Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Конституція — це стрижень держави, який треба захищати

Мені як політику пощастило працювати над новою українською Конституцією, і тоді ми розуміли високу відповідальність і пам’ятали, що українська Конституція Пилипа Орлика, 300-річчя якої ми святкували нещодавно, була першою демократичною конституцією у новому світі.

Сила Конституції полягає в тому, що вона утвердила Українську державу на дуже довгий час, сподіваюся, що на віки. Звичайно, Конституція 1996 року була певною мірою ідеалістичною, ми намагалися використати найкращий європейський та світовий досвід, і в результаті Конституція вийшла дещо еклектичною. Але це не применшує її значення. На той час це був документ, який був одним з кращих у Європі і який дозволяв Україні зробити крок уперед й вийти з кризи, в якій вона тоді опинилася. Пам’ятаємо тогочасну позицію Президента, і чому сталася «конституційна ніч» - був інший сценарій розвитку, який писався на Банковій, і нам вдалося його уникнути.

Разом із тим сьогодні маємо дуже глибоку конституційну кризу. Конституція, яка має бути цементуючим стрижнем держави, швидше нагадує політичний холодець, який розлазиться вид спроб її приватизувати. Ми є свідками перманентних порушень, ігнорування вимог Конституції. У парламенті, де депутати мали б стояти на сторожі дотримання Конституції, ми щоденно бачимо “переступання” через Конституцію. Останній приклад дуже красномовний: закон про мови, який охрестили в народі «законом КаКа», - це теж спроба змінити Конституцію. Я був одним із авторів десятої статті про мову, в конституційну ніч працював у групі, яка розробляла і редагувала текст цієї статті. Десята стаття передбачає передусім впровадження української мови у всі сфери суспільного життя в країні, у тому числі й у судочинстві, шкільництві. Натомість нам зараз намагаються запропонувати ситуацію, при якій в багатьох аспектах українська мова стає другорядною, а то й навіть викреслюється, витісняється зі суспільного життя.

Але, з іншого боку, оглядаючись назад, я думаю, як добре, що нам вдалося прийняти 10-ту статтю у цій редакції, бо лише вона зараз стоїть на заваді змінити мовну ситуацію і дає нам шанс відмінити норми, які прописані в “законі КаКа”.

Питання захисту Конституції стоїть дуже гостро. З цим завданням не справляються ті, хто мав би це робити, – ані депутати, ані судова влада, ані Конституційний суд. Проблема з Конституційним судом також дуже серйозна, причому її коріння заглиблені ще у часи п’ятирічної давності. Сьогодні дуже гостро постає питання взагалі доцільності такого суду, рішення якого можна передбачити заздалегідь і які завжди будуть політичними. У такій ситуації на захист Конституції має стати громадянське суспільство.

Щодо спроб змінити Конституцію, то дуже часто президенти та певні політичні сили намагалися пропонувати такі зміни до Конституції, які в першу чергу задовольняли б їхні потреби. Зараз тривають розмови про зміни до Конституції в різних формах, і зокрема, створено Конституційну асамблею. Загроза полягає в тому, що це може призвести до остаточної узурпації влади. Якщо опозиція програє наступні парламентські вибори, партія влади зможе за рахунок «тушок» дотягнути свою чисельність у Верховній Раді до 300 голосів, і тоді дуже легко змінити положення Конституції, скажімо, про вибори Президента - обирати його в парламенті й надовго законсервувати владу. Але політичний світовий розум напрацював багато запобіжників. У конституціях багатьох країн є така норма: якщо парламент приймає нову Конституцію, то на наступний день він має у повному складі піти у відставку. Адже Конституція не може прийматися під себе, під діючих політиків, Президента, вона повинна прийматися в інтересах усього суспільства.

Зміни до Конституції, можливо, й потрібні, потрібен розвиток багатьох конституційних положень у законопроектах. Для прикладу, є серйозна проблема гіпервпливовості деяких неконституційних органів, скажімо адміністрації Президента, котра часто-густо є “сірим кардиналом” у прийнятті багатьох рішень. Ми зробили серйозний крок назад у місцевому самоврядуванні, триває процес гіперцентралізації. Проблематичною також є ситуація у судовій владі - сьогодні вона настільки залежить від виконавчої влади, що рівень ухвалення звинувачувальних вироків зріс до 99%. Судді, з якими спілкуюся, кажуть, що вони бояться приймати рішення, бо настільки зараз залежні від влади, що кожне рішення може стати останнім у їх кар’єрі.

Нинішня судова система перекриває дорогу зовнішнім інвестиціям — а це перекриття кисню в економіці. Так само повернулися назад і з системою прокуратури - маємо нині типово радянську “каральну” прокуратуру.

Але нелогічною є спроба закорінити Конституційну асамблею при президенті. Це має бути зроблено при Верховній Раді, наприклад, у вигляді Спеціальної Тимчасової комісії. Тоді природно, що до роботи Конституційної асамблеї буде залучена й опозиція, обов’язково буде врахований досвід науковців, експертів, незаангажованих у політичній діяльності, і які працюють у галузі конституційного права. Коли до роботи Асамблеї долучаються лише лояльні чи незрозуміло ким обрані науковці та експерти - це небезпечно. Сама Конституція чітко передбачає механізми внесення змін до неї – це рішення парламенту або всенародний референдум. Питання Конституції повинні завжди бути консенсусом владних і опозиційних політичних сил, політичних еліт та вирішуватися на засадах паритету і спільних домовленостей, щоб Конституція змінювалася не під політичні інтереси влади, як це було у випадку із законом про вибори, а на суспільну потребу та перспективу. На мій погляд, в українському законодавстві обов’язково має бути внесена норма, яка передбачала б автоматичну відставку парламенту, який приймає нову Конституцію.

Ігор ОСТАШ, народний депутат України другого та четвертого скликань, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Канаді (2006 – 2011 рр).


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"