Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Хто відповість за жидачівську «чупакабру»?

В ніч на 20 липня 2017 року до помешкання Івана Короташа у Жидачеві, перескочивши двометровий паркан, вдерлася «чупакабра». Розбиті клітки, а на землі понівечені п’ять чотиримісячних кролів… Таку картину Іван Федорович побачив зранку.

Що насправді сталося, п. Іван зрозумів, оглянувши місце події. І міфічна «чупакабра» виявилася тут ні до чого. Все значно прозаїчніше: з вулиці, використавши каналізаційний люк як трамплін, бродячі собаки перестрибнули величезний паркан, зробили свою,«брудну справу» і, використовуючи клітку як трамплін з іншого боку, покинули місце «злочину».

Із заявою мешканець Жидачева звернувся до поліції та міської ради. Також запросив журналістів. У п. Короташа два запитання: допоки вулицями міста, наражаючи людей і господарку на небезпеку, бігатимуть зграї безпритульних собак і хто компенсує йому втрати?

Щоб розібратися у цій ситуації, ми звернулися до міської ради. Як повідомив начальник Жидачівського МВУКГ Володимир Петрінець , мешканець міста п. Короташ справді поскаржився у міську раду. З цього приводу, як повідомив В. Петрінець, комунальниками проводиться робота по боротьбі з безпритульними тваринами, що живуть у Жидачеві. Управлінням ЖКГ було укладено договір із комунальним підприємством «Лев» м. Львова щодо надання послуг з утримання, чіпування, стерилізації, кастрації, умертвіння гуманними методами бездоглядних тварин на території міста. Роботи по відлову тварин виконують співробітники цього львівського комунального підприємства.

Відлов бродячих собак здійснюється таким чином: до комунального підприємства телефонують жителі міста та пояснюють, куди саме їхати. Відлов собак проходить без використання будь-яких спеціальних препаратів, їх ловить спеціальний працівник, накидаючи ласо на шию тварин. Так було зловлено зо два десятка собак. Після відлову та проведення всіх процедур їх повертають на те місце, де вони були відловлені, або ж, як варіант, віддають у "добрі руки". Притулок для собак-безхатченків поки що нема змоги організувати.

Ми вирішили «зануритись» у цю непросту проблему трохи глибше.

Бродячі собаки. Змінюється не лише наше життя, адаптуються до нових умов існування в агресивному середовищі і брати наші менші. Бігаючи вулицями міст і сіл, собаки останнім часом перестали бути тими тремтячими і беззахисними істотами, які були раді об’їдкам, і шарахались від випадкових перехожих. Сьогодні у «бродячих» зник усякий страх перед людиною, вони стали рівноправними господарями міста, часто диктуючи свої умови, захищаючи іклами і кігтями свою територію.

Нині проблема бродячих тварин в основному зводиться до їх захисту, тоді як кінологи бачать її набагато ширше. З одним з таких фахівців, своїм добрим знайомим із 20-річним стажем кінологічної роботи Олегом Круком, я предметно поспілкувався. Можливо, думки п. Олега не всім будуть до вподоби, але, наголошую, він фахівець і цю тему знає не з публікацій:

- У суспільстві склалися міцні стеоретипи про бродячих собак. Останнім часом «панацеєю» стала стерилізація безхатченків.

Кажуть, якщо стерилізувати собак, то таким чином можна відрегулювати їх чисельність.

З одного боку, в такому міфі є здорове зерно - стерилізована тварина дійсно не зможе розмножуватися. Але такий засіб буде добре працювати, якщо тварина залишиться у замкнутому просторі. У разі ж мегаполісу картина зовсім інша. Справа в тому, що собака – зграйна тварина. Навколо стерилізованої суки швидко збереться група собак. Але очікувано, що після операції стерильна тварина буде всіляко уникати людини, ведучи за собою всю зграю. Не дивно, що через рік навколо безпечної, здавалося б, тварини буде існувати кілька сук і пара десятків цуценят, та ще й пси. Таким чином, операція аж ніяк не вирішить проблеми.

Стерилізовані собаки не представляють шкоди людині

Насамперед розберемося, що собою являє сама стерилізація - у самок у ході операції перев'язують труби, а у самців - перерізають насінники. Але от самі залози, які виробляють гормони, залишаються, так що і агресивність нікуди не дінеться. Якщо ж у тварини взагалі вирізати все, що можна, разом із залозами, то це вже буде кастрацією, після такої операції тварина дійсно стане заляканою хутряною істотою. Але, як і в попередньому випадку, собака незабаром приєднається до зграї, воліючи нижче місце у спільноті подібних, ніж самотність. Кастрація не позбавить тварину від інстинктів. Так що операція не зменшить кількість гормонів, а значить, і собака буде такою ж агресивною. Якщо ж припустити, що стерилізація дійсно заспокоїть тварину хоча б страхом перед людиною, то варто пам'ятати про те, що у разі масової бійки собака піде в атаку за домінуючим псом і нарівні з усіма.

Собак-безхатченків люди жаліють, бо «вони страждають». Їм потрібні людське тепло і ласка. Насправді, хто дав нам право судити, що краще для тварини? Що ми можемо запропонувати собаці натомість? Хіба людське вітання краще того, яким обмінюються члени зграї? Ми можемо запропонувати собаці вигул кілька годин у день на повідку замість вільного життя. З нами собаки харчуються одноманітним кормом, тоді як волоцюги мають різноманітний «стіл». Ніхто не давав людині право вирішувати, що краще для собаки, тим більше, чому ми не шкодуємо так само зайців, вовків, соболів та інших представників фауни? Парадокс, але скрізь, де людина втручається в дикий світ, відбуваються конфлікти. В американських національних парках ведмеді підгодовуються на смітниках, але при цьому регулярно нападають на туристів, також і пси кидаються на перехожих. Так що собаки, як і будь-які дикі тварини, живуть за своїми законами, які не особливо змінюються від середовища, увага до них людини не змінить їх сутність.

Собака просто так людину не вкусить або ж нападе від поганого життя

Згадується дитячий віршик: "Собака буває кусючою тільки від життя собачого". Дивно, але його взяли на озброєння багато людей, вважаючи це основним мотивом для агресивної дії бродячих псів. Може й справді сита собака не буде нікого кусати? Насамперед давайте розберемося у видах агресії, чим зумовлені собачі укуси? Варто згадати харчову агресію, яка полягає в тому, що собака захищає свою їжу. Є статева агресія, коли суки б'ються з суками, а пси з псами, вибудовуючи свою ієрархічну драбину. Буває міжвидова агресія, коли зграя нападе на будь-яку тварину, охороняючи себе від зазіхань чужинців, приміром, на цуценят. Територіальна агресія полягає у захисті своєї території від іншої зграї. Причиною нападу може стати оборона - собака захищає своє життя, вирішивши, що між вами дуже близька дистанція. У ході мисливської агресії собака, природно, переслідує жертву, при цьому треба врахувати, що нею може бути просто втікач або безпорадний об'єкт, якого пес безпомилково обчислює. Залишається тільки зрозуміти, який вид агресії послужив приводом для нападу на людину. Тільки от часу з'ясувати це зазвичай у людини немає. Можливо, вона занадто швидко підійшла до цуценят, а може бути прийнята за домінуючого самця сусідньої зграї? Причиною могли стати смачний запах або невпевнена хода. Може бути, що самотній пес напав із своїх причин, а інші члени зграї підключились просто з інтересу. Таке, до речі, буває часто. Ситі цуценята б'ються між собою, а дорослі особини шукають інші джерела виплеснути енергію. Важливо, що ситий шлунок посилює всі види агресії, крім харчової. Людина може і не зрозуміти причину нападу на неї, а ось зграї вона буде прекрасно відома. Так що дослідники дворняг мають рацію, стверджуючи, що ці собаки без причин не нападають.

Бродячі собаки на наших вулицях колись мали господаря

Насправді це не так. Необхідно засвоїти - дикі зграї, що мешкають на вулицях, ніколи не мали господаря і анітрохи не потребують людської турботи. Їм потрібні недоїдки, а не наша увага. Ті тварини, яким дійсно потрібна людина, зазвичай рано чи пізно добиваються своєї мети. Для цього достатньо притискатися до ніг, заглядати в очі, чергувати біля будинків. Цим тваринам зграї не потрібні, так як там слабких вбивають. Про породистих собак й говорити не доводиться, на волі вони зазвичай живуть недовго - їх або збиває машина, або вони стають жертвою своїх диких побратимів, або ж набувають нового господаря. Дикі пси, які збиваються у жорстокі зграї, стали результатом природного відбору, утворивши новий вид - дику міську собаку.

На Заході до дворняг ставляться набагато гуманніше, ніж у нас

Насправді справжнім гуманізмом має стати повна відсутність дворняг на вулицях, щоб уберегти людей, аби вони перестали носити в кишенях балончики з газом, боязко озираючись на кущі. Хазяйським же собакам слід дати право нормального вигулу в парках за умови, що це не буде заважати відпочиваючим, побудувати необхідну кількість собачих майданчиків. Говорячи ж про західну практику, слід детально її розглянути. Перш за все, всі дворняги давно виловлені і містяться в спеціальних приймальниках. Їх там лікують і підшуковують господаря. Тих же, кому не пощастило знайти новий притулок, пускають на консерви та сухий корм. Ось такий гуманізм. Чи готові ми до такого цивілізованого ставлення до дворняг, поклоняючись всьому західному?

Бродячих собак можна знищити тільки за допомогою відстрілу або кастрації?!

Ці варіанти найпростіші, але є й інший, більш дієвий. У місті має бути штатний кінолог, який відповідатиме за розташовані на його території зграї. Саме цьому фахівцю і вирішувати, кого відстрілювати (найбільш агресивних), а кого стерилізувати (найбільш нешкідливих). При цьому необхідно грамотно проводити відстріли, щоб це не відбувалося на очах дітей або жалісливих городян. Такий кінолог зможемо давати консультації кожному, хто вирішив завести собаку, проводити дресирування, забезпечуючи собак захисними навичками. Хто як не кінолог зможе знайти причини покусів, бійок? Наступним кроком має бути постачання дворових псів нашийником і прикріплення їх до певної особи. Якщо собака живе біля магазину, то тоді вона повинна бути під опікою керівництва точки, яка й відповість за покуси своїх підшефних. Відсутність же нашийника у собаки буде означати її бродячий статус, така тварина повинна прибиратись з вулиць. Ці заходи дозволили б зменшити в рази поголів'я диких собак, тільки от подібні закони ніхто не поспішає приймати - адже так приємно бути добрими, хоч і за чужий рахунок, не несучи відповідальності за дворняг. Вирішення цієї серйозної проблеми в будь-якому випадку буде супроводжуватися труднощами, однак у запропонованому варіанті ставлення до тварин буде зрозумілим і гуманним.

А владі хочу сказати, що в цій проблемі потрібно прислухатися не лише до жалісливих бабусь та «захисників природи», які не мають поняття, що саме вони захищають, а до професіоналів, які дійсно хочуть вирішити цю проблему.

Ми звертаємося до наших читачів та пропонуємо поділитися життєвими ситуаціями та історіями щодо бродячих собак, розповідями про тварин агресивної поведінки і людським ставленням до цієї категорії тварин. Чекаємо.

Андрій ДАНИЛЕЦЬ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"