Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

«Битва за Шевченка»

Справжня «війна за Шевченка» розгорілась між світовими державами у середині 60-х років XX ст. У час 100-річчя з дня смерті та 150-річного ювілею від дня народження Шевченко змусив про себе говорити на весь світ. А почалось все із простого бажання української діаспори увіковічити пам'ять українського пророка Тараса Григоровича Шевченка в центрі столиці Сполучених Штатів Америки - Вашингтоні.

Історію про великий здвиг української громадськості з приводу цієї знаменної події та дипломатичну, ідеологічну війну за Шевченка між США та Радянським союзом зберіг для нащадків наш краянин, уродженець с. Голешева, журналіст українського часопису в США «Свобода», член Комітету з відкриття пам’ятника Шевченкові у Вашингтоні Антін Драган (з народження Андрій Луців). У невеличкій брошурі на 142 сторінки «Шевченко у Вашингтоні. До історії пам’ятника Кобзареві України у столиці Америки» автор зібрав всі найцікавіші та найважливіші факти тогочасних подій.

 

Пам’ятник Тарасу Шевченку у Вашингтоні знаходиться у парку на площі Дюпон між 22-ою і «Пі» вулицями недалеко вулиці Амбасад. Висота монумента 7 метрів, виконаний він з бронзи на п'єдесталі з сірого ґраніту. Урочисто відкрито 27 червня 1964 р. президентом США Дуайтом Ейзенхауером. Дозвіл на зведення статуї Тараса Шевченка надали Сенат Сполучених Штатів та Палата представників США.

Ініціаторами увіковічення українського пророка стало перше на американській землі Товариство імені Шевченка (засноване 1898 року в Пенсильванії). Задум довгі роки ніяк не вдавалося втілити. Початок здійсненню мрії поклала опублікована 1956 року на шпальтах газети «Свобода» стаття професора Івана Дубровського «За пам'ятник Т. Г. Шевченку у Вашингтоні». У вересні 1960-го за ініціативою голови Українського конгресового комітету Америки Лева Добрянського створено Комітет пам'ятника Шевченка. Його очолили президент Головної ради наукових товариств ім. Шевченка Роман Смаль-Стоцький, президент Української вільної академії наук у США Юрій Шевельов та Лев Добрянський.

«Либонь до того часу на цій землі не було в українськім житті такої успішної події і з таким широким розголосом. Згадаймо для прикладу, що «Ровд Айпенд Сандей Джорнал» зараз після відкриття пам'ятника помістив широкий опис події під вимовним наголовком: „Айзенгавер відкриває протиросійський пам'ятник".

І либонь ніколи ще американські українці не здобули стільки приятелів у Конгресі, пресі й культурних колах американської суспільности. Цей успіх частинно був вислідом довголітньої відданої праці й жертвенности нашої громади, але без сумніву вирішним був магічний вплив Шевченкового слова й життя — ще одно чудо Шевченкове у саме 150-ліття його народження», - писав секретар Комітету Ярослав Падох.

Автори пам’ятника - відомі скульптор Леонід Молодожанин і архітектор Радослав Жук. «Я вибрав Шевченка молодого, романтичного, того періоду, коли він визволився з пут кріпацтва. Замислив передати в ньому, окрім конкретної зовнішності, щось ширше, загальніше з українського характеру - в такому контрастному поєднанні, як лагідність і впертість, співчуття до нещасних і гідність», - згадує про свою перемогу на конкурсі скульптор в інтерв’ю Дмитра Степовика.

Чотири президенти США привітали Шевченка у Вашингтоні

Чотири президенти Сполучених Штатів Америки долучилися до відкриття пам'ятника: 33-тій президент Гаррі С. Труман, 34-тий президент Двайт Д. Айзенгавер, 35-тий президент Джон Ф. Кеннеді і 36-тий президент Линдон Б. Джонсон.

Гаррі С. Труман очолював Почесний Комітет Пам'ятника Шевченкові, в склад якого входили 85 членів Конгресу США (16 сенаторів і 69 конгресменів ) та понад 100 ви¬датних громадян.

Двайт Д. Айзенгавер підписав схвале¬ний Конґресом Публічний Закон 86-749 про дозвіл на встановлення пам'ятника Т. Шевченкові на пуб¬лічній площі в столиці Америки та опісля відкрив цей пам'ятник і виголосив при цьому своє історичне слово.

Джон Ф. Кеннеді вшанував Тараса Шев¬ченка у Вашинґтоні при нагоді затвердження площі для пам'ятника 21 вересня 1963 року. У своєму привітальному листі з цієї нагоди президент Кеннеді написав: „Я радий, що можу додати свій голос до тих, що вшановують ве¬ликого українського поета Тараса Шевченка. Ми вшановуємо його за його багатий вклад в культуру не тільки України, яку він так дуже любив і так промовисто описував, але й культуру світу. Його твор¬чість є благородною частиною нашої історичної спадщини".

Ліндон Б. Джонсон 26-го жовтня 1964-го взяв участь у вмуруванні в фундамент постаменту «Заяви» про Шевченка і пам'ятник для нього в столиці Америки. Ось уривок із заяви президента Джонсона в україн¬ському перекладі: «Це цілком зрозуміло, що ті, які люблять і подивляють Тараса Шевченка, повинні зібратись, щоб вмістити і запечатати у крипті його статуї певні документи, які матимуть вартість для американських громадян в грядущих роках».

В очікуванні відкриття пам’ятника

«Уже на кілька годин перед годиною 1-шою вполудне, на яку була заповіджена врочистість відкриття пам'ятника, трикутна площа між вулицями 22, 23 і „Р" („Пі"), на якій пам'ятник стоїть, перетворювалася у велике муравлище. Тисячі людей зайняли відповідні „стратегічні" місця довкола площі та на вулицях, які її оточують, ще перед вмаршом на площу перших колон, що йшли маніфестаційним походом від монумента Вашінґтонові, Пенсильвенійською евеню біля Білого Дому до пам'ятни¬ка Шевченкові. Заповнені були вікна довколишніх будинків. Були люди й на дахах цих будинків. Тим часом, поступово почала заповнюватись і сама площа…

Довкола площі з пам'ятником зайняв місця зорганізованими рядами «цвіт України і краса», тисячі нашої молоді у своїх пластових, сумівських, одумівських та інших одностроях. Багато дівчат в народних костюмах. На плятформі біля самого пам'ятника члени Комітету Пам'ятника Шевченкові та головні впорядники очікують приходу головних учасників урочистостей: Двайта Д. Айзенгавера, первоієрархів і владик наших Церков, інших достойників».

Із промови Дуайта Д. Айзенгаувера: «Цей день настав і Ви прийшли тисячами з усіх частин З'єднаних Стейтів Америки; Ви прийшли з Канади, з Латинської Америки і Европи та навіть далекої Австралії, щоб вшанувати пам'ять поета, який так вимовно висловив невмирущу рішучість людини боротись за волю та її незгасаючу віру в кінцеву перемогу».

«Битва за Шевченка»

Відкриття пам'ятника Шевченкові в столиці США мало найширший відгомін в американській і світовій пресі включно з «Ню Йорк Таймс» та «Ню Йорк Гералд Трибюн». Майже всі часописи підкреслювали фраґмент „холодної війни" за Шевченка між українцями в Америці та Москвою.

Керівництво СРСР було проти спорудження пам'ятника у США. У «Washington Post» вийшло ряд статей, які зображали Шевченка як ненависника католиків, православних, росіян, поляків і євреїв, а водночас «передвісника комунізму». Видання настирливо домагалося від Конгресу скасування ухваленого ним закону на дозвіл із відкриття пам’ятника. Посольство СРСР розповсюдило у Вашингтоні поміж українських видань «Слово до українців, до всієї української громади у США, до Комітету пам'ятника Шевченку в США»,під яким підписалися такі відомі особистості як М. Рильський, П. Тичина, О. Корнійчук, Є. Патон, Л. Ревуцький, В. Сосюра, М. Бажан, О. Гончар, Ю. Смолич, М. Стельмах, А. Малишко, І. Вільде та інші.

У зверненні, зокрема, йшлося: «Трудящі Радянської України разом з усіма братніми народами нашої країни готуються в наступному 1964 році велично і урочисто відзначити знаменну дату — 150-річчя з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Минулого року на сесії ЮНЕСКО українська делегація внесла пропозицію, яка була схвалена, про відзначення в 1964 році цієї славної річниці в усьому світі.

Виражаючи прагнення всіх радянських народів гідно вшанувати великого Кобзаря, Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік вирішив спорудити в столиці нашої країни — Москві пам'ятник Т. Г. Шевченку, який буде відкрито в дні святкування 150-х роковин з дня його народження».

Крім цього, у «Слові» висувається дві пропозиції до українців у США: прийняти під пам'ятник у Вашингтоні переслану офіційно землю з могили Шевченка і запросити до участі у відкритті пам'ятника представників комуністичного режиму.

Але українці діаспори категорично не сприйняли такої нав’язливої пропозиції, що, на їхню думку, виходила не з позиції українців, а комуністичної влади. «Земля з могили Шевченка буде змішана з тією землею, на якій стоятиме пам'ятник Кобзареві у Вашинґтоні, але не з ласки Москви, бо вона ту землю поневолює і на тій землі вчиняє нечувані в історії акти народовбивства через виморювання мільйонів українців зорганізованим нею штучним голодом 30 років тому, через масові розстріли, заслання, через русифікацію України, через фальшування творчости Шевченка. Земля з Шевченкової могили, передана з ласки поневолювачів тиранів, була б профанацією його імени. Щодо участи у відкритті пам'ятника, то українці Америки з найбіль¬шою радістю і почестями прийняли б представників українського народу. Україна бо й Шевченко — справді невіддільні. Але український нарід таких представників не може вибрати, — їх вибирає і висилає Москва».

«Битва за Шевченка», що виникла у зв'язку з відкриттям пам'ятника у Вашинґтоні, швидко набрала міжнародного характеру. В престижному журналі «U.S. News & World Report» за 29 червня 1964 йшлося: «Тепер прийшло до холодної війни між Вашинґтоном і Москвою на фронті поезії. Оба міста — з окремих причин — здвигнули пам'ятник українському поетові Тарасові Шевченкові. Московський, недалечко готелю Україна на березі ріки Москва, високий на 33 стопи — це бронзова фігура на п'єдесталі з сірого ґраніту.

Вашинґтонський, в парку при 22-ій і «Пі» вулицях, недалечко вулиці Амбасад, високий на 24 стопи — також фігура в бронзі на п'єдесталі з сірого ґраніту.

У Москві вітають Шевченка як поета комунізму, у Вашинґтоні як борця за волю.

Нікіта Хрущов сам був присутній на відкритті московського Шевчен¬ка 10-го червня. «Українські націоналісти намагалися використати творчість Шевченка, — казав він, — але це соціялізм є справжнім спадкоємцем культурних скарбів, створених народним генієм».

Гаррі Труман погодився бути почесним головою церемоній відкриття вашинґтонського Шевченка 27-го червня. Комітет пам'ятника, який подбав про статую, каже, що вона стоятиме як «символ людської боротьби за волю для мільйонів осіб за залізною заслоною».

Цінність обох пам’ятників очевидна: на спорудження пам’ятника у Вашингтоні збирала кошти уся українська еміграція і долала багато формальностей та перепон на шляху затвердження й встановлення монумента, рішення ж про встановлення московського було ухвалено за особистою вказівкою Першого секретаря ЦК Компартії СРСР М. Хрущова.

Підготувала Оксана ФРАНКІВ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"

Народний часопис Жидачівщини "Новий Час"

81700, Львівська обл., Жидачівський район, місто Жидачів, ВУЛИЦЯ ЧАЙКОВСЬКОГО, будинок 1

Тел./факс: 032-393-14-01,

068-506-23-83

Відділ реклами: 093-240-40-56

E-mail: info@newtime.lviv.ua

Головний редактор: Андрій Данилець

Редакційна колегія: А. Данилець, О. Франків

Завідувач відділу: Оксана Франків

Відповідальний секретар: Іван Кофлик

Оглядач: Марія Татчин