Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Мати право на пільги для учасників АТО не завжди означає їх отримати

Гніздичівець Роман Шкурат, випускник університету, лишень щойно встиг пройти 9-місячні «курси» строкової служби, як його мобілізували й кинули у вир військових дій у зоні ведення АТО на довгих десять місяців. Через отриману контузію сім місяців пролежав у лікарні. І все заради того, щоб сьогодні його батько «воював» із чиновниками різного рівня за права та соціальні гарантії для свого 28-річного сина інваліда-війни?!

 

Ярослав Шкумат - один з небагатьох, кому вдалося відстояти більшість пільг та соціальних гарантій, які наобіцяла держава для його сина-інваліда війни, учасника бойових дій. Яких зусиль це йому коштувало, читайте далі, бо ця історія не така вже й непоодинока в нашому сьогоденні.

 

Останні три роки для сім'ї Шкуматів із Гніздичева сповнені тривог, страху, переживань, а два останні - ще й постійної боротьби з системою, бюрократією, нерозумінням, заздрістю, байдужістю.

Весна 2014 року. Російська федерація анексувала Крим та під прикриттям сепаратистських угрупувань вторглася у Донецьку та Луганську області.

В Україні розпочалися хвилі мобілізації. 21 травня 2014 року повістка прийшла Роману Шкумату із смт. Гніздичева, який лише звільнився із проходження строкової служби. Часу на підготовку не було. Ворог вже розгорнув активні дії на Донбасі. Тож таких як Роман відправили на бойові позиції. 8 липня 2014 року Роман уже брав участь у бойових діях. Хлопець став членом екіпажу самохідної установки «Акація». Додому вдалося вирватись аж через 2,5 місяця, і то лише на кілька днів. І знову бойові завдання, бойові розрахунки, від яких залежали успішність операції, життя екіпажу.

«Коли син прийшов у відпустку, хотів його відкупити, всіма правдами і неправдами більше не пустити. А він мені сказав: «Тату, своїх хлопців не кидаю. Я не можу їх залишити». Ми з дружиною лише плакали, нічого більше зробити не могли», - зізнається батько Романа - Ярослав Шкумат.

Сім з половиною місяців для сім’ї Шкуматів стали цілою вічністю. Мама й тато жили лише від дзвінка до дзвінка від сина. Іноді телефон Романа мовчав цілими тижнями, тоді батьки місця собі не знаходили, в голові виринали найстрашніші картини.

За 10 місяців служби Роман Шкумат пройшов не одне бойове хрещення. Його підрозділ стояв на обороні в Сватові, на околицях Луганська, Слов’янська, Лисичанська. У Латугіно Роман отримав контузію, і його відправили додому. Це був лютий 2015 року.

- 6,5 години з-під Бахмута сина везли до Харкова. За цей час він ні слова не сказав. Мене викликали в Харків, щоб зустріти його. Кілька днів перед тим мені подзвонили з невідомого номера. Телефон задзвонив і вимкнувся. Через годину знову. У телефонній трубці невідомий голос каже: «Приїдьте, подивитесь, що сталося». Питає, чи я приїду в Харків. Кажу, що приїду. Але перше зв’язався з військовим комісаром, бо не знав, хто і чого дзвонить, може хочуть грошей, може син в полон потрапив. Місця собі не знаходжу. Дружині нічого не кажу, щоб не тривожити.

Комісар Ігор Німко зв’язався з військовою частиною. Там підтвердили, що відправляють сина додому, бо з ним щось погане. Не кажуть що: «Приїдете, подивитесь». А ми в той день із дружиною були на похороні в родичів. Одразу з похорону їду на Харків. Як побачив його… Боже, отака борода, зарослий, чорний як темна ніч, худий, лише очі великі. Як побачив його, почав плакати. Старший лейтенант, який супроводжував Романа, у відповідь на моє запитання, чому не дали змоги привести себе в порядок, відповів: «А де там помитись, де там вода, як 20 градусів морозу?! Ми його везли 6,5 години, він ні слова не сказав, лише спитав: «Чому лише мене відправили?»

Лейтенант комусь подзвонив. Приїхала жінка така симпатична на крутому джипі: «Ромчик!» Обняла, розцілувала сина. Поїхали. На один склад, на другий, на третій. Був вражений, що люди, чужі зовсім люди, обнімали сина, цілували, дякували. Розумієте?! Я був розчулений. «Та якби не такі як ваш син, невідомо, що б з нами було», - казали мені незнайомі люди. Волонтерка забрала нас до себе. Купила нам квитки, дала харчів на дорогу.

Коли його привезли в госпіталь (військовий комісар надав машину до Львова), син дивився лише поперед себе й відповідав на запитання «так» і «ні». Все. Не їв, не пив. Священики молились над ним. Крім молитов, допомагали й коштами, хоча ніхто про це не просив. Один священик (ми досі підтримуємо зв'язок) казав мені, що не думав, що син виживе… А вони сьогодні так з ним чинять?! – розповідає про пережите й обурюється батько учасника АТО.

Більше як півроку Роман Шкумат перебував на лікуванні. Тягар батьків у лікуванні сина розділили небайдужі люди, які через волонтерів допомагали пораненим учасникам АТО. Листи-підтримки з побажаннями швидшого одужання, з словами подяки за захист Батьківщини приходили навіть з-за кордону. Звідти також надсилали й кошти на лікування. Це були рятівні промінці в тодішньому хаосі бюрократії, нерозуміння. За кожним висновком чи папірцем треба було вступати мало не у двобій. Починаючи від висновків військової лікарської комісії, в яких зазначили причини захворювання, що не вказували на наслідки перебування у зоні ведення АТО, про те, що травму отримав не внаслідок бойових дій, а отже позбавляли Романа Шкумата передбачених пільг. «Якби вчасно на обласній комісії МСЕК мені не звернули на це увагу й не порекомендували повторно звернутися до голови військово-лікарської комісії, син був би втратив пільги як інвалід війни», - зауважує Ярослав Шкумат. У частині, в якій служив Роман, якимось дивним чином втратили його документи й тому не представили до нагородження як учасника війни. Сьогодні батько вкотре їде, щоб поновити документи особової справи сина. Інвалід війни має право на отримання безкоштовних ліків, але якщо не звернешся, не нагримаєш, то таке право може лишитись лише на папері. Як учасник АТО Роман Шкумат має право безкоштовного проїзду в пасажирському транспорті. Але й це право постійно треба відстоювати у водіїв маршруток.

- Син стидається того, що має пільги, що є інвалідом війни. Не любить про це говорити, не хоче ніяких почестей і нагород. Мали не один інцидент у маршрутці (батько змушений постійно супроводжувати сина в поїздках). Шофер обурюється, що син показує посвідчення учасника АТО: «Що ти мені то показуєш, таких як ти я вже нині 20 перевіз. Де ти то взяв?» Починаю пояснювати шоферу, що це за посвідчення і кому його дають. Син до мене: «Тату, нащо вам того. Тату, ви не пхайтеся, най собі говорить». Але я вже не можу того терпіти. Пішов у Жидачівську РДА поскаржився. Прийшли вибачитися і власник, і шофер, - розповідає батько учасника АТО.

Так завдяки наполегливості батька Роман Шкумат, за сприяння і Жидачівської РДА, управління соціального захисту, центру соціальних служб для дітей, сім’ї і молоді, військового комісаріату, Гніздичівської селищної ради отримав від держави компенсацію на придбання житла як інвалід війни II групи. У грудні 2016 року за кошти з державного бюджету 519056,79 грн та частково за власні заощадження сім’ї Шкуматів (36 тис. грн) придбано двокімнатну квартиру в м. Стрию для Романа.

Неприємний осад залишився в Ярослава Шкумата від спілкування із селищною радою Гніздичівської об’єднаної територіальної громади, бо якраз від неї чекав найбільшого розуміння. Масла у вогонь додала остання відповідь на звернення Ярослава Шкумата щодо допомоги в утепленні будинку в смт. Гніздичеві, де проживає разом із батьками і дядьком Роман. Роман Шкумат як інвалід II групи має право на отримання соціальної допомоги, так пояснили батькові у військкоматі. Чоловік звернувся за допомогою до місцевої ради, попросивши виділити кошти або будівельні матеріали для утеплення будинку. Спершу були обіцянки розглянути можливість допомогти, згодом звернення розглядали і на засіданні виконавчого комітету, й навіть на сесії селищної ради проведено обстеження будинку, складено кошторис, що разом із будівельними матеріалами та виконанням робіт сягнув більше 98 тис. грн. Розгляд звернення тривав з серпня 2016 року до травня 2017-го. Врешті Гніздичівська селищна рада в травні цього року прийняла рішення відмовити Роману Шкумату в наданні допомоги. У відповіді зазначено: «Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за Вами відсутні будь-які зареєстровані права власності на об’єкти житлової нерухомості. Інших документів, які б підтверджували наявність житлової нерухомості, зареєстрованої за Вами, не представлено. А тому підстав для проведення безоплатного капітального ремонту на даний момент немає». Чомусь селищна рада не взяла до уваги постійне місце реєстрації та проживання заявника.

Такий результат піврічної катавасії, звісно, не на жарт обурив Ярослава Шкумата, який представляє інтереси свого сина, інваліда війни.

- 6 грудня 2016 року відбулась сесія, на якій розглядали звернення. Приходить січень, лютий, березень. Питаю, коли ж прийдете переміряти хату, щоб виділити якусь допомогу для утеплення житла. Прийшов голова, переміряв. Каже - чекайте. Чекаю тиждень, чекаю місяць. Нічого. Знову дзвоню, питаю, коли ж це буде. Кошторис зробили. У заяві не просив включати вартість робіт, а лише допомогти у придбанні матеріалів і не звертався, щоб провели капітальний ремонт будинку. Розумів, що великої суми не дадуть, бо бюджет обмежений, крім мого сина, є ще інваліди війни, в нас ще є хлопці, яким теж треба допомогти. Та могли хоч якусь суму виділити або по-людське пояснити. Так ні, після стількох місяців очікування пишуть: «Ми вам відмовляємо у допомозі через те, що ви не маєте права власності на хату». А при чім тут право власності? Всю допомогу отримую за місцем проживання, крім сина, я з дружиною теж маємо пільги як члени його сім’ї. Хіба винен в тому, що районний суд не працює і не можу оформити успадковану від мами хату?! В селищній раді обіцяли посприяти і ось так повелися. Це знущання з мого сина та з мене. Такими діями підривають довіру до держави.

Раніше зволікали з рішенням про прийняття на чергу. Казали: «Ми такого рішення не дамо, ветерани Вітчизняної не отримали, афганці не отримали, мій тато в криївці сидів - не получив, а ти хочеш отримати. Не отримаєш». Я ж пообіцяв, що доведу їм, що мій син квартиру отримає. Отримав.

Як треба було сина забрати до армії, мені видзвонювали: «Якщо ваш син не з’явиться - прокуратура займеться ним». Запитував у селищній раді, чому ніхто з ваших синів не йшов воювати?! Тепер ж я їм сказав, що відмовляюсь від їхньої допомоги. Мені не треба тих грошей, мені важливо, щоб син мав сім'ю, щоб він жив і був здоровий, – говорить з обуренням батько інваліда війни. Тепер чоловік звернувся у правоохоронні органи через те, що селищна рада не надала вчасно відповіді на його звернення.

У Гніздичівській селищній раді пояснили, що всіляко намагались допомогти Роману Шкумату. Неодноразово виділяли грошову допомогу. Як відзначили у селищній раді, Гніздичівська ОТГ чи не найбільше серед інших рад виділила коштів на допомогу та підтримку учасників АТО, яких у громаді 53. Зволікання щодо зарахування на квартирний облік для поліпшення житлових умов пояснюють тим, що до кінця не був відрегульований механізм. Після того, як спільно з Жидачівською РДА та військовим комісаріатом було узгоджено всі питання, внесли зміни в рішення ради №147 від 9.11.2016 року й Романа Шкумата зарахували на квартирний облік, що дало змогу учаснику АТО, інваліду війни II групи отримати грошову компенсацію від держави на придбання житла.

Покращення житлових умов потребує не лише Роман Шкумат. У Гніздичівській ОТГ проживають ще троє інвалідів війни, учасників бойових дій, але одразу всім допомогти немає змоги. Щодо звернення на виділення матеріальної допомоги на утеплення будинку, то відповідно до вимог закону, оскільки вартість будівельних матеріалів становила більше 50 тис. грн, мала бути визначена підрядна організація виконавцем робіт, тому кошторис складено на таку суму. Все ж залишається незрозумілим, чому селищна рада зволікала з відповіддю на звернення.

На запит редакції щодо забезпечення пільг та соціальних гарантій учасників бойових дій й інвалідів війни, що зареєстровані та проживають на території Гніздичівської ОТГ, отримали відповідь. Зазначено, що на території громади проживають та зареєстровано 53 учасники АТО. Земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства надано усім 53 учасникам АТО (щоправда, деякі з них невдоволені тим, що земельні ділянки селищна рада виділила в місці частого підтоплення під час повеней та поруч зі сміттєзвалищем м. Жидачева). Учасникам АТО у 2016 році Гніздичвською ОТГ надано 230700 грн матеріальної допомоги, зокрема Роману Шкумату з бюджету селищної ради виділено 17300 грн.

За останні два роки до потреб учасників АТО, учасників бойових дій почали дослухатися, і захист їхніх прав та інтересів подекуди стає пріоритетним. Але досі за всім потрібно ходити й вимагати, тикати пальцем у закон. Щоправда, і сам закон часто обмежують словосполученням: «у межах бюджету», якщо це стосується виплат. Не всім учасникам бойових дій вистачає терпіння збирати довідки на довідки. Багато з них махають на все рукою, дають собі раду, як завжди покладаючись на свої сили. Під час спілкування із учасниками бойових дій хлопці кажуть, що злісних порушень чи недотримання їхніх прав у районі немає, до прикладу, злагоджено працюють управління соціального захисту, інші служби. Каменем спотикання все ще залишається виділення земельних ділянок для ОСГ, а найбільше землі під забудову. Також сутужно в районі й із працевлаштуванням.

Тарас Стефанів, голова ГО «Спілка учасників АТО Жидачівщини: Одна з най більших проблем – відсутність єдиної бази документообігу. Кожного разу при зверненні ти повинен прийти з цілим пакетом довідок. Чому досі в державних органах немає єдиної бази учасників АТО? Даєш посвідчення, а в тебе ще вимагають довідку про безпосередню участь в бойових діях. Ця довідка є підставою для надання статусу учасника бойових дій, відповідно якщо є посвідчення, то учасник бойових дій мусів мати цю довідку. Наша країна багата на папір бо куди б ти не йшов треба мати стопку різних довідок, виписок.

Друга велика проблема – це робота а точніше її відсутність. Також немає програм з психологічної адаптації, соціалізації хлопців, які повернулись із АТО, особливо для тих хто воював у перші хвилі мобілізації.

Оксана ФРАНКІВ.

За інформацією управління соціального захисту, відповідно до ст. 12 та ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» військовослужбовцям, які брали участь у проведенні антитерористичної операції на сході України та яким надано статус учасника бойових дій, надаються такі пільги:

1) безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;

2) першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування із дорогоцінних металів);

3) 75% знижка (для учасників бойових дій) та 100% знижка (для інвалідів війни) плати за користування житлом (квартирна плата) у межах норм, передбачених чинним законодавством 21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);

5) 75% знижка (для учасників бойових дій) та 100% знижка (для інвалідів війни) плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб у межах середніх норм споживання;

6) 75% знижка в 2017році (для учасників бойових дій - 1783,65 грн) та 100% знижка (для інвалідів війни - 2378,20 грн.) вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;

7) безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання;

8) щорічно до 5 травня, а зокрема в 2017 році, виплата учасникам бойових дій 1200 грн та інвалідам війни І групи 3700 грн, ІІ група – 3100 грн, ІІІ група – 2700 грн.

До переліку соціально-правових гарантій (пільг) відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993.

Учасник бойових дій (ст. 6,12), інвалід війни (ст. 7, 13), член сім’ї загиблого (ст. 9,15): забезпечення автомобілем (лише інваліди війни); забезпечення житлом, земельні ділянки (першочергово для всіх категорій); ремонт будинків і квартир; позики на будівництво; звільнення від орендної плати (інваліди війни звільнені від орендної плати за гаражі для спеціальних засобів пересування); вступ до кооперативів; позаконкурсний вступ до вищих навчальних закладів (інваліди війни не мають такої пільги); виплата 100% середньої зарплати в разі тимчасової непрацездатності; щорічна відпустка у зручний час; 2 тижні додаткової відпустки (для членів сім’ї загиблого без збереження заробітної плати); переважне право на залишення на роботі при скороченні; послуги зв’язку; встановлення стаціонарних телефонів та знижка на абонплату; пільгове торговельне обслуговування (для інвалідів війни); пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету.

Підставою для надання пільг є посвідчення учасника бойових дій, видане органами Міноборони, МВС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв’язку, ДСНС за місцем реєстрації.

Куди в районі звертатися учасникам АТО за консультаціями та допомогою в отриманні пільг

До міських, селищних, сільських рад, ОТГ за місцем проживання, реєстрації.

Жидачівський районний військовий комісаріат: м. Жидачів, вул. Шашкевича, 17, тел: 31-331.

Жидачівський районний центр соціальних служб для сімї, дітей та молоді: м. Жидачів, вул. Шашкевича, 2 каб. 425, 426, тел: 31-096.

Управління соціального захисту населення: м. Жидачів вул. І. Франка, 19. тел: 31-135.

Жидачівський територіальний центр соціального обслуговування: м. Жидачів, вул. І. Франка, 19, тел: 33-391, 33-719.

Жидачівський районний центр зайнятості: м. Жидачів, вул. Шашкевича, 28, тел: 32-868.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"