Передплата друкованого видання на 2021 рік
Індекс видання: 30496
Часопис "НОВИЙ ЧАС"
Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання
Мінімальний строк передплати: 1 міс.
ПередплатитиЧасопис "НОВИЙ ЧАС"
Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання
Мінімальний строк передплати: 1 міс.
ПередплатитиЇї очі вже не плачуть… Виплакано… Вона монотонно розповідає про нелегку свою долю, а коли зупиняється, сама собі в думках задається питанням: Боже, за що?..
Ми в будинку Ганни Дмитрівни. Ми – це її колеги по роботі, сусіди і друзі. Саме їх дзвінки привели нас сьогодні до цієї домівки в Журавні. Причина: 17-річну онучку пані Ганни журналістка Ірина Телька зустріла пізно ввечері біля Нового Роздолу. Та їхала на ровері на зустріч з хлопцем... Далі публікація журналістки:
Вже після пережитого стресу, змордована нелегким життям, пані Ганна нам розповідає, як хотіла дітей, як сподівалася на їхню любов, як прагнула відчути, що ці діти її любитимуть і будуть опорою у старості… Не склалося…
Добре казали старі люди, що інколи «своє» батьків не поважає, а від «чужого» годі й сподіватися. А Ганна Дмитрівна думала по-іншому: виховаю - і все буде добре…
Так сталося, що не дав Господь Ганні Дмитрівні із чоловіком своїх дітей. Минав рік за роком, а хотілося відчути теплоту материнства, ніжність дитячих дотиків і, врешті, щоб хтось на старість подав, як у нас кажуть, ложку води. І коли вже зрозуміли, що «своїх» не буде, вирішили взяти собі з дитячого будинку.
Коли в сім’ї з’явилася трирічна Оля, ні Ганна Дмитрівна, ні її чоловік і не здогадувалися, яка їх чекає доля: дівчинка виявилася із психічними відхиленнями, і з кожним роком це проявлялося все більше й більше.
Скільки довелося витерпіти і перетерпіти. За фахом вчитель молодших класів і математик, Ганна Дмитрівна ще сподівалася якось перевиховати свою «названу» доньку, але де там. У 2006 не стало чоловіка, а разом із тим донька, «відчувши волю, давала гастролі». Але, попри все, попри ту прикрість, яку робила мамі донька, «публіка» прийшла від онучки…
Уже на другий день, як з‘явився у Фейсбуці пост журналістки Ірини Тельки «Нічне жахіття в Новому Роздолі з Журавна» у селищі всі говорили про Марічку – онуку Дмитрівни. Це у багатотисячному Новому Роздолі «Марічка» – одна з багатьох «непутящих»… У невеличкому Журавні всі одразу все зрозуміли…
– То все гени… Її мама такою була, і ми нічого з чоловіком не могли вдіяти. Коли донька народила внучку Марічку, а згодом і сина, ми ще думали, що якось все буде, вляжеться. Але де там: в житті доньки на першому плані були пиятики, чоловіки, а діти залишалися напризволяще.
– Ми тоді з чоловіком вирішили, – в розпачі розповідає Ганна Дмитрівна, – хоч онуків врятуємо. Маму було позбавлено батьківських прав. і онучку ми забрали до себе.
Про те, що наша Марічка «пішла в маму», ми побачили одразу. Ті ж повадки, той же погляд і, врешті, невтішний діагноз: розумова відсталість з відповідними наслідками, які лікарі розписали розумними медичними термінами…
Але що робити, своє, рідне…
Матеріал, який «запостила» моя колега – журналіст Ірина Телька, виявився не стільки приголомшливим стосовно Марічки, як «прибив» всіх, хто знає Ганну Дмитрівну і її нелегку долю… Одразу ж наступного дня із Журавна до мене почали телефонувати люди, які знають п. Ганну, разом з нею пропрацювали десятки років у дитячому протитуберкульозному санаторії, в якому колись і я розпочинав свою трудову діяльність, і дуже добре знаю Ганну Дмитрівну. Всі як один запитували: як так можна, не перевіривши інформацію, друкувати таке. Адже ясно, що дитина психічно хвора… А бабця – Божа людина, яка віддала життя цим «невдячним дітям»…
Ми в будинку Ганни Дмитрівни. Наче те загнане в куток «звірятко», з крісла в кутку кидає свої погляди на всіх присутніх дівчинка. За останні кілька днів до цієї хати навідалися з десяток людей: органи піклування, представники служби у справах дітей, поліція. Вона так до кінця й не розуміє, що сталося і в чому її провина. Адже вона просто хотіла зустрітися зі своїм хлопцем 28-річним «Геною»… Марічка хоче вийти заміж і бути співачкою…
Що тут скажеш: цей випадок треба доглядати і лікувати, а бабусі вже 76. Марічка у свої 17 фактично зовсім не готова до дорослого життя, яким так хоче жити. Зрозуміло, що наївністю дитини користуються пройдисвіти, щоб «задовольнити свої чоловічі потреби». Дівчина цього не приховує і в міру свого психічного стану все розповідає. Ці «розповіді» мають бути цікавими перш за все правоохоронцям, бо фактично справа йде про неповнолітню психічно хвору дитину. Думаю, що це матиме у цьому сенсі продовження. Що буде з Марічкою – не знаю. Як і не знають всі ті державні органи опіки. Забрали б Марічку у бабці, так куди забереш?..
Мене, чесно кажучи, доля бабусі Ганни Дмитрівни хвилює більше, бо, як каже сусідка, у дівчини проявляється агресивність. І не дай Боже…
І насамкінець. Слово – гірше за будь-яку зброю. Воно ранить дуже глибоко, і біль не вщухає довго. Я від себе хочу вибачитися за свою колегу перед Ганною Дмитрівною. Вона хотіла просто привернути увагу до кричущого факту. І привернула, а те, що інформація про «жахливу бабусю», яку надала хвора дівчинка, вразила любляче і щире серце дуже глибоко, – це так, минеться, поболить і перестане… А може й ні…
Андрій ДАНИЛЕЦЬ.
81700, Львівська обл., Жидачівський район, місто Жидачів, ВУЛИЦЯ ЧАЙКОВСЬКОГО, будинок 1
Тел./факс: 032-393-14-01,
Відділ реклами: 093-240-40-56
E-mail: info@newtime.lviv.ua
Головний редактор: Андрій Данилець
Редакційна колегія: А. Данилець, О. Франків
Завідувач відділу: Оксана Франків
Відповідальний секретар: Іван Кофлик
Оглядач: Марія Татчин