Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Пенсійна реформа: плюси і мінуси

Податкова реформа викликала бурю протестів малого бізнесу. Далі пенсійна реформа, яка стосується практично всіх. Що можна очікувати від неї? З цим запитанням ми звернулися до юриста, людини, яка знається на проблемах малого бізнесу, Василя Коцовського.

- Можна по-різному ставитися до таких непопулярних і болючих кроків як підвищення цін на газ для населення, підняття пенсійного віку та збільшення до 30-35 років cтажу для нарахування пенсії, розширення кола осіб для сплати внесків до Пенсійного фонду, легалізації тіньових зарплат тощо, але мусимо зрозуміти очевидне - яку б владу ми не обрали, їй все одно доведеться зіткнутись із вирішенням цих проблем.

Чим довше відкладати ці проблеми - тим гірше для економіки України і самих людей. Все решта - популізм і пусті балачки з метою подобатись у боротьбі за владу. Політики нас постійно стараються обманути, приховати свої помилки, щоб, зрозуміло, добратися до влади. А нам, щоб адекватно реагувати, потрібно знати правду. Бо непродуманою боротьбою можна все знищити, в тому числі і державу.

Що ж до накопичувальної системи пенсійних внесків, то вона є ефективною і оправдовує себе у відносно стабільних фінансово державах. Чи можна Україну віднести до таких - питання риторичне. Згадаймо лише, що тільки 12 років тому (з січня 1998 року) мінімальна зарплата в Україні була 45 грн, зараз - понад 900 грн, тобто у двадцять разів більша. То задумайтесь, у що перетворилися б ваші внески до накопичувального фонду протягом попередніх років?

Чи, може, думаєте, що мінімальна зарплата у нас зупиниться на позначці неповних 100 євро, а не зросте ще через 20 років до 1000 євро. А на пенсію треба накопичувати навіть не 20 років, а практично все трудове життя. Чи, може, гадаєте, що Пенсійні фонди так прокрутять ваші внески, що ще й заробите? Обіцяти вони вам це будуть, але гроші ваші будуть розміщувати у банках підконтрольних олігархів під депозити, які мають тенденцію до зменшення, а не зростання. А якщо ще врахувати рівень корупції у нас.., а також те, що 10%!.. з ваших внесків підуть на обслуговування Пенсійних фондів, то можете підрахувати, що вам залишиться.

Чи, може, надієтесь, що держава проіндексує ваші внески і виплатить - тоді запитайте у тих, хто має заощадження колишнього СРСР, які, проіндексовані більше ніж 10 років тому, знову знецінились, а до цього часу не виплачено й третини.

- Отже, на вашу думку, альтернативи солідарній пенсійній системі нема?

- І в найближчій перспективі не буде. Бо накопичувальна система для тих, кому до 40 років. Тобто основні пенсійні виплати ще як мінімум 20 років здійснюватимуться виключно із солідарної системи. Та й не така вона вже й погана та солідарна система. У неї є свої вади, але є й переваги.

Солідарна система не боїться інфляції, фінансової нестабільності, росту зарплати, оскільки відсутнє накопичення, і тому немає проблеми збереження коштів. Адже сьогодні ми платимо пенсії старшому поколінню, а потім молодше покоління плататиме нам. То ж нема різниці, яка буде зарплата чи інфляція потім, через двадцять чи й більше років, бо платитимуть із майбутніх зарплат. Це її перевага.

Найбільшим же ризиком для солідарної системи є несприятлива демографічна ситуація, тобто велика кількість пенсіонерів при низькій кількості працівників. Саме це і має місце в Україні. На десять працівників у нас налічується дев'ять пенсіонерів. На кожні п'ять осіб у нас одна, що досягла 60 років, тоді як у світі на десять осіб - одна, якій виповнилось 60.

- Виходить, що через фінансову нестабільність солідарна система для нас є найбільш бажаною, а враховуючи співвідношення кількості працівників і пенсіонерів - найбільш неприйнятною. Як знайти золоту середину? Як забезпечити наповнення Пенсійного фонду?

- У нас дійсно дуже складна ситуація з наповнюваністю Пенсійного фонду. На 2010 рік дотації з державного бюджету складають понад 60 мільярдів грн, тобто третину загального бюджету ПФ. Але спочатку без емоцій і популізму треба розібратись самим і роз'яснити людям, що спричиняє такий дефіцит і які є виходи із ситуації.

Основними причинами дефіциту бюджету ПФ є:

1) низький розмір мінімального відрахування до ПФ через низьку мінімальну заробітну плату (922 грн) по відношенні до мінімальної пенсії (734 грн.) у грудні 2010 року при дуже великій кількості осіб, котрі сплачують внески до ПФ, виходячи із мінімальної зарплати. Через низьку мінімальну зарплату в Україні склалася ситуація, коли до ПФ вигідно платити виключно із мінімальної зарплати, оскільки пенсія в такому разі складатиме майже 80% від зарплати (79,6%), тоді як вже з подвійного розміру мінімальної зарплати і вище пенсія складатиме у кращому випадку 40-45%. Для прикладу, при подвійній мінімальній зарплаті у 1844 грн при 40 роках стажу пенсія складатиме лише 737,6 грн. (1% за 1 рік трудового стажу, не враховуючи надбавки за понаднормативний стаж), але ж внески сплачувались у два рази більші - а пенсія практично однакова.

У зв'язку з цим 36% працівників, що складає 5,2 млн. чоловік, а також 1,6 млн. підприємців-"спрощенців" сплачують внески до ПФ, виходячи із мінімальної зарплати. Якщо б мінімальна зарплата складала хоч би подвійний розмір мінімальної пенсії (1468 грн), то додаткові надходження до ПФ становили б понад 14 млрд. грн (2,17 млрд. грн від 1,6 млн. спрощенців та 12,0 млрд. грн від 5,2 млн. працівників);

2) дуже велика кількість осіб, зокрема заробітчан, які не беруть участі у відрахуваннях до ПФ. Очевидно, що це зумовлено тим, що законом встановлено невисокий розмір трудового стажу, необхідний для нарахування пенсії (20 років для жінок і 25 років для чоловіків). Маючи необхідний стаж, вони не мають стимулу відраховувати до ПФ, хоч по пенсію приїдуть в Україну, оскільки більшість працює за кордоном неофіційно.

Якщо б хоч 2 млн. таких осіб сплачувало тільки із мінімальної зарплати, то додаткові надходження до ПФ складали б 7,3 млрд. грн, а із зарплати у 1468 грн - 11,7 млрд. грн. Але якщо б сплачували відрахування до ПФ 3 млн. заробітчан, то додаткові надходження склали б вже 11,0 млрд. грн, виходячи із мінімальної зарплати, а із зарплати у 1468 грн - 17,5 млрд. грн;

3) виплата зарплати чи надбавки до зарплати "у конвертах" чи приховування підприємцями і самозайнятими особами реальних доходів без сплати податків і відрахувань до ПФ через надмірно високе навантаження на фонд оплати праці, яке зумовлено несприятливою демографічною ситуацією - 10 працівників на 9 пенсіонерів. Відтак в Україні найвищі в Європі ставки відрахувань до ПФ (33,2% на зарплату + 2% утримання із зарплати), при цьому одні із найнижчих у Європі пенсії - нижчі тільки у Молдові.

Якщо припустити, що із 5 млн. осіб 2 млн. отримують у конверті в середньому доплату по 1000 грн чи на таку ж суму приховують реальні доходи, то втрати ПФ складуть ще 8,4 млрд. грн.. А якщо ще 1 млн. осіб працюють неофіційно, то це ще як мінімум 6,3 млрд. грн;

4) пільгові пенсії в розмірі 80-90% від зарплати для окремих категорій держслужбовців, тобто вони отримують подвійний розмір пенсії у порівнянні з особами, що виходять на пенсію на загальних підставах, при практично однаковому розмірі відрахувань до ПФ. Якщо припустити, що таких пенсіонерів є близько 300 тисяч, то додаткові витрати ПФ складають 7,2 млрд. грн.

Із зазначеного аналізу видно, що лише ці чотири причини спричиняють дефіцит ПФ приблизно 45-50 млрд. грн. Я вже не кажу про таке, як вихід на пенсію окремих категорій службовців задовго до досягнення пенсійного віку. А хто порахує, скільком особам через корупцію призначають пенсії по інвалідності або завищуються групи інвалідності.

- Сьогодні всі кричать, що влада робить не так. Однак ніхто не пропонує, як треба.

- Не можна сказати, що влада все робить не так. Просто запропоновані нею зміни до пенсійного законодавства будуть малоефективними через половинчастість запропонованих реформ. Адже не податки, а найвищі у Європі відрахування до Пенсійного та соцфондів є основним гальмом легалізації тіньових доходів, збільшення купівельної спроможності, а відтак розвитку економіки (40% у нас відрахування до всіх фондів, тоді як у Європі удвічі нижчі). Тому в умовах коли ані солідарна, ані накопичувальна система не можуть ефективно працювати, правильно було б перейти до виплати із солідарної системи виключно соціальних пенсій, за якими максимальна пенсія не повинна бути вищою за мінімальну більше ніж у два, максимум три рази, як, до речі, і було за часів СРСР. Наш уряд вніс законопроект, згідно з яким максимальна пенсія не повинна бути вищою за мінімальну більше ніж у 12 разів, тоді як у відносно стабільній Європі цей показник не перевищує 4-5 разів. Зрозуміло, наша влада на такі радикальні кроки не піде, боячись втратити підтримку електорату, хоч, як показує статистика, понад 90% пенсіонерів у нас отримують пенсію, яка не перевищує 1500 грн, тобто дві мінімальні пенсії. Але для "вибраних" пропонують 9000 грн.

На мою думку, в першочерговому порядку при проведенні пенсійної реформи влада повинна зробити хоч би наступне.

1. Суттєво зменшити навантаження на фонд оплати праці (зокрема відрахування до ПФ) з метою виведення з тіні реальних доходів та стимулювання до офіційного оформлення трудових відносин.

2. Забезпечити планомірне зростання мінімальної зарплати більш швидкими темпами ніж ріст мінімальної пенсії, оскільки для різкого збільшення мінімальної зарплати немає можливості збільшити зарплату бюджетній сфері. Наприклад, при збільшенні мінімальної пенсії на 5% мінімальну зарплату треба піднімати на 10%.

3. Збільшити тривалість трудового стажу, необхідного для виходу на пенсію, з метою розширення кола осіб до участі у відрахуваннях до ПФ, зокрема заробітчан та неоформлених працівників.

4. Скасувати пільгові пенсії для окремих категорій службовців та запровадити призначення пенсій за єдиним для всіх без винятку підходом. Обмеження пенсій дванадцятьма мінімальними пенсіями не дасть ні фінансового ефекту, ані не поліпшить загальну атмосферу серед платників до ПФ, оскільки пільгові пенсії не створюють дуже великого дефіциту, проте найбільше псують суспільну мораль, створюють відчуття несправедливості, відбивають бажання іншим платити.

5. Запровадити поетапне збільшення віку виходу на пенсію як для жінок, так і для чоловіків з метою поліпшення демографічної ситуації у майбутньому. Від цього ми ніде не дінемось. Однак необхідно всіляко стимулювати збільшення кількості робочих місць, оскільки збільшення віку для виходу на пенсію та збільшення тривалості мінімального трудового стажу для нарахування повної пенсії при відсутності робочих місць буде просто знущанням над людьми. Проте, судячи із положень нового Податкового кодексу, уряд зробив ставку на найманого працівника і приховану ліквідацію спрощеної системи, тоді як у теперішній ситуації стимулювати нові робочі місця потрібно шляхом створення умов для розвитку підприємницької активності, малого бізнесу, самозайнятості тощо.

Всі ці заходи не дадуть миттєвого ефекту, за що й критикує опозиція уряд. Але, скажімо, через десять років ми будемо мати абсолютно іншу, тобто кращу, ситуацію. Жертвою стане репутація уряду, але в майбутньому люди зрозуміють правильність і необхідність таких реформ.

Із усіх п'яти запропонованих заходів найважче буде суттєво зменшити розміри відрахувань до ПФ при існуючому дефіциті у ньому. Однак без цього неможливо буде добитись ані легалізації зарплат, ані їх зростання.

У ситуації, що склалася, найправильніше було б запровадити комбіновану регресивну систему відрахувань до ПФ, при якій одна частина внеску складатиметься із пропорційних відрахувань, але вдвічі зменшених із 35,2% до 17,6%, а друга частина внеску буде у фіксованому розмірі незалежно від доходу. Розмір фіксованого внеску варто прив'язати у відсотках до мінімальної пенсії із заокругленням до 10 гривень.

Якщо, для прикладу, взяти фіксовану частину внеску 200 грн, тобто трохи більше за половину внеску із мінімальної зарплати у 922 грн, а пропорційну частину внеску у розмірі 17,6%, то ставка відрахувань до ПФ складе:

- із мінімальної зарплати у 922 грн - 39,3%;

- із середньої зарплати або 2,5 мін. з/п у 2305 грн - 26,3%;

- із подвійної середньої або 5 мін. з/п у 4610 грн - 21,9%;

- із 10 мін. з/п у 9220 грн - 19,8%.

Як бачимо із вищенаведеного, при застосуванні такого підходу із збільшенням зарплати (доходу) поступово, але суттєво, до 26-20% в залежності від розміру зарплати (доходу), зменшується ставка відрахувань, тоді як з мінімальної зарплати у 922 грн ставка відрахувань до ПФ - 39,3%, тобто навіть трохи більша ніж сукупна ставка 35,2% при нині діючій системі відрахувань до ПФ.

Таким чином, запровадження такої комбінованої регресивної системи справляння внесків до ПФ дало б можливість легалізувати зарплату (доходи) бажаючим працювати чесно, прозоро і відкрито, внаслідок чого доходи держбюджету збільшилися б за рахунок подохідного. Але суттєвого зменшення надходжень до ПФ навіть на початковому етапі не відбулося б, оскільки більшість у нас і так сплачує внески до ПФ, виходячи з мінімальної зарплати (нагадаємо, що при запропонованому підході з мінімальної замість 35,2% треба було б платити навіть трохи більше - 39,3%), а можливе зменшення ставки відрахувань із більших зарплат повинно компенсуватись навіть незначним зростанням (легалізацією) доходів.

В крайнім разі таку комбіновану регресивну систему на першому етапі можна запровадити не для всіх, а у сферах, де найбільше відбувається приховування доходів, наприклад у малому бізнесі. Можна також запровадити цю систему на вибір паралельно із нині діючою.

Загалом же регресивна система власне і покликана стимулювати збільшення зарплат (доходів), що немаловажливо при низькій питомій вазі зарплати у собівартості товарів, робіт, послуг, а відтак і низькій купівельній спроможності в Україні.

Розмову вів Андрій ДАНИЛЕЦЬ.

http://antipr.org


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"