Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

У Жидачеві «підвішений хліб» актуальніший ніж кава…

Два тижні тому в хлібному магазин, що знаходиться на території пекарні ТзОВ «Жидачівський хлібозавод», з’явився значок з двома відкритими долонями. Ті відвідувачі, які звернули на це увагу, дізналися від продавців, що це територія, де діє соціальна акція «підвішений хліб»… Покупець платить за дві хлібини чи булки, одну забирає, а другу залишає у магазині для тих, хто не має змоги купити…

Давня італійська традиція, яку описав у своєму романі письменник Тоніно Бенаквіста, дійшла до України не так давно. Щоправда, в Італії «підвішують» зазвичай каву, чай. У Києві та Львові - це своєрідна мода. У Жидачеві, «підвішений» буханець хліба – більше ніж мода: хліб не розкіш, хліб насущна потреба, і особливо цю потребу відчуваєш, коли нема за що купити цього хліба…

Ми стали невиправними реалістами і прагматиками. Не надто віримо у добрі наміри інших людей, від життєвих несподіванок очікуємо лише прикрощів і зайвих клопотів, тому, схоже, ніхто вже не уповає на дивовижне: «А раптом?..».

Те далеке, дитяче сподівання на чудесні події, на щось безмежне і радісне, що прокидається у кожному з нас перед Новим роком, тане разом з очікуванням справжньої різдвяної погоди, а заклики робити добро хоча б перед Різдвом сприймаються як реклама.

«Відкриті долоні» - це не благодійність. Це бажання поділитися. Люди люблять бути хорошими. Людям подобається бути добрими. Але для цього не завжди є можливість, для цього не завжди є настрій… Значить, треба таку можливість створити - нескладну і ненав'язливу. Ніяких зобов'язань, яких ніхто з нас не любить. Ніяких проломів в бюджеті. Ніяких складнощів із переказами на електронні гаманці або банківські рахунки. Зайва чашка чаю, дві куплені буханки хліба замість однієї, друга булочка, замовлена, але не спожита – від цього ще ніхто не збіднів. Зате когось можуть виручити, комусь повернути сили і віру у життя, комусь просто зробити приємно. Адже це не надмірності і не розкіш, це їжа, на яку будь-хто повинен мати право - як на життя, як на повітря. Як поділився зі мною підприємець Олександр Самсонов, який керує пекарнею, цю ідею тижнів зо два тому привіз зі Львова власник підприємства Ігор Костирко. Так у магазині з’явився значок з долонями. «Охочих залишити для когось булку чи хліб у магазині при пекарні нині ще небагато – люди просто до цього не звикли, проте сама ідея і філософія акції їм до вподоби», – каже продавець магазину Марія Гачак. Залишають хліб для інших, як правило, люди молодшого віку. «Наш хліб, - продовжує п. Самсонов, - окрім того, що просто смачний, ще й зовсім без «хімії». Закваску з живих бактерій замовляємо у Києві. Тому й смак у нього ще той… «справжній».

Після спілкування мені теж захотілося поділитися з кимось. Я купив свій улюблений житній, а другий залишив для когось. Спробуйте. Це справді приємні відчуття, для яких треба зовсім мало - візьми, якщо можеш, і віддай, якщо хочеш. Так просто і одночасно багато.

Андрій ДАНИЛЕЦЬ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"