Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

«Садимо для дітей та онуків і хочемо, щоб вони про це знали й берегли ліс»

156 000 саджанців дуба, клена, явора, бука і навіть модрини планують висадити цього року працівники Жидачівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс»

 

Сьогодні писати щось позитивне про ліс, а тим більше про людей, які працюють у лісовому господарстві, непросто. Громадська думка не на боці працівників лісу. Здебільшого люди нарікають на те, що багато рубають, важкими машинами руйнують дороги. І якось непоміченою залишається сама робота працівників лісу, яка й полягає перш за все у відтворенні зелених насаджень, а не їх вирубці.

 

Коли директор Жидачівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» Ярослав Омелян запропонував журналістам виїхати у ліс і подивитись, як його садять, – погодився, але з умовою, щоб це не була «показуха».

- Та виберете собі будь-яку ділянку з 8, на яких йде посадка, і ми туди поїдемо, – була відповідь керівника.

По дорозі Ярослав Романович розповів про свою роботу. Ліси підприємства знаходяться на території 24 сільських і селищних рад - це є біля 204 відокремлених ділянок лісу, які розташовані серед сільськогосподарських угідь і знаходяться в основному навколо населених пунктів. У лісовому фонді підприємства переважають молодняк - 21% і середньовікові насадження -56%, стиглих і перестійних лісів 5%.

У лісогосподарське підприємство входить два лісництва: Монастирецьке площею 2985 га і Новострілищанське площею 2039 га.

У штаті – 26 працівників.

- Цього року ми плануємо заліснити 23,5 га. Восени вже заліснили 10 га, - ділиться планами п. Ярослав. - Весна пізня цього року, тому можемо трохи недовиконати план, бо, скажімо, у Млиниськах ще й досі стоїть вода. Крім того, 12,5 га маємо посадити як доповнення лісових культур минулих років (не все, що садять, приймається).

В основному висаджуємо дуб, клен, явір, бук. Цього року централізовано через «Галсільліс» нас забезпечили «канадськими таблетками»- таблетованим субстратом, в який можна висаджувати насіння протягом року. Вирішили закупити насіння модрини і таким способом розмножити на наших теренах цінну деревину. Якщо говорити про кількість, то на гектар висаджуємо 660 штук саджанців, а загалом буде посаджено 156 тис шт. Саджанці маємо з свого розсадника, який знаходиться у Чертіжі.

- А якщо порівнювати те, що вирубуєте, з тим, що садите, чи в повній мірі відновлюєте забране?

- Перш за все, зокрема і в спілкуванні з людьми, які висувають нам претензії, я пробую пояснити, що рубки є заходом із поліпшення складу лісових насаджень, догляду за лісом. Річ у тому, що, як і все живе, ліс досягає зрілості, і, хочемо ми того чи не хочемо, рано чи пізно його потрібно рубати, даючи можливість рости іншому новому лісу. І чим правильніше таке відтворення буде відбуватися, тим менше ми спостерігатимемо контрасти, коли серед лісу галявини. Інша справа, що до цього питання треба підходити з державницького боку. Чітке планування мусить бути, і держава змушена буде найближчим часом створити такі закони й умови, як нині є на Заході. Що ж до питання про співвідношення вирубаного і посадженого, то тут щороку зберігаємо паритет: на якій площі рубаємо – таку і засаджуємо.

Так у невимушеній розмові ми під’їхали до Буянівського лісу. Там справді кипіла робота. Зустрів нас головний лісничий Михайло Височан. Більше 15 чоловік займались посадкою.

- Наймаємо місцевих жителів навколишніх сіл. Щоправда, нині пізня весна і всі на городах. Тому знайти охочих не так то й просто. Співпрацюємо з місцевими школами. Учнів старших класів залучаємо. Знаєте, вони охоче помагають, ми допомагаємо школі. До речі, такий школяр вже не зламає у лісі деревце, коли він сам його посадив, – ділиться Михайло Михайлович.

Садити дерева у Буянівському лісі непросто з причини рельєфу території: горбиста місцевість, яри та балки не дають можливості зробити трелювання (плугом відорати скибу). Тому все робиться вручну. Інша картина у Монастирецькому лісі, який я вибрав на карті планових заліснень. Тут вирубана ділянка вже засаджена. Рівна місцевість дала змогу протрелювати і провести посадку механізованим методом.

Наступна ділянка у Млиниськах у масиві «Дунаєць».

- Ви трохи запізнилися, – зустрічає нас лісничий. - До 13 години були школярі Млиниської школи. Тільки що пообідали і пішли. Директор просив зробити 14 лат для шкільного паркану. Ну що тут поробиш, - розводить руками Ярослав Романович. - Мусимо допомагати один одному.

Час сплив швидко. Ми на зворотній дорозі до Жидачева. Продовжуючи розмову, дізнаюся, що минулого року підприємством сплачено податків і обов'язкових платежів в сумі 501,7 тис грн. Середня заробітна плата по підприємству - 1793 грн.

За останні роки значно знизилась кількість самовільних вирубок, оскільки зросли штрафи і майже всі села газифіковані. Бичем працівників лісу є пожежі, які влаштовують відпочивальники. Необережно кинутий недопалок може знищити у першу чергу ті щойно посаджені деревця, які з трави ледь виглядають. Нищаться молодняк ялин перед новим роком, як кажуть, для когось зелена красуня у хаті, а для лісівників – робота 10 років намарне.

А ще Ярослав Романович переконаний, що працювати у лісі мають лише ті, хто по-справжньому його любить. Пан Ярослав з династії лісничих: і дід, і батько теж працювали у лісових господарствах.

Андрій Данилець.

Жидачів – Буянів – Монастирець - Млиниська.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"