Чи легко бути війтом?

У грудні 2013 року за результатами позачергових виборів сільським головою с. Монастирця обрано 54-річного жителя Старого Села. Василя Семчишина За нього проголосувало 33% виборців.

Василю Васильовичу випало керувати справами сільської ради у скрутний час. З одного боку, держава стоїть на межі політичного та економічного колапсу, а з другого – загрози військового вторгнення сусідньої держави.

Про розвиток сільської території мова не йде, адже кошти, якщо вони й є на рахунках місцевих бюджетів, використати для потреб громади вкрай важко, оскільки казначейство фінансує лише захищені статті видатків.

Як ведеться. новообраному війтові. які повсякденні проблеми йому та його колективу доводиться вирішувати, поцікавилась, навідавшись до сільської ради.

 

«О, то ви теж вирішили перевірити, чи ми вчасно виходимо на роботу», - усміхаючись, зустрічає мене сільський голова.

 

Після революції гідності навіть у селі люди стали прискіпливіше ставитись до місцевої влади. «Вже ставлять мені у докір, що я в обідню пору обідаю», - зітхає Василь Васильович.

На моє запитання, як починається день сільського голови, відповідає: «Вийшов зранку з дому, вже на роботі. Вчора ось цілий день провів на викликах».

В основному, каже, доводиться виїжджати на межові спори. Сусід із сусідом, сестра з сестрою не можуть поділити межу, інший за заїзд воює. Такі справи роками розглядаються в судах і все одно повертаються до сільської ради.

- Які найбільші проблеми на вашій території.

- Дороги і ремонт Народних домів. Маємо 30 тисяч гривень на ремонт доріг, а використати їх не можемо. Мало того, що кошти не проходять, так ще й система така, що більша половина грошей йде на різні непотрібні речі. Ось грейдер виписують, наприклад, в Монастирець, а як потрібно ще на інші села ради, то знову виписуй з Жидачева. Невже не можуть лишити на кілька днів на території ради, щоб виконати запланований об’єм робіт і не викликати щоразу з Жидачева? Це ж зайва трата грошей на заправку та час. Те ж стосується гравію: для чого замовляти машину зі Стрия й платити більш як 1600 гривень, хіба в районі немає свого гравію?!

А люди в селі нарікають: «О, гроші на дороги має, а нічого не робить».

- Ви ж теж перед тим, як іти на голову, мабуть, так думали?

- Так, і я так думав. Але так і не так. Бачу, що навіть із тими доходами, що в нас є, можна робити потроху, якби кошти вчасно проходили в казначействі. Ось на березень на ремонт було заплановано 2 тис грн. Що за таку суму можна зробити, але й ті не пройшли.

Народні доми потрібно ремонтувати. Хоча б у Протесах допомогти завершити. Люди самі почали будувати, звели стіни, перекрили. Тепер треба вставити вікна, двері. Звертався в район, там кажуть, що зараз проектів, які б давали змогу залучати співфінансування, немає.

До Монастирецької ради входить чотири села – Монастирець, Протеси, Старе Село, Которини, і в кожного села є свої потреби.

Хотілося б світло провести хоча б по центральній вулиці. Не знаю, чи вдасться цього року, були обіцянки від депутатів допомогти.

- Які основні доходи на території вашої ради?

- З оренди землі, торгівлі, пилорами. На території ради землі орендують ТзОВ «Райсприкарпаття» майже 288 га, ТзОВ «Верболіз» майже 70 га.

В Протесах люди не віддали своїх паїв в оренду. Вже весною бачитиму, скільки землі обробляється, а скільки пустує.

- З чого живуть селяни: тримають корови, обробляють паї?

- У Протесах тримають корови, майже на кожному подвір’ї є мінімум одна. Там кажуть, що то не господар як корови не має. В Монастирці, Старому Селі череда корів зменшилася.

Молодь в селах не затримується. В основному виїжджають на заробітки чи в Чехію, чи в Росію, хтось у Калуші працює, хтось у Львові.

- Депутати допомагають в організаційній роботі?

- Є окремі депутати, що допомагають, але більшість працює за межами ради й приїжджає лише на засідання сесії чи на вихідні. Можливо, якби депутат отримував якесь заохочення від своєї роботи, ну хоча б безкоштовний проїзд по території ради, можливо, тоді б більше приділяв уваги свої депутатській діяльності.

Також бракує в раді й свого дільничного міліціонера, який би з’являвся у сільській раді не раз на тиждень, а постійно тут знаходився й проводив профілактичну роботу, разом із сільським головою чи землевпорядником виїжджав на виклик.

На мою думку, на місцевому рівні мали б обирати міліціонерів, суддів з можливістю відкликання недобросовісних. Також на голову районної державної адміністрації мали б призначати не чужу людину, а голову Асоціації місцевих рад, оскільки людина знає всі потреби й проблеми місцевого самоврядування.

- Як тут люди підтримували протестувальників Майдану?

- Багато хто з їздив на Майдан, у всіх селах збирали кошти. Зібрані раніше 4600 грн передали до львівської координаційної ради Євромайдану, а зібрані пізніше 11500 грн спершу тримали як резервний фонд у сільській раді, на випадок, якщо потрібно буде надалі підтримка Майдану, а згодом передали їх до Жидачева. Нагадаю, 100 тис грн. зібраних місцевими радами передано сім’ї загиблого майданівця Романа Точина з Ходорова.

- Зараз триває мобілізація. Як у вас на території налагоджена ця робота?

- При сільській раді відкрито пункт збору, обладнано кімнату спеціально для цих потреб (показує).

Але, як на мене, вся ця робота пущена на самоплив, у районі військкомат скоротили, обліку як такого останнім часом не велося. Зараз зібрати дані про кожного дуже важко, адже люди роз’їхалися, за місцем прописки не проживають, контактних телефонів не залишили.

Сільську раду звинувачують, що вона повістки видає, що забирає дітей до війська. Пояснюю людям, що то не сільська рада, а військкомат.

Щоправда, були хлопці, чоловіки, які самі приходили реєструвалися, готові ставати на захист України.

- Війна війною, а готуватися до Великодня потрібно й вже давно розпочався місячник благоустрою.

- Тут головна проблема, що немає сміттєзвалища. Люди готові до централізованого збору відходів, а куди їх дівати. В селах кажуть: ми будемо викидати, але покажіть місце.

Наприклад, пластикові пляшки мали б забирати магазини й здавати на переробку, а пластикові вінки, що ставлять на могилах, я б взагалі заборонив випускати.

Окрім проблем, бідкається голова, мало чим можна похвалитися, але попри матеріальну бідність ради люди тут багаті душею. У Монастирці кипить робота на будівництві нової мурованої церкви, ремонтують храм у Старому Селі, у Шевченківські ювілейні дні в Народних домах та бібліотеках проводяться концерти, виставки. Не одним хлібом насущним живуть тут люди.

Оксана ФРАНКІВ.

Надрукувати