Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Баталії навколо відкриття зарічанського кар'єра

Минулого тижня, коли техніка підприємства «Стариця» прибула, щоб розпочати роботи з розробки гравійного кар’єру поблизу Заріччя, мешканці населеного пункту мало не лягали під екскаватор…

Ця тема має початок, проте нині ніхто не знає, яким буде її кінець. У цій історії переплелось багато: і приватні інтереси окремих осіб, і наше українське «якось воно буде» при оформленні документів, особливо на місцевому рівні, і небажання рахуватися з думкою громади, бо закон цього не передбачає. До речі, про громаду, якби тоді, на початках, керівники підприємства, що виробляло документи на кар’єр, знайшло порозуміння з громадою села, а не з окремими особами у селі, можливо, нинішня ситуація такою не була б.

Про що йдеться?

Як казав класик, «якщо не знаєте, про що йде мова – мова йде про гроші…»

Нині відкрити, а точніше отримати всі дозволи на розробку гравійного кар’єру, - справа не просто нелегка, вона, як правило, «непідйомна», якщо, звісно, у вас немає мішка грошей. Ті, хто знається на цій проблемі, кажуть, що до грошей треба мати ще «плечі», бо навіть гроші не все вирішують (держава наша така, і недарма ми входимо в десятку найкорумпованіших країн Європи…). Але це так, «лірика до теми», а до нашого випадку, сподіваюся, відношення не має.

Історія відкриття зарічанського кар’єру

Поклади гравію на території Зарічанської сільської ради були розвідані ще у 1964 році. Ще з радянських часів тут добували шутер. За роки незалежності «правдами і неправдами» його теж черпали. Тоді то все рахувалося державне, і вже за звичкою «нічиє». Часи змінювалися, і коли у 2002 році з’явилась нагода узаконити видобуток шутру – з’явились підприємці, які погодились на вироблення офіційних документів та ліцензії.

Трохи неетично згадувати тих, кого сьогодні з нами нема, проте прізвище цього чоловіка ще не один рік буде випливати, коли справа стосуватиметься зарічанського кар’єру – Ігор Миколайович Васевич. Спілкуючись з мешканцями села, можна зробити висновок, що пан Васевич був порядним, «своїм» чоловіком для мешканців. Ще працюючи на державному кар’єрі, не однією машиною шутру допоміг на будівництво хат, розумів місцеву владу з її вічно розбитими дорогами, одним словом, сьогодні про нього тільки хороші відгуки. Проте, не стало чоловіка, і з’явилися проблеми. Коли у 2011 році вже нарешті виготовлено і отримано всі необхідні документи на законне відкриття кар’єру – мешканці села стали поперек екскаватора. Люди проти відкриття кар’єру з двох причин. За їх переконаннями (які ґрунтується на тому що «нам так сказали…»), у криницях зникне вода, а внаслідок паводку будуть затоплюватися хати. Крім того, у мешканців з’явилися підозри, що протоколи місцевих зборів пайовиків п’ятирічної давності, які дали дозвіл на відкриття кар’єру, - сфальсифіковано.

8 грудня відбувся схід жителів села Заріччя, на який було запрошено обласного депутата Михайла Титикала, першого заступника голови РДА Романа Гриціва, керівника Держкомзему у Жидачівському районі Я. Майкута, начальника управління сільського господарства Г. Кіячик, начальника управління водоосушних систем М. Козовіту, районного депутата В. Бойка та керівника ТзОВ «Стариця» Сергія Струцького, який і є підприємцем, що має документи на розробку кар’єру.

Зі слів п. Струцького виходить, що ще у 2002 році до нього звернувся Ігор Миколайович Васевич, який на той час був директором ТзОВ «Золотий колос», і запропонував долучитися до створення кар’єру. Поняття «долучитися» виглядало таким чином, що на той час підприємство, яке очолював Васевич, було банкрутом і мало заборгованість перед банками та іншими кредиторами. «Стариця» погодилась на пропозицію, було виплачено борги підприємства, а Ігор Васевич був прийнятий на посаду директора «Стариці». З 2002 року йшов процес виготовлення документів та ліцензії щодо відкриття кар’єру. Цими питаннями займався п. Васевич. На це тратилися чималі кошти. Не все йшло гладко, бо у 2006 році на сесії сільської ради порушувалося питання про припинення виготовлення ліцензії на розробку кар’єру. Рішення сесії сільської ради тоді було оскаржено в суді і скасовано. Жодних інших судових позовів чи звернень мешканців до керівництва підприємства чи інших державних органів з того часу, за словами п. Струцького, не надходило. Все змінилося, коли помер Ігор Васевич.

Рідний брат Васевича п. Михайло, якого мешканці села обрали головувати на сході села, не заперечує, що брат Ігор свого часу допустив помилку, коли вирішувалось питання кар’єру. Нині він відстоює інтереси тих мешканців села, які не погоджуються на те, щоб кар’єр запрацював.

«За» і «проти»

Враховуючи, що нині є ліцензія і всі необхідні документи для відкриття кар’єру, влада району, за словами Романа Гриціва, зацікавлена у роботі підприємства, бо вже за цей рік, навіть ще не розпочавши роботу, підприємство сплатило до бюджетів різних рівнів 337 тис грн, з яких на рахунки сільської ради потрапило 200 тис. Крім того, щомісяця у сільський бюджет мало б надходити 10 тис грн, а це для дотаційної ради значні кошти. Щоправда, за словами п. Гриціва, для влади у районі не все одно, як вирішиться це протистояння, бо, як би там не було, – з місцевими мешканцями треба домовлятися, а не воювати. А для цього слід створити дієву ініціативну групу людей, яким громада довірила б представляти їх інтереси. Така група була створена ще в травні 2011 року, проте донині з її сторони не було ні звернень до суду, ні спроб вирішити питання без суду.

В обласного депутата Михайла Титикала є свій погляд на цю проблему: «Всі надра – державні. Нині з того, що я почув, випливає, що є фірма, яка має офіційну ліцензію на розробку кар’єру, і є люди, які сумніваються, що дозвіл отримано законним шляхом. Вихід – суд. Щоправда, найкращий варіант для всіх – порозумітися, можливо, піти на якісь додаткові домовленості. А що стосується рівня води, то сьогоднішня осінь найсухіша за останні 50 років, а рівень води напряму пов’язаний з рівнем річки Стрий». Це, до речі, підтвердив начальник управління водоосушних систем М. Козовіта.

Ярослав Майкут бачить проблему конфлікту в іншому – Зарічанська сільська рада «утримує» у районі останнє місце по розпаюванню земель: з 810 пайовиків тільки 38 отримали державні акти на землю. Багато хто з мешканців села думає, що земля під кар’єр – людські паї. Це не так, адже урочище, де має бути кар’єр, до розпаювання не потрапило, бо ще у 2006 році було виведене з пайових земель. Коли всі отримають свої паї в натурі з визначенням меж та місця розташування, можливо, і погляди щодо кар’єру зміняться.

Справжнім заручником цієї проблеми є сільський голова Микола Хомин. Він, з одного боку, за додаткові надходження до сільської ради, а з іншої, як народний обранець, - має відстоювати позицію громади. Щоправда, обирали голову у чотирьох селах, з яких складається сільська рада, і ті села зовсім не проти мати на території підприємство, яке щомісяця платить до сільського бюджету.

До пізнього вечора велися «сільські дискусії». Часом здавалося, що ось-ось можливий якийсь компроміс, здоровий глузд і виважена позиція виллється у якесь прийнятне для всіх сторін рішення. Проте цього не відбулося. Мешканці села залишилися наполягати на своєму: «не дозволимо».

Підприємець Сергій Струцький переконаний, що має законне право розпочинати роботи, теж до кінця стоятиме на своєму проте, готовий говорити про додаткові умови фінансової підтримки сільської ради та зарічанської громади у вирішенні соціально-економічних питань.

P.S. Є у всій цій історії і свої підводні камені. Будучи присутнім на зустрічі, я мав можливість відчути, що обидві сторони щось недоговорюють. Я так і не зрозумів, на чому ґрунтуються загрози затоплення помешкань чи зникнення води у криницях? Якщо громада не вірить гідрологічним висновкам ДП «Західукргеології», чому не замовлено незалежну екологічну експертизу щодо можливих наслідків діяльності кар’єру, яка б, напевно, і дала роз’яснення, чи боятися, що зникне вода, чи ні. Закрадаються сумніви, що питання води у криницях не є справжньою причиною, чому частина мешканців села не хоче кар’єру. Залишається незрозумілим і те, хто вселив у голови мешканців села, що прийшли на зібрання, думку: «нам не потрібні ваші гроші…», - і це у дотаційній раді де не вистачає коштів на зарплати працівникам!??

Є запитання і до пана Струцького. Чому він «вирішував» це питання не з усіма мешканцями села, а з окремими людьми у селі? Чому не переконав тих, хто сумнівається, у екологічній безпечності нового кар’єру? Чому не зумів показати, що нове підприємство влиє додаткові надходження до місцевого бюджету, які підуть на розвиток інфраструктури села?

Хочеться вірити, що врешті відверта позиція обох сторін та здоровий глузд візьмуть гору. В іншому випадку сторони конфлікту чекає «найгуманніший» господарський суд…

Андрій Данилець.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"