Передплата друкованого видання на 2022 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Які і чиї інтереси стоять за приватним мисливським господарством?

Якщо не знаєш, про що йдеться, то йдеться про гроші, - каже старе як світ прислів’я. У сьогоднішніх українських реаліях до цього слід додати: ще й про землю…

Так по життю вже сталося, що маю добрих приятелів, які, як писав Степан Павлюк, наш місцевий Остап Вишня, у своїй книзі «Мисливцями народжуються». Справді, є мисливцями по життю, у декого за плечами 40 років «мисливського стажу». Кілька разів доводилось бути в їх компанії. Це особливі люди, для яких азарт полювання набагато важливіший від трофею, які збираються у справді чоловічі компанії, щоб поспілкуватись, відпочити, набратися вражень. Сьогодні вони, міркуючи про ситуацію, яка склалася й існує у мисливському співтоваристві, дуже влучно висловлюються одним зрозумілим словом: «бардак». Але бардак не лише у мисливських господарствах, бардак сьогодні куди не глянеш. І якщо одні опускають руки із самозаспокоєнням «най ся діє воля Божа», то інші, більш спритні, у цій мутній воді пробують ловити рибку. І сьогодні на перший план тут виходить навіть не можливість мати «своє» власне містечко для полювання, а перш за все заволодіння мисливськими угіддями, тобто землею…

До редакції звернулося кілька мисливців з Журавнівщини, які представляють ТМіР «Лісівник». На сьогодні у цьому товаристві відбуваються різні судові «тяганини» з питань процедурних погоджень і дозволів. І поки керівництво товариства бігає по судах, відстоюючи право вже через місяць розпочати мисливський сезон для членів товариства, з’явилися зацікавлені «хлопці», які забажали створити на Журавнівщині приватне мисливське товариство на угіддях, які сьогодні, де-факто, належать «Лісівнику». До речі, на території Жидачівського району є вже два приватні мисливські товариства, які належать ВАТ «Шляхбудсервіс», площею 3000 га та ПП «Чібіс-2011» площею 5,2 тис. га.

А тепер трохи «лірики». Так останнім часом сталося, що мисливство спричиняє соціальні конфлікти. По різні сторони знаходяться дві соціальні верстви - мисливці і селяни, на землях яких проводиться полювання. Породжують конфлікти як недосконалість законодавства, так і нехтування мисливцями правил та норм.

Особливе невдоволення викликає безоплатне, без погодження із місцевою громадою надання в користування мисливських угідь.

Хоча наші законотворці визначили у Лісовому кодексі України , що «ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності «Українського народу», навіть написали український народ, себто власника, з великої літери. Отже, ви, ми, він, вона, словом, ціла наша громада має однакове право на володіння чи не єдиним багатством, яке ще не встигли покласти до своїх приватних кишень українські спритники, – ліси. Та радіти не варто, бо від імені Українського народу право власності на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Але в межах, визначених Конституцією.

Створення приватних мисливських господарств – один із умілих ходів, що дозволяє вже провести денаціоналізацію найкращих шматків лісових угідь. Приватні ліси, скажете, є в усьому світі і не варто цього боятися. Бо порядку в них, як не крути, таки більше. Але справа геть не в цьому, а в тому, як це робиться. Бо ми ж знаємо прецеденти: як тільки щось стає приватним, одразу сприймається «власниками» як щось особисте, куди іншим «зась». І судячи з культури українського законодавства, приватні власники лісових угідь знайдуть лазівки у законодавстві і через трохи часу не пустять людей у ліси збирати ягоди, гриби й просто відпочивати, а дозволять це тільки за гроші? Бо беруть ліси у власність не просто для задоволення, а для комерції...

Велике занепокоєння у автора статті викликає те, яким способом надають у користування мисливські угіддя у приватні руки. Як стало відомо, протягом останніх тижнів на територіях Чертізької, Монастирецької та Мельницької рад були проведені позачергові сесії з одним питанням порядку денного: «Дати дозвіл на…». Тут вже хочу звернутися до людей, які живуть на території Мельницької сільської ради: люди, а чи часто ваші депутати збираються у неділю на позачергову сесію? А що, у вас нема інших проблем як галопом надавати комусь дозвіл на створення приватного мисливства. А ви бодай про це щось знаєте, до вас доводять рішення, які приймаються?.. Що вже говорити про те, що такі рішення приймаються всупереч таким загальнодемократичним принципам як широке обговорення із громадськістю, відкритість, гласність та прозорість...

Однак лінія соціального конфлікту проходить не лише за інтересами територіальних громад, а й відповідно до політико-ідеологічного спрямування питання надання у користування мисливських угідь. Хоча переплетення соціальних та політичних інтересів не є чимось новим. Так, у Галичині на початку ХХ ст. над вирішенням соціальних питань у мисливській галузі працював відомий політичний та громадський діяч, член та співзасновник Русько-Української Радикальної Партії Іван Франко, що захищав інтереси «хлопів».

Одна з причин соціальних конфліктів у мисливстві криється у мисливському законодавстві. На думку головного редактора журналу «Полювання та рибальство» Станіслава Синчука, в українському законодавстві немає чітко прописаного механізму отримання мисливських угідь у користування, і такий стан законодавства лобіюється політичною верхівкою, бо для неї чіткість в цьому питанні не потрібна. Тієї ж думки притримується колишній чиновник Держкомлісгоспу України, стверджуючи, що такою ситуацією користується сучасна політична еліта. Українська мисливська система, підлаштована під потреби багатіїв, охочих постріляти без зайвих очей та правил, призводить до руйнування мисливської інфраструктури, зникнення звірів, врешті традицій та до феодалізації країни. Бо мали ми Лозинського…

Експерти і працівники галузі, опитані часописом, пише «Український тиждень», одностайні в тому, «що жодне мисливське господарство за часів незалежності України не було чесно надане в користування. При наданні мисливських угідь у користування ходять хабарі по 15 тис. доларів за 1 тис. га, причому 60% йде в кишеню керівництва лісгоспу, а інша частина - дотичним інстанціям. За отримання в користування кращих мисливських угідь в Україні сплачуються хабарі в сумі 30 тис. дол. за 1 тис. га. Відповідно, на сьогодні найкращі мисливські угіддя розібрали чиновники від влади, а решта просто нікому не потрібна. 95% мисливських угідь не мають ефективного власника і просто закинуті, мисливські господарства там ведуться лише на папері».

Є тут і ще один підводний камінь: приватні підприємства домагаються виділення їм мисливських угідь не для того, щоб піклуватися про лісову флору і фауну, а щоб вигідно перепродати шмат землі, виділений під угіддя. У мережі Інтернет вже виставлені на продаж два мисливські угіддя Малинського району за кругленьку суму в євро…

За підсумками організованого світовим банком круглого столу з питань, пов’язаних із веденням мисливських господарств, вказувалось на необхідність запровадження виключно конкурсної (аукціонної) процедури при передачі прав на укладення договорів про довгострокове тимчасове користування лісами. Розуміння того, що мисливські угіддя повинні надаватись виключно на аукціонній основі, є і у керівництва профільного центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства.

У тій же путінській Росії, з якою ми сьогодні воюємо і ґанимо на кожному кроці, всі мисливські угіддя надаються лише на платній основі. У сусідній Білорусі система мисливських господарств залишилася радянською, і сьогодні на полювання до Білорусі з’їжджається вся Європа.

І найголовніше. Ми завжди у матеріалах про резонансні речі уникаємо прізвищ і хто за цим стоїть. Так от, ініціатором створення на Журавнівщині приватного мисливського господарства «Ловець» є Йосип Синюра. В районі його добре знають як «політтехнолога». Без нього останніх 20 років не проходили жодні вибори різного гатунку. На останніх Йосип очолював чотири чи п’ять виборчих штабів різних партій. На майбутніх їх може бути більше, бо Синюра очолив ще й партію Наливайченка в районі. Коли політтехнолог став мисливцем, як кажуть, преса про це замовчує. Але є питання до голів місцевих рад: що заставляє їх з таким рванням погоджуватися на прийняття рішень. Рада ж від цього не має нічого?.. Враховуючи резонансність дцієї теми, запрошую до дискусу.

Андрій ДАНИЛЕЦЬ.

Площа наданих у користування мисливських угідь в Україні становить 46 млн. гектарів З них Українському товариству мисливців і рибалок (УТМР) – 29,5 млн. га (64,3%), підприємствам Держлісагентства – 4,8 млн. га (10,5%), іншим користувачам – 11,2 млн. га (24,4%).

До інших користувачів входять клуби, приватні мисливські господарства та мисливські товариства, які не входять до УТМР. На сьогодні в Україні створено і працює вже більше 560 таких господарств. у Львівській області – 71.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"

Народний часопис Жидачівщини "Новий Час"

81700, Львівська обл., Жидачівський район, місто Жидачів, ВУЛИЦЯ ЧАЙКОВСЬКОГО, будинок 1

Тел./факс: 032-393-14-01,

068-506-23-83

Відділ реклами: 093-240-40-56

E-mail: info@newtime.lviv.ua

Головний редактор: Андрій Данилець

Редакційна колегія: А. Данилець, О. Франків

Завідувач відділу: Оксана Франків

Відповідальний секретар: Іван Кофлик

Оглядач: Марія Татчин