Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Вирішили заощадити?

Так, так саме після того, як Жидачівській районній раді стали виставляти рахунки за висвітлення її діяльності в часописі «Новий час», що, до слова, передбачено законодавством, керівництво райради вирішило економити й дуже ощадливо витрачати закладені на висвітлення своєї роботи аж… 40 тисяч грн. З цих коштів ще планують заплатити членські внески за участь в Асоціації рад місцевого самоврядування. Тож на висвітлення діяльності райради (апарату та 33 депутатів) піде ще менше грошей. Ви, мабуть, помітили й те, що з початку партнерських відносин між районною владою та часописом на перших шпальтах «Нового часу» представники влади вже не вітають із професійними святами, далебі ще про загальнонаціональні не забувають.

Мабуть, саме через ощадливість й оголошення про скликання сесії не було опубліковане в часописі «Новий час», а лише на офіційному сайті районної ради. До слова, відвідуваність цього ресурсу за місяць (станом на 22 березня) аж… 317 користувачів (враховуючи журналіста часопису та депутата п. Ревера, який переглядав порядок денний пленарного засідання зі свого портативного комп'ютера, сидячи у сесійній залі). Впродовж місяця офіційний сайт Жидачівської районної ради переглядали користувачі зі Львова (найбільше користувачів), Києва, Харкова. З України загалом 290, а також 5 користувачів із США, по 2 з Москви та Канади, один із Франції. Це, нагадаю, перегляди офіційного сайту районної ради з початку березня 2017 року. До слова, нових відвідувачів (людей, які вперше зайшли на сайт, аж… 35). За лютий 2017 року сайт відвідало 456 користувачів (скільки з них випадково й як довго вони на ньому затримувались, невідомо). Впродовж 12 місяців 2015 року сайт відвідало загалом 6933 користувачі – це в середньому 18,9 користувача на день. Тож чи може сайт, навіть офіційний, претендувати на засіб масового, цільового поширення офіційної інформації органу влади про важливі події Жидачівського району для людей, які у ньому живуть, працюють та економіку якого підтримують, сплачуючи податки? Але ж робота представницького органу Жидачівщини - це важливо? Чи як думають громадськість району, виборці? Адже депутати — слуги народу й працюють у районній раді завдяки нашим з вами голосам, ми делегували їм певні повноваження, серед яких і представлення та захист наших з вами інтересів.

Вже не йдеться про те, що в більшості наші депутати, у тому числі й керівництво районної ради, не є частими гостями редакції. І не тому, що ми їх не запрошуємо чи відмовляємось друкувати, а тому, що вони не вважають за потребу комунікувати із громадськістю навіть мовою офіційних документів, вже не кажучи про те, щоб звітувати про свою діяльність чи звернутись до громадськості з важливих питань. Депутати не вважають за потребу звертатись до своїх виборців почасти через те, що самі люди цього від них не вимагають. А також, мабуть, і через те, що переважна більшість депутатів та й керівництво райради не має що співгромадянам сказати. Але ми ж пережили Революцію Гідності, й багато хто клявся на публіку, що змінився, що переосмислив себе в цьому суспільстві! Тож залишилось небагато - почати з себе: з дотримання законів та з поваги до людей, які тебе обрали і забезпечили роботою.

У цивілізованих країнах, до яких ми так прагнемо (бо чого ж би гинули на Майдані?), - Угорщині, Польщі, Словаччині – це європейські країни, які, як і Україна, зовсім недавно вийшли з радянського устрою, сприймають як беззаперечне право кожного громадянина знати якомога ширше та повніше про діяльність органів влади усіх рівнів. Тому для цих країн є повсякденним явищем, що сесії міської, районної рад транслюються в режимі реального часу не лише на офіційних сайтах і не у «напівглухонімому» режимі, а й на місцевому телебаченні, висвітлюються у місцевій пресі, радіо. Тобто діяльність влади висвітлюється у різний спосіб, а не на одному ресурсі. І не на «чесному слові», а за встановлену плату ефірного часу чи друкованої площі. Це реалії країн, які прагнуть до демократії. А ми хіба гірші?

Всі ці роки, до і після незалежності, часопис був і наразі залишається чи неєдиним масовим засобом інформації у районі, який подавав інформацію, зокрема і про діяльність районної ради, пленарні засідання, на яких приймалися важливі рішення для життєдіяльності району. У висвітленні не обмежувались загальними фразами, а намагались акцентувати на важливих деталях. Читачі часопису, а це саме жителі району, не інопланетяни чи жителі Америки, мають хоч найменшу уяву про те, які ж рішення приймаються, як ведеться господарювання у районі і як депутати, представники влади виправдовують довіру співгромадян.

Щотижня нас читають півтори тисячі родин передплатників, а це 5-6 тисяч мешканців району, які своїми гаманцями голосують за те, щоб отримати якомога повнішу картину подій у районі. Тому ми., як і раніше, доноситимемо важливу суспільно-політичну інформацію до наших читачів, а також до їхніх родичів, друзів, сусідів, які поки що, можливо, не передплачують газету, але знають про ту чи іншу подію завдяки тому, що хтось це прочитав у районній газеті й з ними поділився.

Можливо, районному керівництву видається, що тираж часопису дещо замалий. Та це 5 тисяч читаючих, а отже думаючих громадян, які не високопарними гаслами «про запровадження мовних квот», а щоденним вибором, своїми коштами підтримують україномовну пресу, україномовний простір, привчають до читання місцевих ЗМІ дітей, онуків, виховують нове покоління, яке не байдуже до історії, традицій, майбутнього свого краю. Наші читачі не чекають на партійну пресу, якою щедро «на халяву» засівають подвір'я жителів району перед черговими чи позачерговими виборами. Наші читачі навчилися відрізняти правду від фальші і робити усвідомлений вибір.

Саме для наших читачів ми пішли на ризик і вийшли з комфортного для нас середовища - свідомо відмовились від прямої дотації з районного бюджету, що покривала лише половину видатків роботи редакції. Ми перейшли на договірні відносини із владою, щоб мати можливість незаангажовано висвітлювати події, що відбуваються у районі. Ми розуміємо, що це не простий шлях і що ми робимо багато хиб, але, роблячи помилки, - вчимося на них. Опорою для нас є саме наші читачі, заради них ми готові змінюватись, ставати кращими. Ми свідомо не переходимо лише на онлайн видання, бо не ставимо собі за мету тільки отримання прибутку. Усвідомлюємо, що друкований засіб масової комунікації (бо ми спілкуємось із своїми читачами, а не нав’язуємо свою візію) в наших реаліях завжди буде збитковим підприємством. Нам, працівникам редакції, журналістам, дописувачам, не йдеться про статки. Для нас важливо, щоб жителі Жидачівщини були поінформовані, не відірвані від суспільно-політичного життя краю, держави. Схоже, що це набагато більше розуміють органи виконавчої гілки влади, які попри скруту бюджету спромоглися знайти 100 тисяч гривень на висвітлення своєї діяльності. І, як не дивно, – депутати погодились, що владі треба, бо вона бодай щось робить.

Оксана ФРАНКІВ.

Андрій ДАНИЛЕЦЬ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"