Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Міграція. Не еміграція

Щораз більше людей прагнуть виїхати з країни. Якщо раніше за кордон їхали в пошуках бодай якоїсь роботи, то сьогодні - в пошуках кращих заробітків і стабільності.

Натомість в Україні стає відчутним брак кваліфікованих кадрів, особливо у секторі державного управління, органах місцевого самоврядування, банківській сфері. Сьогодні виникає парадоксальна ситуація: робота є, а немає кому працювати. Особливо бракує працівників керівної ланки.

Кадровий голод лише розпочинається. І найшвидше та найбільше його відчувають у маленьких містечках, об’єднаних громадах. Незаповнені вакансії висять місяцями. Лише в Жидачівському районі, де на одне робоче місце претендує 81 людина (!), на такі керівні посади як директор школи, керівник відділу освіти претендентів катма. Що вже казати, коли більше року у районі немає голови Жидачівської РДА, керівника відділу освіти райдержадміністрації, на правах в.о. вже який місяць працює начальник відділення поліції. Хоча саме ці посади можуть бути вакантними і через політичну кон’юнктуру… «Розуміємо, що на зарплату в 3200 ніхто з вищою освітою, зі стажем державної служби не прийде на роботу в громаду, в село. Тому доплачуємо, преміюємо», - каже селищний голова. Але й це найчастіше не вирішує кадрового голоду.

Підняття мінімальної заробітної плати до 3200 грн (на руки працівник отримує лише 2500 грн) запізніле щонайменше на рік-другий. Інфляція, ріст цін від тарифів до продуктів харчування з’їдають і цей підвищений мінімум. На заробітну плату в 5 тис. грн особливо ніхто не хоче йти, хіба студенти та пенсіонери.

За інформацією Львівського обласного центру зайнятості, база задекларованих вільних робочих місць і вакантних посад за сім місяців поточного року, порівняно з аналогічним періодом 2016 року, збільшилася на 11 тисяч одиниць і становила 42,3 тис. вакансій. На 1 серпня 2017 року в області офіційно шукали роботу 15 тис. безробітних (торік – 18,8 тис.), а незаповненими залишалися 5,6 тис. робочих місць (торік на початку серпня було вдвічі менше – 2,5 тис. вакансій). Найпростіше працевлаштуватися робітникам, для котрих на ринку праці є майже 4 тис. пропозицій, 1,1 тис. вільних місць - для службовців, ще 0,5 тис. – для тих, хто не має професії чи спеціальної підготовки.

Нікого не дивує чому вдвічі збільшилась кількість вакансій і чому ніхто на них особливо не претендує?

«Важко знайти відповідального продавця. Багато знайомих виїхали до Польщі», - бідкається Вікторія, власниця магазину одягу в райцентрі.

Справді, оголошення про роботу в Польщі, Чехії, Угорщині майорять чи не на кожному стовпі, потрапляють на сторінки соцмереж. І люди - їдуть. Люди з вищою освітою не гребують працювати прибиральниками, доглядальницями, садівниками, на заводах, будівництві, збирати полуницю чи борувку. Найближча країна Євросоюзу радо приймає українських остарбайтерів і навіть йде на чималі поступки в законодавстві: для того, щоб працевлаштуватися, не обов’язково мати робочу візу, достатньо біометричного паспорта. Й черги виростають вже не біля дверей українських центрів зайнятості, а біля державних міграційних служб. Люди готові нехтувати законом, переплачувати вдвічі, втричі за виготовлення закордонного паспорта, більше доби по ночах вистоювати своєї черги за ним, лиш би мати змогу виїхати звідси.

«Українці не відчувають себе в безпеці з двох причин. По-перше, це, звичайно, війна; по-друге, зростає злочинність, причому насильницька. А як ви думаєте, чого люди найбільше бояться зараз? Зростання цін. За даними моніторингу Інституту соціології, нападу зовнішнього ворога боїться 43%, а зростання цін — 81%, невиплат зарплат і пенсій — 60%, безробіття — 73%. Економічні страхи превалюють».

Ірина БЕКЕШКІНА, соціолог, директор Фонду Демократичні ініціативи.

І перспективи в рази кращих заробітків - не найголовніша мотивація. Тотальне розчарування, невпевненість у завтрашньому дні, соціальна незахищеність, нереалізованість – ось що жене жителів району, особливо активну, цілеспрямовану, розумну молодь. Останніми роками спостерігається освітня міграція. Вчорашні випускники шкіл району, вибираючи, де навчатись, нерідко свій вибір зупиняють саме на вищих навчальних закладах країн Європейського союзу. Ціни за навчання що тут, що там майже однакові, а перспективи ширші.

Не просто на роботу чи навчання, а на постійне проживання до країн ЄС виїжджають сім’ями. Так, нещодавно до Польщі з Жидачева переїхали Марічка та Олег. Їхня старша доня вже другий рік навчається саме у польському вузі. З вересня до польської школи піде і їхня молодша. На постійне проживання, і знову ж таки до Польщі, з Жидачева поїхали і Тарас та Богдана. Їхня доня теж, ймовірно, не піде цьогоріч до жидачівської школи. І це непоодинокі випадки.

У 2013 році з далекої Іспанії додому до Нових Стрілищ планували повернутися Павло та Богдана. Вже навіть спланували, як і з чого почнуть нове життя на батьківщині. Ще рік хотіли підзаробити грошей і тоді повертатися назавжди, вже навіть деякі речі переслали додому. Але наприкінці 2013 року Революція Гідності, далі - АТО. Молода сім’я із двома дітьми опинилась перед важким вибором. Цього року вони взяли кредит на помешкання в Іспанії. «Нас таких дуже багато, багато хто хотів повернутися додому, квартири покупляли у Львові. А тепер невідомо що робити. Тут в Іспанії відчуваю стабільність попри те, що життя в цій країні недешеве», - розповідає жінка.

Звісно, нічого поганого в тому, що людина мандрує світом, шукає себе, немає. Сьогодні світ швидко змінюється, стає полікультурним, мобільним та безбар’єрним. Ти можеш працювати в одній країні, а жити в іншій. За життя змінювати міста, країни одна за одною і, врешті, не знати, де оселишся наприкінці шляху. Як от Оксана, яка з України виїхала до Португалії, після більш як десяти років життя там разом із сім’єю переїхала до Німеччини і пробує налагодити свій побут у цій країні й хтозна, чи через декілька років не захоче повернутися на батьківщину. Міграція не страшна. Лиш важливо, щоб міграція, не перейшла в еміграцію, в еміграцію цілих поколінь. Бо тоді найгірші прогнози для України як успішної держави можуть справдитися.

Оксана ФРАНКІВ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"

Народний часопис Жидачівщини "Новий Час"

81700, Львівська обл., Жидачівський район, місто Жидачів, ВУЛИЦЯ ЧАЙКОВСЬКОГО, будинок 1

Тел./факс: 032-393-14-01,

068-506-23-83

Відділ реклами: 093-240-40-56

E-mail: info@newtime.lviv.ua

Головний редактор: Андрій Данилець

Редакційна колегія: А. Данилець, О. Франків

Завідувач відділу: Оксана Франків

Відповідальний секретар: Іван Кофлик

Оглядач: Марія Татчин