Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Першу в світі філію Українського Товариства „Просвіта” створено в с. Бортника

8 грудня в Україні відзначають 152-гу річницю створення Українського Товариства „Просвіта”. Перші організаційні загальні збори Українського Товариства „Просвіта” відбулися 8 грудня 1868 року у Львові.

Жидачівщина відіграла вагому роль у створенні цієї просвітницької української організації, адже серед засновників Товариства „Просвіта” був наш краянин Омелян Партицький, а першу в світі філію Товариства „Просвіта” було створено 2 лютого 1875 році в с. Бортниках.

На жаль, збереглося не так багато інформації, архівних матеріалів, які розповідають про створення філії „Просвіти” у Бортниках, яка виникла завдяки наявності там, в першу чергу, освічених патріотів (священників, вчителів), які мали організаційні здібності та бажання створити просвітянський осередок для ширення освіти, знань, для піднесення свідомості простих людей, які піднялися до рівня усвідомлення потреби просвіти.

Заснування філії „Просвіти” у с. Бортниках пов’язане з іменем Маркила Желехівського. Йому належала ідея створення у цьому селі агенції, яку мав представляти священник із с. Молотова о. Ф. Огоновський. Розглянувши пропозицію, Виділ (сучасний аналог Управи) „Просвіти” запропонував М. Желехівському продумати можливість відкриття у Бортниках не агенції, а філії Товариства „Просвіта”. Відбулося два організаційних засідання з цього приводу. Обрано тимчасовий організаційний комітет, до якого увійшли: Дмитро Колодницький – священник у Загірочку, Филимон Огоновський – священник у Молотові, Михайло Слюзар – учитель у Молотові, Іларіон Драгомирецький – учитель у Бортниках.

Виділ „Просвіти” радо сприйняв цю інформацію і осіб, що ввійшли до комітету, на засіданні 23 січня 1875 року прийняв їх у члени Товариства „Просвіта”. Тоді ж було проведено низку заходів для найшвидшої організації філії, зокрема спрощено селянам і вчителям вступ до інституцій. На засіданні Виділу 25 січня 1875 року, на пропозицію М. Желехівського, було прийнято в члени Товариства „Просвіта” низку жителів Бортник і сусідніх сіл.

Філія Товариства „Просвіта” у Бортиках постала 145 років тому, 2 лютого 1875 року. Її засновниками були отці Д. Колодницький, Ф. Огоновський, вчителі М. Слюзар та І. Драгомирецький. На перші організаційні збори від виділу Центрального (власне з цього моменту Виділ товариства „Просвіта” став Центральним) делегатами були О. Партицький і за власним бажанням А. Вахнянин та В. Ганкевич. У дарунок від Центрального виділу перша філія отримала діловодчі книги і печатку.

Про діяльність новоствореної філії в перший рік її існування даних не збереглося. Однак про її розвиток свідчить той факт, що вже 27 лютого 1875 року до просвітницької праці були залучені жителі села Бортник та містечка Ходорова. Представники бортниківської філії брали участь у VIII Загальних зборах Товариства, які відбувалися у Львові 15 травня 1976 року. А. Вахнянин схвально відгукувався про діяльність філії, зазначив, що збільшується кількість її членів, а їхня робота має добрі результати. Загальні збори оголосили Подяку філії за плідну працю на просвітянській ниві.

Вже в перший період створення філії „Просвіти” спостерігалися спроби завадити її діяльності. Так, на  ІІІ загальних зборах філії у Бортниках (11 лютого 1877 року), делегатом на яких від Виділу Товариства був В. Шухевич, в приміщенні знаходилися два жандарми з примкнутими багнетами (це свідчило про офіційність „візиту”), що викликало здивування присутніх. На вимогу делегата жандарми показали наказ цісарсько-королівського старости. Збори відбулися, незважаючи на  втручання жандармів, їхні учасники внесли багато слушних пропозицій для активізації діяльності філії та Товариства „Просвіта” загалом, що свідчить про високий рівень членів філії у Бортниках, які прагнули підняти національно-духовну самосвідомість в українському середовищі нашого краю. Пропонували, зокрема, видання книг із народного життя, книг, які навчали б селян тому, що їм потрібно в практичній діяльності, щоб виділ Центральний видав „Пісні церковні для молоді” та „Історію русько-українського народу”, щоб книжки були написані тільки зрозумілою для народу мовою.

У 1890 році філій „Просвіти” вже було 5 – у  Тернополі, Коломиї, Станіславі, Золочеві; у 1900–23, у 1910–61, у 1930–87. „Просвіта” зароджувалася в Наддніпрянській Україні (1905–1922), у 1910–1922 на теренах українського розселення – на Кубані, у Зеленому Клину й стала поштовхом до проголошення Української Далекосхідної Республіки (1917– 1922), яка була більшою за територію України, прагнула приєднатися до УНР.

Варто зазначити, що з відродженням Незалежності України у 1991  році українці Зеленого Клину та інших регіонів РФ знову активізуються, однак вже через кілька років ситуація змінюється – українці зазнають переслідувань в РФ. Вже у 1997 році єдиний в РФ духовний осередок українства  – Богоявленський собор Української Православної Церкви Київського Патріархату в м. Ногінську Московської області захоплений московським омоном й передано Московській Патріархії. Цей осередок створено протягом 9 років (1989-1997) на руїнах цього храму силами мирян Ногінського району під керівництвом архієпископа УПЦ КП Андріана. Храм був знищений ще за радянської доби. У  цьому осередку, крім власне храму, працювали ще православна гімназія, дитячий ліцей мистецтв, духовна семінарія і жіночий монастир. Маючи чимале підсобне господарство, громада щоденно безкоштовно годувала і лікувала чисельних нужденних та хворих людей довкілля. Омонівці пограбували церковне та особисте майно священнослужителів і працівників громади, усіх людей виганяли на ніч, що були на території Собору, в тому числі і сім’ї священнослужителів із малими дітьми, десятки з них побили та заарештували. Архієпископа Андріана побили і в наручниках відвезли в райвідділ міліції.

1 квітня 2004 року російськими шовіністами був вбитий Анатолій Кріль – останній український просвітянин й громадський діяч на Далекому Сході, який спробував заснувати українську церкву в Зеленому Клині.

Філії „Просвіти”, українські читальні на початку ХХ ст. було створено у Бразилії, на Балканах, в США, Канаді та в інших країнах світу, де розселилися українці.

На 1928 рік почесними членами „Просвіти” було обрано 69 осіб. Серед них, поряд із Михайлом Грушевським, Іваном Франком, Миколою Лисенком, Юрієм Федьковичем, є також уродженець Жидачівщини  – Омелян Партицький. Його іменем названо гімназію у  Жидачеві.

„Просвіта” відіграла провідну роль у національному пробудженні українського народу та в боротьбі за відродження Української державності, адже ставила собі за мету повернення до ідей, декларованих Головною Руською Радою у 1848 році, виголошеною Собором Руських Вчених та відкинутою тодішніми москвофілами, а саме: „єдність українського народу від Карпат по Кубань та його окремішність від народів польського і російського”.

В основу своєї програми „Просвіта” ставила першочергове завдання: „Кожен народ, що хоче добитися самостійності, мусить передусім дбати про те, щоби нижчі верстви суспільності, народні маси піднеслися до тої степени просвіти, щоб ця народна маса почувала себе членом народного організму, відчула своє міщанське й національне достоїнство й узнала потребу існування нації як окремої народної індивідуальності, бо ніхто інший, а маса народу є підставою усього”.

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"