Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Канадський досвід і українські реалії

У Канадському парламенті слухав запитання опозиції до уряду, вперше побачив жінку-вождя індіанського племені, а від Ніагарського водоспаду очікував більшого.

Міський голова Жидачева Володимир Левко нещодавно повернувся із Канади, де разом із колегами із Нового Роздолу, та ще трьох міст із Дніпропетровщини був учасником Форуму канадських муніципалітетів у рамках проекту «Місцевий економічний розвиток міст України».

Канадський досвід і українські реалії - про це наша розмова із п. Володимиром Левком.

 

- Володимире Семеновичу, ви людина з досвідом, бувала, вас, мабуть, вже важко чимось здивувати. З якими враженнями та набутками ви повернулися із Канади?

 

- Я дуже давно нікуди не виїжджав за межі України, хоча не відірваний від реалій: і через спілкування в Інтернеті, і з тими, хто часто подорожує, обізнаний у питаннях, що цікавлять мене як голову міста. Є уявлення, як інші живуть, працюють, і ми свою роботу в місті будуємо, враховуючи досвід інших. Але, як кажуть, краще один раз побачити, ніж сім разів почути. Тому в цьому відношенні не те, що був здивований, просто побачив своїми очима, а багато речей і не уявляв, що можна так робити.

- До прикладу.

- Назву приклад про роботу канадських муніципалітетів, у яких умовах і як вони працюють. Знав, як у Польщі побудована робота в органах місцевого самоврядування. Про Канаду - надто поверхово. А конкретика є такою: муніципалітет, провінція і федеральний уряд – це побудова влади в Канаді. Району - як проміжної ланки в нас - там немає. Але суть не стільки в тому. Муніципалітету, місту, яке б воно не було по величині, чи це Оттава, Торонто, Вінніпег, Ванкувер, де мені доводилось бувати, тобто міста з мільйонним і майже мільйонним населенням, чи це міста з населенням, такі як Стрий чи Жидачів, всюди канадським законодавством визначені повноваження й відповідальність. На рівні муніципалітету все, що стосується питань життя громади, вирішується практично на місці в межах кожного муніципалітету.

І для того, щоб забезпечити виконання цих функцій та відповідальності, побудована по аналогії з нами бюджетна система, при якій 85% доходів бюджету муніципалітету - це податок на нерухоме майно, який включає землю і все нерухоме майно, що на ній є. Цей вид податку встановлює муніципалітет. Мер міста разом із депутатами, а депутатів у такому місті за населенням як Жидачів – 6 осіб, в такому місті як Стрий (до 50 тис населення), зокрема місто Брендон, – 10 депутатів, у провінційних центрах – 30 депутатів. От вони зібрались і встановили відсоток цього податку від ринкової вартості нерухомого майна з врахуванням категорій платників: чи це проживають люди, які використовують тільки житло, чи це підприємницькі структури, чи це заводи.

- Які ще податки сплачують канадці?

- Як я вже сказав - це основний. Є й інші, їх чимало. Це, наприклад, плата за ліцензії на алкоголь, на порядок торгівлі та інші. Але ж знову тут приймає рішення муніципалітет, не провінція, не федеральний уряд. Це прерогатива муніципалітету, вони визначають, кому, які ліцензії видавати, який розмір плати. Є також частина відрахувань як у нас - податок із доходів фізичних осіб.

- Тобто свої повноваження вони забезпечують фінансовими ресурсами?

- Безумовно.

- Як досягти такого Жидачеву, що для цього потрібно зробити на рівні держави, на рівні міста?

- От, приміром, наша делегація з 10 чоловік разом із перекладачем була учасником Форуму канадських муніципалітетів. На ньому зібралися з усієї Канади більше 2 тисяч мерів міст, представників депутатського корпусу, з провінцій були делегати. Девіз цього Форуму: «Сильні міста – сильні громади - сильна Канада». До того часу, поки ми в Україні не перестанемо говорити про реформу місцевого самоврядування, а вона буде втілена (не очікуючи на адміністративно-територіальну реформу), в повній мірі вирішити питання міста будь-якого, в тому числі і Жидачева, є нереальним. Для цього ми на черговій сесії міської ради приймемо звернення до Президента, Верховної Ради України, Асоціації міст України і її регіональних відділень про вимогу прискорити реформу місцевого самоврядування. Це ми маємо ініціювати, грубо кажучи, тиснути на владну верхівку.

Але є речі, які без кардинальної реформи можна вирішувати. От, зокрема, в бюджеті міста закладено 471 тис грн дотації з державного бюджету на ремонт комунальних доріг. Я собі ставлю запитання: а для чого Львівській обласній раді, обласній адміністрації, для чого Києву вирішувати використання цих коштів у м. Жидачеві? Ми разом з депутатами, громадою маємо вирішувати при прийнятті бюджету, на які вулиці ці гроші розподілити, і ніхто сторонній не повинен у це втручатися.

Чи інше – не проведення проплат через казначейство. Ніхто не розуміє за кордоном як це: якщо громада має кошти, хто може її обмежити у їх використанні? Але це вже потрібно врегульовувати на рівні держави.

Є речі, які ми маємо роботи не зважаючи на те, коли нас почують. Тому з врахування цієї поїздки знову ми переконуємося, що обрали правильний шлях у вирішенні, наприклад, питань побутових відходів: запроваджуючи контейнерний спосіб збирання, наступний етап – роздільне сортування. Ми це розпочали в минулому році, у цьому знову придбали 23 контейнери. Також вирішуємо питання благоустрою, зокрема озеленення міста. У санітарній очистці більш-менш навели лад.

Дороги. Ми проїхали країною тисячу кілометрів. Ясно, що порівнювати їхній стан доріг із нашими не можна.

Питання ямкового ремонту? Там такого взагалі поняття немає. А в наших реаліях зараз відійти від нього - це значить привести більшість вулиць міста не те що в непроїзний стан, а й по них пройти буде неможливо. Але все ж обмежуватимемо ямковий ремонт, помалу переходячи на суцільне асфальтне покриття вулиць. Вже розпочали так робити по вул. Шашкевича. До жидачівського празника там буде нове асфальтне покриття, звісно, в тих ділянках, де найбільше необхідно. Відремонтували частину вул. біля фінансового управління, робимо вул. Друкарську, робитимемо вул. Міцкевича, Шкільний бульвар.

- Основний дохід міста Жидачева – податок з доходів фізичних осіб. Можливо, варто було б його замінити на такий як у Канаді – податок на нерухоме майно?

- Що стосується податку з доходів фізичних осіб, не треба його замінювати. Сьогодні він є тим видом податку, який враховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. При формуванні проекту бюджету доводиться показник із Києва району, район доводить нам про суму цього податку, але доводять її явно завищеною, яка, відомо, що не надійде. Нам на цей рік завищено цього надходження на 500 тис грн. Тож краще дайте можливість нормально встановлювати цей вид податку і не рахуйте його як регулюючий при міжбюджетних трансфертах. Якщо 25% належить місту, згідно із бюджетним кодексом, реально обрахуйте і віддайте.

Забезпечте коштами делеговані повноваження. Ми більше мільйона гривень, які б могли іти на дороги міста, благоустрій, утримання житлового фонду, направляємо на зарплату, харчування та інші витрати дошкільних установ. А відтак і районна рада приймає рішення, що у вас забагато доходів, віддайте району 1 млн 318 тис грн. Це вже цього року. Тобто громаду, м’яко кажучи, ущемляють.

З іншого боку, провести за зразком Канади. У нас наче є плата за землю, але ми поставлені в рамки: нам ніби надали право регулювати розмір орендної плати за землю, але він має бути не менший 3%. А більше його встановити не можна, бо ніхто платити не буде. Хоча нещодавно ми таки здобули вагому перемогу. Є такий концерн «Галнафтогаз», за податковим кодексом передбачено, що він повинен платити 8% орендної плати за землю. Ми вже третій рік звертаємось до цього концерну, бо він платить 1% або 1,2%, як заманеться. А в нас законодавство таке: розрахунок не дав - можеш не платити. І нічого не зробиш. На наше звернення нульова реакція. Дійшли до апеляційного суду. Вчора відбулося засідання апеляційної інстанції. Настільки вмотивовано ми переконали наш найсправедливіший суд, що позов задовольнили. А це додаткові надходження в річному обрахунку 150 тис грн. Готуємо ще інший варіант. За останні роки концерн 458 тис грн нам недоплатив, ми звернемось у суд, щоб він це бюджету міста компенсував. Але замість плати за землю і міфічного податку на майно…

- Але чому міфічного податку на майно?

- Називаю міфічним, бо в міську раду, за тими даними, що ми маємо сьогодні, нічого не надійде. У нас немає таких вілл, таких котеджів, що б перевищували ту норму, яка встановлена законодавством. Тому б пропонував зробити за канадським варіантом: не треба плати за землю, не треба плати на майно - введіть податок, об’єднавши ці два види в один. Надайте право місту визначати розмір цього податку. А в Канаді не просто так визначають, а попередньо обговоривши з громадою. Громада визначає, яка має бути ставка, а перед тим обговорюють, які витрати потрібно провести у місті, і під ті витрати шукають доходи.

При такому підході в нас багатьом власникам-мільйонерам підприємств, у тому числі і паперовому комбінату, не доведеться шукати можливості, як обійти закон. Їм би місто встановило відповідну плату, як це роблять у Канаді, де поважають владу.

- На вашу думку, як змусити плати тих, хто повинен платити зважаючи на доходи офіційні, неофіційні?

- Ми цікавилися у канадських мерів цим питанням. Ну, скажімо, ви встановили податок на нерухоме майно, але коли встановлювали, людина, яка займалася малим бізнесом, збанкротувала або виїхала. Як в такому випадку платять, чи є заборгованість? -- Ніякої. Такого поняття, щоб не платили, в Канаді немає. Але, повторюю, там встановлений справедливий податок. І якщо ти не платиш, тобі нарахують відповідні санкції, минув рік - і це все переходить у власність громади. І ніхто ні на кого не звертає уваги. Тобто справедливо встановили податок – ти маєш можливість заплати, не можеш - віддай громаді.

Ми теж проводимо роботу в цьому напрямку. У нашому місті ми «викорінили» підприємців, які нічого не платили. Але залишились такі, які за податковим законодавством повинні платити 3%, а сплачують 1%. А чому? Конституція каже, що земля належить громаді, закон про місцеве самоврядування каже, що земля належить громаді, а закон про реєстрацію речових прав на нерухоме майно каже: якщо ви хочете передати в оренду земельну ділянку, мусите зареєструвати договір. А поки не зареєструють, можеш не платити. З іншого боку, пішли реєструвати, а там кажуть, що згідно із законом ви спершу зареєструйте право громади на земельну ділянку. А як її зареєструвати, це ж громадська земля, про що мова?

То як в таких умовах можна забезпечити надходження коштів?

- Ви побачили в Канаді для себе місто-взірець, з якого б хотіли взяти приклад, втілити його досвід у межах Жидачева, звісно, в рамках своїх повноважень?

- Всюди, особливо у Ванкувері, вразило все, а особливо благоустрій та озеленення. В місті багатоповерхові будинки (найвищий має 64 поверхи) потопають у зелені, всюди клумби, живопліт. Також вартий уваги приклад впорядкування побутових відходів. Побували на полігонах менших і більших канадських міст. І перед моїми очима наше сміттєзвалище… Ну тут нема що порівнювати, бо там не видно сміття. Там спеціально відведену ділянку після наповнення, відповідно до санітарних норм, засипають землею, засівають травою. Та найбільше вразило інше: коли на цьому полігоні, де утилізують 550 тис тонн відходів, а в Жидачеві вивозимо в рік 8 тис тонн, тримають спеціально навчених соколів, які регулюють кількість птахів, зокрема чайок над полігоном. Я був здивований.

Сьогодні ВАТ «ЖЦПК» ставить питання передачі місту сміттєзвалища, і нам треба робити його благоустрій, хоча б трохи привести його в порядок.

У Канаді, до прикладу, муніципалітет не знає, що таке займатися організацією тепла в житлових будинках. Ми ж, бачу, на правильному шляху, бо йдемо назустріч людям і багатоповерхову забудову в Жидачеві переводимо на автономне опалення.

- Щодо розвитку підприємницької діяльності, наскільки легко в Канаді розпочати власну справу?

- Там, щоб зареєструватися, немає ніяких проблем. До речі, головне у роботі муніципалітету - економічний розвиток міста, створення умов для того, щоб був бізнес. В кожному муніципалітеті створено агенцію економічного розвитку. У штаті мерії є головною посадовою особою менеджер, він же керівник апарату. З ним укладають контракт, і його головною роботою й відповідальністю перед мером та громадою є економічний розвиток міста і робота з бізнесом. Є громадські організації, які клопочуть про створення умов для розвитку бізнесу для жінок. Вони кажуть, що жінці, навіть в умовах Канади, дещо важче відкрити бізнес і працювати. Ми в Жидачеві теж спонукатимемо до цього.

- Жидачів вже третій рік є учасником канадського проекту «Місцевий економічний розвиток міст України», що втілюється завдяки Фундації канадських муніципалітетів. Райцентр вже має стратегію свого розвитку. Розкажіть, які основні пріоритети і що зроблено в цьому плані.

- Так, ми є учасниками канадського проекту, завдяки якому й відбулася ця ознайомлювальна поїздка. Три міста Львівщини і три з Дніпропетровщини є його єдиними учасниками в Україні. Проект завершується у 2014 році, й ми вже вели попередню розмову про продовження такої співпраці.

Експерти з Канади допомогли нам розробити стратегію міста. Основний лейтмотив – це поліпшення якості життя громади. Якщо окремо виділити економічний розвиток і співпрацю з підприємництвом, то основний наголос зроблено на тому, щоб створити покращені екологічні умови в Жидачеві. У рамках цього прийняли рішення про створення заказника, еколого-туристичної стежки. Вже з червня у центрі міста й навколишніх вулицях ніхто не побачить відкритої машини чи трактора зі сміттям, розставили контейнери, все буде вивозитись спецтранспортом.

Жидачів не відзначається порівняно з іншими містами чимось оригінальним, щоб сюди заохотити туристів. У нас немає особливих історичних пам’яток. Найстарша – костел, якому 400 років. Але приклад Канади як молодої держави з молодими містами показав, що питання екології, туризму тут відіграють вагому роль. Нам показували приміщення старого театру, в нас таке мало не на кожному кроці, а вони пишаються цим, тішаться, як вони його зробили. І хто приїжджає - всіх водять, показують. Це приклад любові до свого міста.

Тому й у наших умовах мусимо вирішувати питання туризму. Це не означає, що будуть їхати цілі делегації, хай будь-хто приїжджає в гості, ми йому раді, ми маємо що йому показати. Для цього потрібно створювати відповідні місця. Впорядкуємо оглядовий майданчик і джерело біля стадіону, плануємо провести там святкування Івана Купала.

Догляду потребує старий цвинтар, почали роботи. Там є поховання, про які мало знаємо, а це пам'ять чийогось роду. Завдяки цьому проекту ми придбали деякий інвентар для комунального підприємства. Готуючись до відзначення 850-річчя Жидачева, теж запланували чимало заходів.

- Ще кілька слів про свою співпрацю із Новим Роздолом та Миколаєвом. Чи бачите ви подальший спільний розвиток ваших міст, участь у подібних проектах?

- Ми вимушено стали партнерами, хоча про це тепер ніскільки не шкодуємо. Назвали ми своє об’єднання кластер «Розділля». Що воно дає і що ми спільно робимо? Якби не цей проект, то багато кого з них я б не знав, і вони б не знали нас. Започаткували ширше спілкування із залученням депутатів, громади. Друге - ми спільно поєднуємо проведення культурних заходів. Ми проводили фестиваль «Жидачівські чорнобривці» з участю колективів із Нового Роздолу та Миколаєва. Новий Розділ святкував 60 років міста - кращі колективи центру творчості Жидачева брали у ньому участь. Проводив Миколаїв фестиваль «Книжкова толока» - теж були його учасниками. Налагоджена співпраця у сфері культури, якої раніше не було. В рамках проекту поєднуємо також свої майбутні плани щодо розвитку туризму, бізнесу.

Оксана ФРАНКІВ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"