Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Війна, якої немає. Солдати, яких «не існує»… Частина II

На війні багато чого незрозумілого. Якщо спитати людину, яка справді має відношення до війни на Сході, то однозначної відповіді, «хто сьогодні воює», не отримаєш. Тому що є офіційна інформація, яка свідчить, що воюють ЗСУ і Національна гвардія, а є реалії, які кажуть, що на самому переді, перед армією і безпосередньо сепаратистами, стоять хлопці з колишніх добробатів… Офіційно їх там немає… Приїхавши з Широкіного і на власні очі побачивши, що і як, продовжу розповідь про «війну, якої немає»…

На базі 8-го батальйону УДА

 

Тепло і привітно зустрів комбат Андрій Гергерт. Поки облаштовувались у приміщенні, де нас поселили, побачили побут бійців, які після Широкіного мають змогу перепочити на базі, а також пройти навчання та підготовку. Приємно здивували житлово-побутові умови: бійці живуть у двомісних кімнатах бази відпочинку. На дверях до кімнати висять таблички з позивними бійців та номерами мобільних. Всюди чистота та порядок. Тут розміщується і штаб батальйону, де справно виконує свої обов'язки друг “Лев” зі Львова, минулорічний випускник історичного факультету ЛНУ. До речі, таких як «Лев», молодих, освічених, з університетською освітою хлопців, є чимало. Більшість бійців дуже добре володіє навиками роботи з комп’ютером та соціальними мережами. Нічого не вдієш, нинішня війна в тому числі і кібернетична, і інформаційна. Саме у день нашого приїзду “специ” батальйону перехопили повідомлення з “ДНР” про скерування розвідувально-диверсійної групи сепаратистів на “араттівську” базу, у зв’язку з чим бійці були приведені у режим особливої бойової готовності на випадок нічного штурму. Слава Богу, обійшлося... День для бійців розпочинається із вранішньої молитви у капличці, яку хлопці облаштували на першому поверсі казарми. Тут все за церковними канонами, бо службу служать священики-капелани. Більшість церковних ікон врятовані бійцями з місцевих церков. Сепаратистські голосіння про «православну війну» вмить розвіюються, коли бачиш знищені їхнім артилерійським вогнем храми. Слова тут зайві – нічого святого насправді. Бо якби те святе було – ніхто б по церкві не стріляв. Інша справа у наших хлопців. Без Бога - тут ні кроку. У розмові один із бійців сказав: «Ттут атеїсти починають вірити, а ті, хто вірив, тільки укріплюються у вірі…». Допомагають жити з Богом хлопцям священики-капелани. Про це окрема тема, бо саме з нами приїхав зі Стрия отець Михайло Ільницький.

Війна - війною, а їсти хочеться

Як годиться, нас спочатку нагодували у батальйонній їдальні. На кухні та їдальні вправно господарює "Джаміла". Вона родом із приазовських еллінів, себто греків. "Джаміла" намагається бути суворою, але їй так і не вдається приховати вродженої жіночності. На “Джамілу” заглядаються і піджартовують бійці, але, як незаміжня, вона дає одкоша залицяльникам. Як еллінка, вона терпеливо чекає свою долю, свого судженого... Загалом в «Аратті» до жінок і дівчат ставлення дуже тактовне й ввічливе. Зважити хоча б на те, що хлопці при жінках стримуються у висловлюваннях.

Їжа, яку готує «Джаміла» разом з іншими кухарями і помічниками, - це збалансований раціон (перше друге і третє) плюс на окремому столі домашні закрутки з грибами, салом, огірками, салатами та варенням, які спочатку збирають по селах, а потім передають волонтери. Ці їства пахнуть рідною домівкою, маминими руками, а тому такі смачні і добрі.

Все по-іншому там, на передовій, у Широкіному. І хоч продуктів вистачає, готувати їх просто ніколи. Здебільшого хлопці харчуються напівфабрикатами: готові вареники, сушені борщі та супи, ну і не переводиться смажена бульба. А ще чай, кава і печиво. Перекусив, взяв зброю, і вперед.

Зброя. До неї особливе ставлення. У окремому відділенні на базі зброярня, неподалік якої живе особливий боєць - стриянин на псевдо "Бористень". У минулому він успішний звукорежисер. Виступав з провідними українськими музикальними гуртами. Нині він тут, і саме на війні у хлопця проявився унікальний хист - вдосконалювати стрілецьку зброю. Після його новацій вона стає влучнішою та небезпечнішою для ворогів. Перероблені ним «АК» стають невпізнанними, а найголовніше – стріляють краще і влучніше. Нещодавно з кількох різних бойових одиниць зробили снайперську гвинтівку, яка б’є влучно на 2,5 км. А ще хлопці взяли на озброєння гранату, яку у свій час розробили «чеченці». Глянеш на неї – ніколи не скажеш, що то граната, а вражаюча дія більша ніж від РГД.

Чималий автопарк «Аратти» потрібно не лише заправляти, але й ремонтувати. За справністю доволі потужного батальйонного автопарку доглядають досвідчені майстри, зокрема вдалося поспілкуватися з другом “Злим" зі Стрия, у минулому автогонщиком. Непросте життя у цього на вигляд сурового чоловіка. Кидало його у свій час у всі «гріхи»: алкоголь, наркотики, довелося і потоптати «зону». Саме війна змінила все життя: більше двох років чоловік не вживає нічого, нещодавно пройшов серйозне лікування і, нарешті, на фронтових перехрестях “Злий” знайшов “свою долю” – волонтерку із Краматорська. У свої 50 він впевнений, що перемога буде за нами, а люди врешті збагнуть всю підступність планів “кремлівського ліліпутіна”, який розбудив у росіян агресорів та частини місцевих людиноненависницькі інстинкти, через які щодня гинуть українські воїни-захисники та мирні жителі.

Ввечері пощастило зустрітися і поговорити з командиром військового загону чеченців, який є частиною батальйону “Аратта”, другом “Муслімом”. Це інтерв’ю теж заслуговує на окрему тему.

А наступного дня ми разом із групою бійців “Аратти” вирушили у пекельне Широкіне – форпост оборони Маріуполя від російсько-сепаратистських банд...

Андрій ДАНИЛЕЦЬ.

(Далі буде).


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"