В Україні рак картоплі вперше зареєстровано в 1935 році на присадибних ділянках м. Славута. Ця хвороба є однією з найнебезпечніших карантинних об’єктів, що обумовлює втрату до 50% врожаю. При ураженні картоплі раком утворюються нарости на бульбах, столонах, кореневій шийці, а при значному розвитку захворювання – на стеблі, листках і навіть квітках. За зовнішнім виглядом нарости нагадують цвітну капусту. Нарости, які формуються у ґрунті, – білого кольору, на надземних частинах рослин – зелені. Ракові нарости розвиваються на бульбах і в сховищах, якщо врожай вирощено на зараженій ділянці. Коли збудник потрапляє на поле, гриб швидко накопичується в ґрунті і через два-три роки вражає більшість рослин картоплі. Бульби стають непридатними до вживання.

Особливо шкідливим рак картоплі є в індивідуальних господарствах при беззмінній культурі картоплі і вирощуванні сприятливих сортів, що спричиняє повну втрату врожаю.

Рак розповсюджується з ураженими бульбами. Знаряддя обробітку ґрунту і тара також можуть стати причиною появи нового осередку. Якщо заражену картоплю згодовувати худобі в сирому вигляді, він зберігає свою життєздатність і з гноєм знову потрапляє в грунт.

Заходи захисту:

– систематичне обстеження посівів, особливо в насінницьких господарствах;

– не завозити садивних бульб з країн і господарств, де виявлено рак картоплі;

– вирощувати ракостійкі сорти;

– обмеження і знищення осередків методом викопування, збирання бульб, бадилля з проростками, їх кип’ятіння або обробка 15% водним розчином формаліну й закопуванням маси на ураженій ділянці на глибину не менше 1 м;

– з метою локалізації зареєстрованих осередків інфекції забороняється вивозити бульби з господарств, де виявлено хворобу:

– знезараження ґрунту хімічним способом – внесення в ґрунт карбаміду (100г/м кв.) або рідкого (безводний) аміаку – 1 т/га.

І. Околовський, головний спеціаліст – державний фітосанітарний інспектор.