Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Медики, працівники екстреної медицини району, отримали чотири нових автомобілі

Вручати ключі від нових реанімобілів приїхали керівник обласного центру екстреної меддопомоги, наш земляк ходорівчанин Юрій Пацюрко та його заступник Людмила Гера. За українською традицією о. Юрій з села Молодинче окропив нові машини. Медиків пункту екстреної медичної допомоги медицини катастроф м. Ходорова вітали колеги з лікарні – головний лікар Юрій Пушкар та секретар міськради Анастасія Батирняк.

Коли у 2011 розпочинали реформу надання швидкої допомоги, було чимало різних думок з цього приводу. Сьогодні виглядає так, що кроки робляться у правильному напрямку. Підтвердженням є і подія, яка цього тижня мала місце у Ходорівській лікарні, де пункту екстреної медичної допомоги медицини катастроф було передано два нових, оснащених за європейськими стандартами автомобілі екстреної медичної допомоги.

Ходорівський пункт екстреної медичної допомоги належить до Жидачівської підстанції ЕМД. Керує пунктом старший фельдшер Олена Блюсович.

На сьогодні у штаті 17 осіб, із них 7 фельдшерів, 3 лікарі й 7 водіїв. Пункт розміщуються у міській лікарні у трьох невеличких приміщеннях, які обіцяють відремонтувати. Проте люди, які тут працюють, дуже люблять свою професію і не звертають уваги на дрібниці, типу зацвілих стін.

- Машин швидкої у нас до цього часу було дві, - розповідає Олена Михайлівна. - Одна вже дуже старенька. А обслуговуємо дуже велику територію - 43 населені пункти району. Частково обслуговуємо ще населені пункти Новострілищанської дільниці. Відколи ми перейшли на обласне підпорядкування, все у нашій роботі змінилося у кращу сторону. Сьогодні ми забезпечені всім: і розхідними матеріалами, і медикаментами, і пальним. Викликів не зменшилося, тому що як люди хворіли, так і хворіють. Проте кількість виїздів зменшилася, пального витрачаємо менше, оскільки тепер не маємо відношення до лікарні і не возимо ургентних спеціалістів.

- А якість ваших послуг зросла?

- Значно поліпшилися. У нас відбуваються регулярні навчання, заняття, є нова апаратура, нові медикаменти. Ми раніше йшли в аптеку, купували собі пару ампул і так їхали. Тепер я отримую медикаментів стільки, скільки треба, які треба, централізовано.

Працюють на «швидкій» професійні медики різного віку. Приміром, фельдшер Віра Миколаївна Сирота на «швидкій» з 1971 року, а наймолодша працівниця у декреті.

У нас, на жаль, немає диспетчера, який би мав координувати роботу, хоч по штату має бути. Виклики приймаємо самі. Із засобів зв’язку є рація, якою можемо зв’язуватися зі Львовом, на машинах є старі рації, а фактично тримаємо зв'язок через мобільні телефони.

Нові автомобілі, які презентували, не вписуються у стандартне уявлення про «швидку». Це сучасні медичні машини, укомплектовані всім необхідним для надання невідкладної допомоги. Щоправда, є один недолік: щоб їздити по наших дорогах, їх ще потрібно «підготувати».

Десь між собою дівчата зі швидкої дякують за цей подарунок земляку Юрію Пацюрку. Сьогодні він очолює Львівський обласний центр екстреної меддопомоги медицини катастроф. Свого часу медичну кар’єру починав саме у Ходорові, тому тут йому все близьке.

- Я уродженець Кнісела, чотири роки жив у селі, а потім з батьками переїхав до Ходорова. Тут пішов до школи, тут пройшло моє дитинство, – ділиться спогадами п. Юрій.

- Ви лікар з династії?

- Ні, в нас в сім’ї тільки мій дядько лікар, і брат двоюрідний теж лікар. Батько працював у сільському господарстві. Я закінчив Львівський медичний університет. Працював в Стрийському пологовому будинку, у приватних лікувальних структурах, свого часу створив приватну станцію швидкої допомоги «Фіторія», яка надавала швидку медичну допомогу до того моменту, поки появилися центри медицини і катастрофи. Мене запросили очолити обласний центр.

Якщо чесно, то з великою радістю відчуваю що виконав свій обов’язок перед Ходорівщиною, перед тим містом, яке мені дало потужний старт в медицині. Коли прийшов з армії, мене прийняли сюди на станцію швидкої допомоги в Ходорові, я працював фельдшером швидкої допомоги після закінчення Бориславського медучилища у 1990 році.

- Пане Юрію, а скільки таких автомобілів надійшло в область?

- Нині в область надійшло 80 автомобілів, але 10 з них залишили на станції швидкої допомоги м. Львова. На станцію м. Дрогобича перейшло 3 реанімобілі, а всі решта роздали по районах в залежності від кількості населення. Було проведено чіткі розрахунки, на яких базувалася стратегія розподілу цих реанімобілів. Є райони, куди не потрапив жоден, але цей район буде приєднаний до району, де є такий реанімобіль. У вашому районі таких машин буде чотири: дві в Ходорові, одна в Журавні, одна в Жидачеві.

- Люди вже навчилися працювати з обладнанням?

- Ці машини обладнані специфічною апаратурою, яка призначена для надання більш високого рівня медичної допомоги в умовах карети швидкої допомоги, тобто там є дефібрилятор, кардіомонітор і весь комплект пневматичних шин для створення іммобілізації травмованих кінцівок, набір шийних комірців для надання іммобілізації при ДТП шийного відділу хребта, там є все для проведення штучної вентиляції легень при зупинці дихання пацієнта. Там є іммобілізаційний комплекс, який дозволяє транспортувати пацієнта з місця події до найближчого лікувального закладу, а також з лікувального закладу м. Ходорова до спеціалізованого закладу, де є вузькопрофільне надання допомоги, наприклад нейрохірургія. Ця машина забезпечує підтримку всіх життєвих функцій пацієнта під час такого транспортування.

- Нові машини будуть технічно обслуговуватись у вас?

- Вони не обслуговуватимуться у нас, лише знаходяться у нас на балансі. Ми за них відповідаємо, ми їх фінансуємо, заправляємо, забезпечуємо гарантійне обслуговування. Зараз підписано договір з Пежо-сервісом у м. Львові.

- А що буде з старенькими «швидкими»?

- Вони нікуди не діваються, їх не буде списано, вони далі залишаються на лінії і використовуватимуться в міру необхідності персоналу, і тільки персонал має право визначати коли, де і яку машину будуть використовувати. Тому що ми, на жаль, живемо в умовах, коли через дороги, а взимку через сніги доїхати до села проблематично і можна лише УАЗом.

- Медики підстанції, кажуть, що для них значно поліпшилися умови робота, ваша думка з цього приводу.

- Надзвичайно важлива роль у цій реформі керівництва нашої держави, друге — надзвичайно важлива роль керівництва обласного рівня, тобто нашого департаменту охорони здоров’я. Вони повсякденно супроводжують нас, повсякденно нас консультують. Коли почалася реформа, проблеми навалилися так, що без них ми б ради собі не дали.

- Які нагальні потреби є зараз у вашої служби, окрім грошей, звісно?

- Збільшення штатного розпису. Реанімобіль класу Б має мати відповідний персонал - лікаря, фельдшера, водія-парамедика. Оці два реанімобілі, які прийшли на Ходорівщину, зобов’язані бути забезпечені лікарським персоналом. А так не є.

- Що в цьому автомобілі має право робити тільки лікар?

- Є перелік лікарських маніпуляцій і виконання нелікарських маніпуляцій - фельдшерських. Наприклад, інтубацію пацієнта фельдшер робити не може, забезпечення різного роду ін’єкцій - наприклад, спинно-мозкових, люмбальних пункцій, —має робити тільки лікар. Ми відмовилися від методу роботи “загрузив і відвіз”. Ми вимагаємо від своїх працівників, щоб вони виконували перший догоспітальний етап надання медичної допомоги на місці. Вони зобов’язані підключити хворого вену на місці, накласти шийний комірець, забезпечити повне знеболення при наявності тих чи інших больових симптомів, забезпечити повну мобілізацію відламків кісток, якщо такі є, зупинити всі види кровотечі, по мірі можливості, я маю на увазі від артеріальної до венозної шляхом накладання джгутів і томпонади. І тільки тоді мобілізувати хворого.

- Спецодяг і зв'язок?

- На жаль, нині це болюча тема. Але сподіваємося, що і до цього руки дійдуть. Сьогодні у державі війна. Ми це не лише розуміємо, а й безпосередньо відчуваємо: наші медики у зоні бойових дій, ми їх за свої кошти забезпечуємо не лише медикаментами та інструментами, а й бронежилетами, касками, взуттям. Коли це закінчиться у державі, можна буде говорити й про подальші плани. Нині головне зберегти країну і життя людей.

Розмовляв Андрій Данилець.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"