Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Жидачівський район: 30 років незалежності

Сьогоднішні події в Білорусі здаються мені віддзеркаленням тих подій у нас.

Надворі ще радянський союз, але вже з підкошеними ногами. Люди незадоволені, а нові віяння «перебудови» породили відчуття «свободи», усвідомлення «гідності» і втрату «страху» до системи.

Люди перестають боятися. В окремих пробуджується бажання самим стати «владою», тим більше, що є підтримка в народу. 1990 рік. В. Пундор – головний метеоролог заводу поліграфічних машин: «Влада повинна належати народу, тільки народові і через ради народних депутатів має управляти державними справами. Лозунг «вся влада – радам» донині був тільки на папері. Настав час реально втілити його в життя…»

Люди прагнули змін «на краще». Кожен це «краще» уявляв по-своєму: хтось, їздячи до Польщі з горілкою і цвяхами, вже заробив перші долари, хтось вже «склепав» кооператив і почав працювати «на себе», а хтось, повіривши Чорноволу і Гориням, зрозумів, що настав момент,коли можна перебрати владу з рук «аморфної» комуністичної системи і самим стати владою. І вибори, які згодом назвуть «першими демократичними», стали тим законним шансом.

Безперечно, що рушіями цих політичних подій стали РУХ і Товариство української мови ім. Т. Шевченка. Тема незалежності, відокремлення від «союзу», яка жила в умах політв’язнів, дисидентів, скроплена кров’ю вояків УПА, проявляється у відродженні свого коріння, самобутності, історії, церкви. Ці теми в умах людей виходять на перший план. 25 січня 1990 року можна сміливо називати датою початку творення незалежної України: «живий ланцюг української хвилі» до 71-ї річниці Акту Злуки, коли десятки тисяч людей з ще тоді «незаконними українськими прапорами» стали обіч доріг, багатьом дав зрозуміти, що час настав. Саме в цей день, як пише кореспондент «Радянського шляху» Я. Точ, «…у Жидачеві, біля наріжного каменю майбутнього пам’ятника великому Кобзареві, вперше зібралися люди на організований Товариством рідної мови мітинг. Серед рішень, які тоді були прийняті на зібранні (ред. – було і таке): прискорити передачу Народного дому в Жидачеві громадськості міста. Емоційними були і виступи священників греко-католицької церкви, яка вийшла з «підпілля», і чи не вперше на мітингу прозвучало гасло «Слава Україні!»…

Значно підігрівала протестні настрої людей економічна ситуація. З початку 90-го року вводилися «тимчасові правила реалізації товарів підвищеного попиту». Фактично починав відчуватися «дефіцит» всього: від продуктів харчування до побутових груп товарів. Це нагнітало ситуацію, породжувало ще більше невдоволення людей «комуністичною владою».

З такими настроями люди підходили до виборів 4 березня. Слід зазначити, що до Верховної Ради по Жидачівському району йшли Гіжецький Степан, Горинь Богдан, Дудин Олександр, Канюка Мирон, Левко Володимир.

31 березня 1990 року відбулася перша сесія Жидачівської районної ради. Перед будинком адміністрації сотні людей з українськими прапорами. Голова виборчої комісії Г.О. Ломако оголошує всім результати і вітає депутатів: із 61 депутата обрано поки 53. До сесійної зали вносять за вимогою новообраних «депутатів-демократів» синьо-жовтий прапор. Над будівлею такий же стяг займає місце поруч прапора Української РСР. Одноголосно депутати приймають рішення про те, що вони делегують обраному депутату Богдану Гориню повноваження на першій сесії Верховної Ради підняти питання про визнання української національної символіки як державної.

За підсумками таємного голосування головою районної ради обирають Богдана Михайлюка, заступником – В. Пундора. Головою райвиконкому стає Степан Ревуцький. Заступником голови райвиконкому на другий день сесії обрано Євгена Лехкого. Фактично новообрані органи влади стають у жорстке протистояння з тоді ще сильною комуністичною системою. Надворі ще радянський союз…

В епіцентрі цієї боротьби – Львівська обласна рада, де «демократична більшість» обирає головою В’ячеслава Чорновола. На другій сесії облради одне з рішень – створюють на базі «Львівської правди» газету «Вільна Україна» і призначають редактором В. Базіва. Загалом інформаційній складовій приділяється дуже велика увага: трансляції сесії облради йдуть на Львівському телебаченні. Народ, який раніше нічого подібного не бачив, приклеюється до телевізора, сесію дивляться як бразильський серіал.

По селах району люди відновлюють і освячують могили з «березовими хрестами» - борцям за волю і незалежність України.

16 липня Верховна Рада України приймає Постанову про «День проголошення Незалежності України». Це, фактично, закладає юридичний фундамент створення вже через рік незалежної держави.

7 серпня 1990 року на сесії з ініціативи депутата райради О. Довганюка приймається рішення про демонтаж пам’ятника Леніну в центрі Жидачева, площу в центрі міста вирішують перейменувати на «площу Свободи», а вулиці Леніна повернути стару назву – Шашкевича.

Андрій ДАНИЛЕЦЬ.

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"