Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Місцеве самоврядування. А як у них…

У 2006 місто Жидачів споріднилося з партнером у Латвії – містом Вієсіте. Нині, коли у нашій державі щоразу „жити стає все краще і веселіше”, а негаразди і труднощі списуються на світову економічну кризу, багатьох цікавить: а як у них там ”бідують” у Євросоюзі? Про це і ще про багато чого іншого ми поцікавилися у голови думи Вієсітського краю Юліса Лициса.

- Ви вже третій раз у Жидачеві. На вашу думку, щось змінюється у нас?

 

- Місто розвивається.

- А якщо конкретніше?

- Зробили санітарний вузол.

- Невже з усього, що ви побачили, вас найбільше вразив жидачівський туалет?

- Не хочу бути прискіпливим, але до цього у місті громадського туалету не було. А це для міста, країни, яка прагне до Європи, не вкладається у наші стандарти...

- Ви є містом-партнером Жидачева. Скільки, до речі, у вас жителів?

- Близько чотирьох тисяч сімсот мешканців.

- Ну, це вдвічі менше, ніж у нас в Жидачеві. За рахунок чого наповнюється бюджет Вієсіте?

- Це в основному молочно-м’ясне виробництво - дрібні селянські господарства, трохи деревообробка, роздрібна торгівля, школи, пансіонат.

- А як щодо більш-менш великих підприємств?

- Заводів великих у нас немає. У планах будівництво заводу, який виготовлятиме біогумус. У цей проект вже вкладено близько 30 млн євро.

- І що цей завод випускатиме?

- Це буде біогрунт, який продукуватиме спеціальний вид канадських хробаків. У ньому дуже добре ростуть овочі.

- А для виробництва гумусу, який вид палива застосовуватимете?

- У нас у Вієсіте газу немає. Ми опалюємо дровами та дерев’яними чіпсами, на яких працюють наші котельні.

- Двадцять років тому ми всі приблизно починали в однакових умовах. Нам від колишньої системи залишилася у спадок жахлива комуналка. Як у вас справи у комунгоспі?

- Є проблеми з каналізацією, опаленням у великих будинках. Розробляємо нові свердловини добування води: 70% оплачує держава, решту - самоврядування. В місті цього року починаємо проект щодо заміни каналізації та водопостачання. З житловими будинками ми вирішили таким чином, що на відкритих конкурсах даємо можливість мешканцям управляти цими будинками. А вже мешканці думають самі, як їм опалювати будинок, вирішують питання його утеплення. Частину коштів на ці речі муніципалітет повертає людям.

- Що є дохідною частиною вашого міського бюджету? А якщо простіше – з чого люди платять податки?

- Основною частиною бюджету є податок з доходів мешканців.

- Ну це майже як у нас. А ще з чого живе міський бюджет?

- Значну частину приносить податок з нерухомого майна.

- А саме?

- Земельний податок і податок на житло.

- Скільки простий латвієць платить за власну хату?

- Це, звичайно, ще залежить, де вона знаходяться. Якщо в Ризі чи в великому місті, то треба більше платити, на селі - менше.

- А як визначають суму?

- Приблизно 1,5% від вартості нерухомості. І на землю, і на будинок - 1,5 % від вартості. Це не ринкова, а експертна оцінка, яку робить державна структура. Ще донедавна були розрахунки за землю, які вимірювалися еквівалентом: 1 гектар землі прирівнювався до ціни 2 тонн зерна. Зараз цей принцип не діє.

- А як щодо пільг?

- Для репресованих є пільги: на 50% менший податок. Також кожна самоуправа може прийняти свій закон щодо пільг. Наприклад, відоме місто Юрмала прийняло рішення: якщо людина приписана в Юрмалі і насправді живе у місті, тоді вона платить на 30% менший податок. Якщо ні - платить повну суму податку. Російські „звйьозди” платять по повній...

- А як у вас вирішується питання щодо пільг на, наприклад, проїзд?

- Такими пільгами у нас наділені інваліди, чорнобильці, малозабезпечені сім’ї, якщо у їх декларації виходить на одну людину менше 150 лат в місяць.

- А як у вас борються з безробіттям?

- Як і в кожній європейській країні, ми платимо своїм безробітним допомогу. Разом з тим у нас існує програма для безробітних, які не можуть довго знайти роботу. Тоді вони приходить до мерії, беруть участь у програмі, працюють на малокваліфікованих роботах (чистять сніг, косять траву, роблять ту роботу, яку потрібно самоуправлінню) і отримують тоді 150 євро в місяць.

- У наступному році Латвія офіційно перейде на євро. Ваша думка з цього приводу?

- Безперечно, лат стабілізує Латвію і латиський народ. Це національна валюта, один з показників незалежності. Ми прекрасно розуміємо, що при переході на євро можуть бути негативні наслідки, такі, наприклад, як в Греції, в Іспанії. При цьому, звичайно, доведеться витрачати кошти, а найгірше - привикати. Молодим це легше, літнім людям буде важче. Уявіть: близько 30 видів монет, 28 різних видів банкнот...

- А як щодо політичних настроїв з цього приводу?

- Непросто. Ми розуміємо, що нас чекає підвищення цін у зв’язку з введенням нової системи обліку, заміна касових апаратів. Торгівля, бізнес будуть нести додаткові видатки, і це відіб’ється на покупцях. Є протиріччя. З цього приводу хотіли навіть провести референдум. Щоправда, відмовилися, і уряд прийняв рішення з 2014 року без „референдумів” ввести євро. Попередній уряд цього не хотів, тому у 2011 році президент розпустив сейм, були нові вибори.

- Ну от і добралися до політики. У нас зараз непростий період, хоч в Україні непрості періоди бувають частіше, ніж періоди сталості (прошу не плутати із стабільністю, бо, як відомо за „класиком”, стабільно тільки на цвинтарі). Нині все частіше з уст політичних партій і їх представників звучить тема щодо ідентифікації у паспорті графи „національність”. Як з цим справи у вас?

- Коли Латвія стала незалежною державою, у паспорті, при бажанні власника документа, вписувалась національність. З 2005 року цю графу відмінили. І ось цього року сейм прийняв закон і уряд виділив гроші для міграційної служби, щоб для тих, хто буде хотіти, знову вносити у паспорт національність.

- Сьогодні в Україні часто можна почути, що у „прибалтійських” країнах на початках була проведена „люстрація” і це стало основою побудови демократичних незалежних держав. Поняття люстрації вам про щось каже?

- А що це таке?

- Це твердження про те, що до влади повинні приходити люди, які стоять на суто національних позиціях і не були скомпрометовані комуністичним режимом. Чи так формувалась влада у Латвії після розпаду Союзу?

- Коли почався розпад Союзу, Верховна рада Латвії ділилася на дві частини: народного фронту і інтерфронту. І ті, і другі голосували за незалежність. У нас дуже багато національностей. У Ризі, приміром, 50% населення не латиші... У Курляндії, цей район ближче до Білорусі та Росії, - до 80% не латишів... Розумієте, як важко у таких умовах формувати національну більшість. Якось домовляємося...

- У вас вибори у місцеве самоврядування за партійним чи мажоритарним списком?

- У великих містах, де більше 5 тисяч населення, там партійна система, а от, наприклад, як у нашому Вієсіте, в нас іде список непартійний.

- Скільки у вас у міськраді депутатів?

- На сьогодні 13, а в червні цього року будуть вибори, їх кількість зменшиться - стане 9.

- Що собою являє депутат міськради?

- Він представляє своїх виборців. За це отримує зарплату. Небагато, до 150 євро в місяць.

- А за що платять депутату?

- Кожен з обраних депутатів бере участь у заходах, засіданнях комітетів, засіданнях Думи, прийомі виборців. Загалом має відпрацювати 25 годин на місяць.

- А хто веде облік цих годин?

- Канцелярія. Секретар записує, перевіряє, чи є на засіданні депутат, на прийомі, зустрічах. Які і скільки ініціатив він подав, які з них прийняті.

- Освіта і медицина в Україні найбільш затратні галузі. За яким принципом у вас відбувається фінансування закладів освіти і медицини?

- Зарплата вчителям йде від держави, а ми, самоврядування, платимо вже технічним робітникам, утримуємо приміщення. Дитячі садки повністю на нашому балансі. З цього року введено безплатне харчування учнів 1-2 класів. На це держава виділяє гроші, а ми, самоуправління, в своїй волості третій клас безплатно харчуємо.

- У вас гроші з бюджету виділяються на вчителя чи на учня?

- На учня.

- І скільки на одного учня виділяють коштів?

- Це доволі важко зараз сказати, тому що там є система обліку. Кожний рік до 5 вересня школи повинні надати державній інформаційній системі дані щодо кількості учнів і потреб у коштах. Тоді вже уряд, у залежності від потреб, виділяє певну суму, яка буде надходити в школу на зарплату вчителям. У нас вчитель повинен працювати на ставку 21 годину, і за це має 280 лат (400 євро). Там, де в школі більше учнів, можуть дозволити собі платити більшу зарплату вчителям. У нашій школі менше 100 дітей (92 учні), тому коштів, які виділяє держава, стає лише на оплату вчителям, а директору певну частину ми платимо з коштів самоврядування. Натомість кожна школа, її директор, погоджує з нами свій бюджет, подає свої вимоги.

- А яка середня зарплата у Латвії?

- Десь 450 лат, це близько 650 євро. Мінімальна - 200 лат (300 євро).

- Скільки людей працює безпосередньо у мерії?

- Десь 20-24 людини.

- Чого очікуєте від двосторонньої співпраці?

- Поки що це культурний обмін. У минулому році ваші футбольні команди і ансамбль «Галичани» були в нас в гостях. Мешканцям Вієсіте, нашому правлінню дуже сподобався їхній виступ. Сподіваюсь, цього року до вас завітають наші футболісти. У вас дуже гостинні люди, і ми це цінуємо. Думаю, що контакти, в тому числі й ділові, продовжуватимуться, і це буде взаємовигідне партнерство.

Розмовляв Андрій Данилець.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"