на їх думку, власники свідомо наближають його до банкрутства. Також попередили про те, що зупинка ПАТ „ЖЦПК” тягне за собою зникнення води, газу і світла у частині будинків м. Жидачева. Головний енергетик ПАТ „ЖЦПК” наголосив, що у випадку, якщо робота цехів не відновиться до перших морозів, говорити про майбутнє комбінату не доводиться через технічні труднощі в системі опалення. Також працівники скаржились на те, що вже від серпня підприємство не виплачує їм заробітну плату, хоча здійснює торгово-економічну діяльність.

Проте сьогоднішнє керівництво підприємства має свій погляд на ситуацію, і він різниться з тим, що розповідають працівники. Зокрема в. о. директора комбінату п. Долінська довела до відома, що з січня по серпень цього року продуктивність підприємства зросла на 25-26%, а скорочення персоналу є пріоритетом власника… Щодо подальшої перспективи підприємства, то, за словами в.о. директора, є вказівка власників збільшити обсяги переробки макулатури на 50-60% і подивитися на ефективність роботи комбінату.

Зовсім інші перспективи перед присутніми «намалював» колишній директор підприємства Михайло Титикало:

«Процес руйнації підприємства пройшов тоді, коли воно стало власністю Суркіса, Медведчука, Бродського і Григоришина. Коломойського тоді там і близько не було. Я не випадково пішов з підприємства. Мені дали допрацювати до 50-річчя комбінату, а наступного дня викликали в Київ і сказали: «до побачення, спасибі, ми вам вдячні, але в нас різні плани на майбутнє комбінату». Компанія була надзвичайно серйозна. Ці люди прийшли не просто так. Покійний Сенчук (голова Львівської ОДА) мені відкрито сказав: «У власність цим людям комбінат віддав Леонід Данилович Кучма». Топ-менеджером і керівником проекту був Бродський, людина, яка до чого прикладала свою руку – все нищила. Процес було запущено. Коли в 2004 році пройшла помаранчева революція і Ющенко став Президентом, вони були дуже налякані і не знали, чим то все скінчиться. Тому тоді, напевно, й віддали частину акцій Коломойському. Що було при Коломойському: жорсткий фінансовий контроль, працювали все ті ж самі схеми, і навіть більше. Я знаю про це від людини, яка відвозила гроші. Хазяїн був Коломойський, вів проект Корбан, а гроші возили Бродському.

ЖЦПК став розмінною монетою. Підприємство було віддане як відкупне, і ніхто вже Медведчука і Суркіса не чіпав. Вони спокійно пережили помаранчевий бум і повернулися на свої місця.

Третій етап знищення комбінату почався після того, як його зупинили. Коломойський запустив виробництво після дзвінка Януковича. Я також пам’ятаю, що зарплату тоді виплатили наступного дня чи через два дні. І Коломойський сам дав обігові кошти, не ПриватБанк дав, не Вірджинські острови. Він особисто, як фізична особа, є кредитором Жидачівського комбінату – 75 млн грн. Дав-бо Янукович – це була людина, яка не жартувала, сказав, що відірве, – відірве. Переписав Коломойський акції Бродському чи ні, ніхто не знає. Та ви знаєте чудово, хто знову посадив схеми на вході на підприємство і на виході з підприємства й ті 75 млн. «вимив» протягом двох років. Далі вже не було що «вимивати». У 2012 році Бродський зупинив єдиний і останній целюлозний завод в Україні. Жидачівська тара буде завжди найкраща, тому що в нас є первинне волокно, ми можемо робити целюлозу, ми будемо виробником тари в Україні номер один. Це справді дуже складне виробництво, дуже багато металобрухту, кольоровий метал, нержавійка… І його успішно зупинили. Не стало целюлозного - зупинили ДМЗ. Пояснювали це так, що різали для того, щоб поповнювати обігові кошти, але схеми працювали й далі. І чим це скінчилося? Скінчилося тим, що уже нема що різати. Я звертався до всіх голів ОДА, а вони казали, що не хочуть зв’язуватися з Бродським та Коломойським. Ірина Сех сказала: «А я хочу з Бродським пободатися?». Щоправда, у неї не вийшло, бо щоб розібратися в тих «схемах», потрібні вказівки «зверху» від перших осіб держави. Через суд – хай буде через суд, указом – хай буде указом, для нас немає різниці, але підприємство повинно бути повернуте в державну власність.

Чи можна відновити роботу підприємства - можна. Чи є продукція комбінату конкурентноздатною на ринку - є. Чи є ринок збуту – є. Чи є сировина в Україні для цього – є. Все є, потрібне рішення з приводу Жидачівського комбінату...».

На думку заступника міського голови Ярослава Гаврильчука, комбінат - це підприємство, яке не може зупинитися просто так. Надто багато на ньому «зав’язано», що стосується господарки міста. Міська рада це розуміє, і у свій час до Коломойського зверталися через народного депутата Олега Канівця. Проте отримали відповідь – «це не наше питання…».

Ми повинні підключити всі органи: СБУ, прокуратуру, навіть уповноваженого з прав людини, оскільки невиплатою зарплати власники порушують права людей. Тут назріває велика біда, соціальна напруга зростає, люди готові на крайнощі.

Заступник голови районної ради Марія Стеців повідомила, що районна рада зверталася в усі інстанції. Є звернення в Кабінет міністрів, у Верховну Раду. Крім Президента, від усіх є відповіді, які зводяться до того, що «ми не маємо права звертатися, бо це приватне підприємство».

Збираємося звертатися у Фонд державного майна, тому що коли приватизовували ЖЦПК через фонд державного майна, були якісь соціальні зобов’язання, були якісь інвестиційні зобов’язання.

Колишній працівник підприємства Василь Мош переконаний, що коли директор підприємства має 60-70 тисяч гривень зарплати, він сидить і виконує те, що йому кажуть власники. Сподіватися, що такий директор відстоюватиме інтереси простих людей, – марно.

Помічник депутата Андрій Гергерт впевнений, що «допоки 200 працівників не будуть пікетувати Генеральну прокуратуру у Києві, нічого з того не вийде. Цей комбінат має бути народний. Але забрати його треба в межах закону. Напевно, власники не виконують договір по оренді землі, можливо, вони не виконують інвестиційної угоди, можливо, вони не виконують договір з працівниками або ще щось. Має бути судове рішення, ви маєте зібратися колективом, прийти і взяти цей об’єкт під охорону, поставити свого директора, який буде господарем цього підприємства, і воно запрацює».

У першу чергу треба зберегти те обладнання, яке зараз є на підприємстві. Тому що воно дієздатне, воно конкурентоспроможне і здатне виробляти продукцію. На майно підприємства бажано накласти арешт, щоб воно, як цех горбкуватої прокладки, не було порізане і вивезене, не було розкрадене.

На завершення зустрічі після досить гострих дискусій Йосип Ситник пообіцяв, що ОДА звернеться до відповідних державних органів з пропозицією щодо повернення підприємства у державну власність.

Наслідки наради:

Через кілька днів після візиту працівникам частково погашено борг по зарплаті.

Львівська ОДА звернулася до профільних міністерств напрацювати нормативно-правові документи про націоналізацію (повернення у державну власність) підприємств в Україні та ініціює внесення змін у законодавство України про приватизацію. Серед списку підприємств державні підприємства - ВАТ “Львівсільмаш”, ”Львівський автобусний завод”, Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат, Стрий–Авто, Дрогобицький долотний завод, ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач».

Якщо 21 жовтня підприємство не запрацює, працівники погрожують страйком із перекриттям доріг обласного значення.

Андрій Данилець.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"