Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Прапор загиблого в зоні ООС жидачівця Тараса Матвіїва ще піднімуть у центрі Донецька

У далекому футбольному 2012 році, коли вся, ще єдина, Україна майоріла національними прапорами, а стадіони скандували: “У-КРА-Ї-НА!”, ніхто й у страшному сні не міг уявити, що пройде якихось два роки і українці сходу і заходу стануть “ворогами”.

Саме тоді у Донецьк до свого товариша Святослава Смєхуна приїхав «западенський хлопака» Тарас Матвіїв, щоб на прекрасному стадіоні відчути атмосферу справжнього футболу. Так, Тарас був ще той вболівальник!

Цю історію мені розповіли Олена та Ігор Смєхуни, які приїхали на похорон Героя України Тараса Матвіїва. Родом вони із Краматорська, а познайомилися з сім’єю Матвіївих у Трускавці, коли разом лікувалися у санаторії. Сини теж тоді потоваришували. Згодом син Смєхунів після школи вступив до Донецького медуніверситету, і батьки купили для хлопця квартиру в Донецьку. Саме туди приїхав наш Тарас із двометровим синьо-жовтим прапором. «Як вони тоді вболівали, – каже п. Ірина. – Цей прапор Тарас залишив Святославу…»

Наприкінці 2013, коли у Києві вже гудів Майдан, у Донецьку ходили з російськими прапорами. Але й тоді ніхто не вірив, що скоро війна. Настав 2014 – і все кардинально змінилося. У Краматорську російські сепаратисти захопили владу, і мешканці одразу відчули, що то є «рускій мір». Три місяці довелося витерпіти, аби не потрапити у підвали до нелюдів, поки українські добровольці та армія не звільнили місто. Сім’я Смєхунів це ніколи не забуде…

А що Святослав? Проукраїнськи налаштований хлопець виїхав із Донецька, залишив квартиру в центрі міста і продовжив навчання у медуніверситеті в Києві. Але, від’їжджаючи, Святослав заховав подарований Тарасом синьо-жовтий прапор. І сьогодні він там, в Донецьку, у центрі, недалеко від пам’ятника Леніну. «І прийде час, – впевнені Олена та Ігор, – Тарасів прапор ми з сином підіймемо над містом Донецьком… Над українським Донецьком...»

Насамкінець я запитав їх: у нас багато хто вважає, що ту територію треба раз і назавжди відрізати, і хай собі та сепаратна «вата» пинзлює у «рашу»…

У відповідь були слова:

– Не говоріть так. Там дуже багато проукраїнських людей, які дуже бояться. Їм і виїхати нема куди й за що, але вони, повірте, з нами. Сьогодні багатьом тим, які були осліплені російською пропагандою про страшних бандерівців, відкрилися очі. Вони зрозуміли, хто фашисти… Більшість чекає, коли українська влада відновиться. А та вся «шваль» зникне як роса на сонці…

Андрій ДАНИЛЕЦЬ.

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"