Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Чому молодь воліє працювати на польського пана, аніж на українського господаря

У Польщі сьогодні офіційно проживає та працює 1 млн. 200 тис. українців. Трудова міграція лише зростатиме, й справа тут зовсім не у «безвізі», адже, щоб працювати легально, приміром у Польщі, потрібно мати робочу візу.

Сьогодні працювати на чорно в сусідів невигідно з багатьох причин: важко знайти роботу, втрачаєш соціальні гарантії (страховку, пенсійну виплату), немає стабільності. Власне стабільність, впевненість у завтрашньому дні разом із непоганими як на мірки України заробітками манять наших співвітчизників в одну з найближчих країн Європейського Союзу. Якщо ще кілька років тому до Польщі на працю виїжджали переважно ті, кому за 30-40 років, то сьогодні туди працювати і жити переїжджають ті, кому лише за 20. У чужій країні наша молодь, яка щойно завершила навчання, знаходить кваліфіковану роботу, комфорт проживання, гідну оплату праці, соціальну захищеність та можливість жити тут і сьогодні, а не відкладати своє життя на потім.

22-річний Тарас, якби не потреба в поновленні документів, навіть б і не думав повертатися додому. Хоча в Польщі він уже п'ятий місяць, у той час як в Москві на заробітках витримував заледве два тижні. «Досі я нічого, крім плитки і гіпсокартону, не бачив. Тут мені цікаво працювати, бо кожного дня дізнаєшся щось свіже, опановуєш якусь нову методику роботи. Де б в Україні шеф хвилювався за тебе, чи тобі чого не бракує? Ні, у нас він тобі за 10 хв. спізнення 2 год. роботи відмінусує», - ділиться заробітчанським досвідом хлопець.

Дмитро та Андрій в Польщі на роботі вже понад рік. За цей час встигли освоїтись, добре зарекомендували себе на фірмі, де працюють, купили кожний по машині, звісно не нові, але цілком придатні до їзди та ще й по таких комфортабельних дорогах.

«Тут я живу, щоб працювати, а вдома працював, щоб жити. Що тут найбільше приваблює — впевненість у завтрашньому дні», - каже 26-річний Дмитро, й найближчим часом в Україну повертатись не збирається, адже на фірмі має можливість кар'єрного росту. Ця ж фірма допомогла отримати карту тривалого проживання, адже відповідальних працівників тут теж бракує. Та й загалом хлопець не планує надовго затримуватись у Польщі, а рухатиметься далі на Захід. До цього перепробував себе у різних професіях - від повара до підсобника на будові, працював і на заводі в Україні, й заробітчанського хліба в «братській» Москві скуштувати встиг, але такого ставлення до працівника як на німецькій фірмі в Польщі не відчував ніде.

27-річний Тарас за півроку зумів забрати до себе у Польщу дружину та двох дітей 5-ти та 3-х років. «Один на свою зарплату я цілком можу утримати сім'ю. Це коли всі здорові, немає непередбачуваних витрат», - каже молодий голова сімейства.

Досі Тарас працював машиністом потяга й не планував нічого змінювати у своєму житті, адже заробленого більш-менш вистачало, та ще й батьки допомагали. На переїзді до Польщі наполягала дружина Наталя. Зрештою він здався на вмовляння, але при умові, якщо за півроку діти та кохана переїдуть до нього. «Найкраще sms-повідомлення від чоловіка, яке я отримала: «Я забрав свою трудову». Тоді я зрозуміла, що чоловік зробив нарешті свій вибір», - згадує Наталя. Сьогодні подружжя винаймає частину будинку в селі неподалік містечка Крапковіце, має власний автомобіль. Сусіди радо зустріли нових жильців, одразу запропонувавши молодій сім'ї свою допомогу: хто посуд приніс, хтось подвір'я допоміг впорядкувати. Наталя наразі перебивається тимчасовими заробітками: прибирає помешкання, офіси. Цього вистачає, щоб покрити побутові витрати. Коли ж діти підростуть, знайде щось більш стабільніше. Тож в основному сім'ю утримує чоловік. Обоє їхніх хлопчиків ходять у садочок. Сім'я, попри те, що діти ще не мають документів, отримує на кожного з синів по 500 злотих допомоги. Тарас із дітьми кожної неділі ходять у басейн, на ігрові майданчики. До слова, за відвідування спортивних залів, басейнів, спортивних комплексів укінці року фірма повертає 70% витрат за вхідні квитки за умови, якщо працівник пред'явить відповідні чеки.

27-річний Анатолій із дружиною Анею чекають на народження другої дитини. Аня живе та працює в Польщі вже більш як два роки, чоловік – 12 років. Через місяць подружжя готується стати батьками вдруге, але при цьому не хвилюються про те, скільки грошей потрібно на роди. За народження дитини тут платити не треба. «Коли я прийшла до лікаря запитати, що потрібно з собою брати у пологовий, бо знаю, що вдома написали цілий список, то тут лікар заспокоїла, що у лікарні є все необхідне для дитини», - розповідає Аня.

Троє хлопців, з якими спілкувалася винаймають кімнати в приватному будинку в селі. Незважаючи на те, що опалювальний сезон офіційно завершився ще 20 квітня, у будинку тепло, адже тут опалюють не газом (у деяких селах його взагалі не проводили), а вугіллям, готують їжу на індукційних електричних плитах. Хоч і живуть в селі, але звиклого для нас вигляду воно не має. Тут дороги асфальтовані, освітлені, раз у місяць приїжджає сміттєвоз, де викидають відсортовані відходи.

Заробітна плата сягає 3500 злотих, за мірками України сума не вражаюча, але купівельна спроможність тут зовсім інша. В середньому, щоб винайняти житло у межах Крапковіц, Ополе та схожих містах Польщі, доведеться витратити від 500 (це якщо дуже пощастить) до 1200 злотих, ще до 600 злотих — витрати на їжу, пальне для автомобіля (за 1 л бензину заплатиш трохи більше 4 злотих, 1 долар – 3,90 злотих). Машину 20-річної давності в хорошому стані можна купити від 5 тис. злотих або оформити кредит за цілком прийнятними відсотками.

Переваги проживання та праці в Польщі для молодих наших співвітчизників очевидні й тим паче, що сусіди охоче беруть на роботу саме українців. Самі ж поляки вже давно шукають вищих заробітків у Англії, Швеції, Австрії, Німеччині. Тому уряд Польської Республіки намагається компенсувати втрату своїх робітників, запрошуючи українців. А що в цей час робить уряд України, щоб зупинити відтік молоді та кваліфікованих кадрів за кордон? Це запитання швидше риторичне.

Оксана ФРАНКІВ.

Та, звісно, не всім так щастить із працевлаштуванням як нашим героям. Та й справа тут не зовсім у везінні, а в правильних підходах до пошуку роботи за кордоном. Адже найчастіше через власну необізнаність, довірливість українці потрапляють у скрутне становище, залишившись без роботи, грошей та далеко від дому.

«30 осіб з України не отримали заробітної плати. Боржником є фірма Good Bites Factory sp. z o.o. Загальна сума боргу з виплати заробітної плати на підприємстві склала понад 80 000 злотих».

«Роботодавець: не існує, роботу нікому він не пропонує. Коли Віктор приїхав до Варшави, виявилось, що роботодавець не приїхав і на телефонні дзвінки не реагував. Кілька годин 60-річний чоловік жив на вокзалі, там познайомився із посередником. Йому запропонували вакансію на будові. Місяць тяжкої роботи без документів і оплати».

Що робити, щоб не опинитися у подібній ситуації? Уляна Садовська, яка є співробітницею сайту www.pracadlaukrainy.pl, дає кілька порад.

Що варто було зробити, шукаючи роботу за кордоном?

- не працювати нелегально;

- звернутись за допомогою до перевіреної Агенції праці:

- якщо ваші права порушено - повідомити інспекцію праці.

Що варто зробити перед виїздом?

- задзвонити роботодавцю перед виїздом і узгодити час, дату приїзду, оплату та місце зустрічі;

- перевірити фірму, відгуки про неї;

- мати ще одне місце роботи, про всяк випадок.

Варто бути уважним, бо є випадки, коли роботодавець не знає, що хтось їде до нього. Буває і таке, що за роботу не оплачують, тому варто збирати матеріали, які згодом зможуть доказати, що ви працювали в цій фірмі. Ну і, найголовніше, не варто погоджуватись на роботу без документів. Слід бути обачним.

Ризик є завжди, але краще використовувати перевірені варіанти, ніж випробовувати долю, радить Уляна Садовська.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"