Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

«Мамо, з нас будуть люди!»

Діти мають рости у добрі та любові рідних, навіть якщо їх усиновили.

В останній день вересня, у день великого православного свята святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії, на Жидачівщині відзначили і вшанували прийомних батьків, опікунів, вихователів дитячого будинку сімейного типу, всіх, хто причетний до усиновлення та захисту прав дитини. У залі панувала атмосфера радості. Посмішки у всіх присутніх викликали впевнені в собі дівчатка і хлопчики, які знайшли щастя в люблячих і дбайливих сім'ях. Саме Віра, Надія і Любов, які уособлюють головні християнські чесноти, втілюють ідеали мудрості й відкритого серця, безсумнівно, стали добрими покровителями у житті цих дітей.

 

Молитвою Митрополита А.Шептицького за українську родину та благословенням о. митрата Василя Юріва розпочалося свято. Словами щирої вдячності людям з великим і чуйним серцем за любов до дітей, щоденну невтомну роботу, терпіння звернулися до прийомних батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, батьків-вихователів голова районної ради Ігор Кос, заступник голови райдержадміністрації Олег Кизима, голова Благодійного фонду «Добре серце» Олег Канівець. Теплі слова подяки почули запрошені від Надії Гавдик, яка не з екрана телевізора і не зі шпальт газет знає про проблеми дітей-сиріт. Разом із своїми колегами із служби у справах дітей Жидачівської РДА вона допомагає людям, які прийняли для себе внутрішнє рішення взяти дитину на усиновлення. А таких людей у районі немало-небагато 45 осіб, і виховують вони 68 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

 

У Жидачівському районі функціонує шість прийомних сімей, в яких виховується вісім дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: три сім’ї у м. Жидачеві, по одній сім’ї у селах Молодинчому, Жирівському та Лівчицях; батьки-вихователі – сім’я Світлани та Андрія Фастнахтів, які створили дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) і взяли на виховання та спільне проживання 8 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; батьки-усиновлювачі – двадцять одна подружня пара та один батько-усиновлювач; приватний дитячий будинок «Мілес Єзу – Воїни Ісуса для хлопців» в с. Бортниках, де перебуває під опікою 10 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Прийомних батьків та батьків-вихователів за значний особистий внесок у вирішення питань соціального захисту дітей, створення сприятливих умов для всебічного розвитку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, формування у дітей високих духовних і моральних якостей, а також за підсумками районного конкурсу огляду «Наша родина» нагороджено цінними подарунками та Почесними грамотами від керівництва району. Заслуговує не тільки грамоти, а й поваги та пошани, зазначила Надія Гавдик, найстарший піклувальник по віку (1927 р. н.) Софія Войцеховська, яка опікується правнуком з 2004 року по сьогодні. Коли сім’ю спіткало лихо – померла мати хлопчика, а батько перебував у місцях позбавлення волі, прабабуся доклала всіх зусиль, щоб хлопчик не попав до інтернату. Зараз йому 15 років, має добрі досягнення у спорті. Опікун Іван Михальченко взяв на себе нелегкий обов’язок виховувати двох племінників - Андрія та Віталія у 18 років, став для хлопців справжнім другом. Сьогодні вже і дружина допомагає у вихованні синочка та племінників. Батьки-вихователі Світлана та Андрій Фастнахти, незважаючи на те, що виховують двох рідних синів, зігріли любов’ю та турботою восьмеро дітей, позбавлених батьківського піклування (наймолодшій дитині 3 роки, найстаршій - 15). Батьки дуже відповідально виконують свої обов’язки, не рахуючись з власними інтересами, самовіддано дбають про дітей, докладають чимало зусиль, щоб вони мали все необхідне. У будинку завжди лунає дитячий сміх, панує дружня атмосфера. Кожна дитина відчуває себе невід’ємною частинкою однієї великої щасливої родини. Навіть маленький Ромчик з упевненістю заявляє: «Мамо, з нас будуть люди!». Опікун Надія Кривоглава разом з чоловіком виховує п’ятеро дітей, позбавлених батьківського піклування. Родина, яка проживає у м. Ходорові, подарувала їм справній затишок. Троє дівчаток та двоє хлопчиків стали маминими та батьковими улюбленцями. Серце цієї молодої дівчини Світлана Фомін переповнене щирою любов’ю та ніжною турботою до рідної сестри, якою вона опікується. Прийомна сім’я з Жидачева Богдана та Любові Голубовських виховує в атмосфері любові і взаєморозуміння двоє власних дітей та двоє прийомних. Діти швидко звикли до нових мами і тата, братика і сестрички. Тепер вони всі нерозлийвода. Уляна Вітрів понад 13 років опікується племінницею. Незважаючи на те, що виховувала з чоловіком власних трьох синів, стала для племінниці найріднішою і найдорожчою людиною в світі. Під опікою Руслана Марківа, директор приватного дитячого будинку «Мілес Єзу – Воїни Ісуса для хлопців», у с. Бортниках перебуває десять діте-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Діти надзвичайно люблять свого другого батька і дорожать його любов’ю. Їх спільна родина зв’язана міцними дружніми вузами взаєморозуміння та поваги. Піклувальник Оксана Джежела з 2005 року виховує племінницю. Має трьох своїх дітей, але дбає й про племінницю, яка залишилася без батьків. Зігріти її теплом свого серця – святий християнський обов’язок для п. Оксани. Піклувальних Стефанія Лаб’як протягом дев’яти років опікується племінником, який у семирічному віці втратив найдорожчих людей – своїх батьків. З того часу Стефанія Іванівна стала для нього проводирем у житті від шкільної парти до студентських лав.

Та яке ж свято без дітей? Юлія Гринькевич, Володимир Кренту, вихованці ДБСТ, дарували насолоду і душевне задоволення, виконуючи чарівні мелодії українських пісень, декламуючи слова подяки своїм батькам та опікунам. Справжню зустріч із казкою інсценізували юні гуртківці дитячого драматичного театру «Прометей» Жидачівського НВК у постановці музично-драматичної вистави Марії Підгірянки «У чужому пір’ї». Виконанням пісні «Родина» завершилось свято.

Коли б пересічну людину запитати про те, чи є у нашому районі діти, які залишились без батьківської опіки чи страждають від батьківської байдужості, вона б, напевно, відповіла, що є, бо ми не раз чуємо про такі випадки. Те ж саме можна сказати і про усиновлення дітей. Засоби масової інформації постійно надають інформацію про проблеми дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які щохвилини чекають на свою мрію, на свою добру казку – на сім’ю. Усиновлення може бути душевним поривом і необхідністю, складною процедурою та єдиним способом досягнення батьківського щастя. Коли люди знаходять найважливіше – родинне тепло, любов, турботу, у світі стає на одну щасливу сім’ю більше. Не будьмо байдужими. Можливо, дитина чекає саме на вас.

Учасникам заходу вручили подарунки від Благодійного фонду «Добре серце». За благородство душі та відповідальне виконання своїх батьківських обов’язків Олег Канівець подарував кухонні комбайни сімї Світлани та Андрія Фастнахтів, опікунам Надії Кривоглавій та Руслану Марківу.

Довідка

Традиція усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, існує здавна.

Одним із перших джерел про сімейне влаштування стали закони вавілонського царя Хаммурапі, написані у 1780 році до нашої ери. Ці закони регулювали чимало сфер життя, у тому числ, відповідальність і права сторін при прийнятті дитини в сім'ю.

Давні іудейські закони встановлювали, що діти-сироти повинні жити в сім'ях своїх родичів, обов'язок яких піклуватися про них до повноліття.

У Давній Греції афінські сім'ї всиновлювали дітей здебільшого з причини бездітності або відсутності синів у шлюбі. Навіт, якщо згодом у родині народжувався спадкоємець, то усиновлення все одно залишалося дійсним, а усиновлена дитина була рівна у правах з рідними дітьми і спадкувала майно батьків нарівні з усіма.

На Русі, за часів княжої доби, турбота про дітей-сиріт вважалася справою богоугодною. Матеріали літописів свідчать, що найчастіше брали під опіку та всиновлювали посиротілих дітей князі. Вони ж будували сирітські доми, віддавали дітей у прийми. Решта ж населення займалася доброчинною діяльністю щодо таких дітей, але загалом не всиновляла на законних підставах, а лише піклувалася про них. Діяльність по наданню допомоги знедоленим дітям, опіка над сиротами, бідними та жебраками називалася «громадським призрінням».

За часи правління Катерини II почали з'являтися громадські установи, що приймали підкинутих незаконнонароджених дітей. У них діти навчались «пристойному його стану ремеслу або промислу» та виховувались до повноліття.

Ольга БАРАН.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"