Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

«Американська мрія» не полонила жидачівську школярку

«Люди роблять вибір кожного дня, і рішення, яке я прийняла, повністю змінило моє життя». Саме такими були перші слова моєї співрозмовниці - учениці 11-го класу Жидачівської загальноосвітньої школи №2 Роксолани Турковської, котра мала нагоду майже цілий рік навчатися у Сполучених Штатах Америки. Зовсім недавно вона повернулася на Батьківщину.

 

Побувавши далеко за океаном, Роксолана мала можливість порівняти два таких різних світи, дві таких зовсім між собою несхожі держави. І незважаючи на переваги життя у США, Роксолана повернулася в Україну з сформованим світоглядом, з чітким подальшим життєвим планом, який аж ніяк не включає в себе проживання за кордоном. Перше місце у неї займає подальше навчання і праця тут – у рідній Україні. Про себе, про реалії життя за кордоном і про те, як сучасна молодь бачить своє майбутнє, Роксолана Турковська розповіла «Новому часу».

 

- Роксолано, розкажи як тобі вдалося потрапити на навчання у США ?

- Я подала заявку на участь у програмі обміну майбутніми лідерами FLEX та з Божою допомогою стала ученицею по обміну. Програма майбутніх лідерів дає можливість учням жити в США в американській родині та відвідувати школу у проміжку навчального року. Ця програма надзвичайно конкуруюча. Близько 8000 учнів з України подавали заявки і тільки 200 стали фіналістами. На щастя, я стала однією із них. Мені було дуже цікаво побачити іноземну країну, зустріти нових людей та ознайомитися з їхньою культурою.

- Роксолано, навчаючись у США, ти мешкали в американській сім’ї. Як виглядало щоденне життя української школярки в чужій родині?

- Я жила в сім’ї, де було четверо дітей та двоє батьків, в місті Алізабеттаун штату Кентукі. Вони зуміли показати мені найкраще з їхньої культури. В неділю ми завжди старалися снідати чи обідати усі разом. Батьків я мусила заздалегідь повідомляти про свої плани, адже я не маю водійських прав, тому вони змушені були мене возити. Навчалася в школі, після занять відвідувала різні гуртки, була волонтером, кожного тижня допомагала недорозвинутим дітям у початковій школі своєї американської мами. В США дуже поширена волонтерська діяльність. Я пообіцяла собі, що і тут, в Україні, братиму активну участь у громадській діяльності. Волонтерство підняло США на той рівень, який ми бачимо сьогодні. Необхідно, щоб українці зрозуміли, всю важливість справи допомоги ближньому. Це поліпшить ситуацію в нашій країні. За свої 100 годин соціальної роботи я отримала лист та медаль від Президента США Барака Обами. Також свої враження від Америки передавала в статтях у місцевій газета міста Алізабеттаун.

- Чи легко тобі було навчатися у США, якою є система освіти у Штатах?

- Для хороших учнів з України навчатися в Америці не дуже важко. Правда, система освіти там відрізняється від нашої. Я почала краще цінувати наших вчителів. Вони більш уважніші до учнів ніж американські.

- Ти вже згадували, що потрапити на навчання у США було не так просто. Що вам допомогло стати переможцем відбіркового конкурсу?

- Для перемоги потрібно бути активістом та мати задатки лідера. Адже основна мета навчання в США – це розвивати в дитині лідерські задатки та після повернення в Україну стати добрими лідерами на своїй батьківщині. На співбесіді мені моделювали різноманітні ситуації, а я мала запропонувати, як їх вирішувати. Ну і, звичайно, добре володіти англійською мовою.

- З яким враження повернулися з Америки та що найбільше закарбувалося в пам’яті за час перебування в іншій країні?

- Одне з найцінніших вражень американського життя – подорож в Сан Дієго, Каліфорнія. У березні я подала свої твори на конкурс «Краще розуміння кращого світу» і виграла безкоштовну подорож. Ця мандрівка дала можливість поспілкуватися з учнями із 32 країн світу. Мета конкурсу – краще пізнати культуру, релігію, життя кожного жителя планети, навчитися бути добрим мешканцем у глобалізованому світі. Учні представляли презентації про свої країни, їх традиції. Я була горда представляти Україну - це була основна мета моєї участі в цій програмі.

Релігія часто спричиняє непорозуміння між країнами, спільнотами, між окремими людьми, тому ми з організацією відвідали різні релігійні місця, такі як Собор Святого Павла, Ізраїльський парафіяльний центр, Ісламський центр м. Сан Дієго. Учні мали змогу поспілкуватися з представниками різних релігій та дізнатися все, що їх цікавило. Конференція допомогла краще пізнати світ та самого себе. Ніколи не забуду моє перше святкування Хеловвіну - Дня подяки. З великим задоволенням я згадую свою подорож із командою по софтболу у Флориду.

- Рік перебування в іншій країні – немало. Було що порівняти, побачити певні перспективи. Де ти бачиш своє майбутнє – тут, у рідній Україні, чи там – у розвиненішій, але чужій державі?

- Чула дуже багато думок моїх однолітків, які прагнуть закінчити навчання та виїхати в більш розвинену країну світу. Я ж люблю Україну та хочу жити лише тут. В Америку б повернулася лише задля навчання в коледжі. Але я не ставлю перед собою питання, де жити. Звичайно, лише в Україні. Натомість поставила собі за мету зробити позитивні зміни у своїй державі та допомагати в її розвитку.

- Що на завершення ти б побажала своїм одноліткам?

- Коли моє проживання в США завершувалось, мене охопило два різних почуття – смуток, що я розлучаюся зі своєю американською родиною, та радість повернення на Батьківщину. Проте знаю, що це не кінець, а початок. Щиро рекомендую українським учням брати участь у подібних програмах та ставати добрими лідерами.

Ця ще зовсім юна дівчина є яскравим представником сучасної української, підкреслюю, української молоді – розумної, активної, з чітким переконанням, що їхня праця і їхні знання потрібні саме тут – в Україні. Думаю, у цих молодих людей є чого повчитися навіть політикам зі стажем, котрі розділяють державу на кольори і схід та захід, котрі маніпулюють іменами і календарними датами, а часом й історичним минулим. Сподіваюся, нове покоління, котре уже в молоді роки говорить про толерантність, зуміє працювати у єдності.

Марія ТАТЧИН.

Довідка: FLEX – програма культурного обміну, яка здійснюється Бюро у справах освіти та культури Державного департаменту США й адмініструється в Україні організацією „Американські Ради з Міжнародної освіти: ACTR/ACCELS” (American Councils) за підтримки Міністерства освіти і науки України. Програма дає можливість українським школярам протягом одного навчального року навчатись у школі в США, проживаючи в американській сім’ї. В Україні FLEX працює з 1993 року. Щороку близько 300 фіналістів їдуть до Сполучених Штатів.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"