Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Учасники жидачівського осередку товариства депортованих українців взяли участь у щорічній конференції

Уже за традицією в останню неділю грудня у районному м. Миколаєві зібралися «устрічани» на щорічні збори-конференцію, щоб підбити підсумки своєї діяльності за пройдений рік та затвердити плани на 2017-ий. 2016 рік пройшов під гаслом «65 років депортації». «Устрічани» – це члени ГО «Суспільно-культурного товариство «Устріки»» - товариства депортованих українців із території Польщі у різних роках ХХ століття.

Про долю цих «розкиданих по світах» людей сьогодні на повний голос говорять їхні діти, онуки та правнуки. Я вже неодноразово на сторінках різного роду засобів масової інформації публікувала матеріали про історію виселення та спогади переселенців. Тому сьогодні наголошу на тому, як люди вміють об’єднуватися та робити спільну справу, щоб залишити для нащадків правдиву історію своєї країни.

Товариство «Устріки», як наголосив багатолітній його голова Віктор Васильович Козоглодюк, налічує 865 членів і включає 8 відокремлених підрозділів, у тому числі й жидачівський на чолі із Любомирою Гарасимків. Найголовнішою метою товариства є відвідування покинутих рідних земель, що тепер знаходяться на території Польщі. Задля цього й організовуються кількаразові щорічні поїздки, під час яких «устрічани» впорядковують покинуті могили своїх предків, відвідують церкви, зустрічаються з друзями і, що є зараз найважливішим, організовують збір коштів та оформлення документації для побудови біля церкви в с. Устріках Долішніх Парафіяльно-культурного центру – так званої української світлиці. Одним із найвідоміших заходів діяльності товариства є запалювання символічної Бойківської ватри, під час якої відбуваються різні мистецькі заходи, фестини.

Віктор Васильович прозвітував про минулорічну роботу товариства. Зокрема у квітні відвідали могилу Уляни Кравченко у Перемишлі, адже недавно минуло 155 років від дня її народження; у тому ж місяці провели свято гаївок на покинутих землях; у червні взяли участь у вшануванні пам’яті воїнів українських армій у Пикуличах Перемишльського повіту на Українському військовому цвинтарі; в липні провели традиційну Ватру; 28 серпня відзначали Храмове свято в Устріках Долішніх; у вересні у Львівському Палаці мистецтв відбулася науково-практична конференція «1951 – незагоєна рана…»; на Покрову їздили у Кальварію Пацлавську, де колись молилися предки; у листопаді віддали шану всім померлим на рідних землях, а в грудні – виступали у Народному домі в Перемишлі.

Після звіту В.Козоглодюк зачитав заплановані основні заходи на 2017 рік, які члени товариства прийняли і затвердили одноголосно. Також розглядалося питання про прийом нових членів та їхні обов’язки, фінансові питання тощо.

Цікавою інформацією стало повідомлення про налагодження співпраці Миколаєва із владою міста Устріки Долішні не тільки в плані культури, а й в економічному. Активістка устріцького Об’єднання українців у Польщі Стефанія Гаврилець написала до місцевого бургомістра про заходи, які хотіли б реалізувати у майбутньому, на що відповідь була такою: «Я беру під патронат ваші заходи». Тож для нас це своєрідна перемога спільної справи!

На збори приїхав відомий поет, пародист Іван Гентош зі Львова. Він презентував свою нову збірку «Страсті земні», у якій описав враження від поїздок на схід України, де точиться війна. Вірш «Доброволець», якого він зачитав, пробрав «до кісток». Його особиста історія теж непроста: тато і мама родом із села Коростенко, їх переселили в село Угнів на Львівщині, де й народилися їхні діти. Аж через 50 років їм вдалося відвідати рідне село, де й донині стоїть мамина хата, а татової немає – згоріла, як символ на згадку залишилися яблунька та криниця…

Ганя Гучко із Жидачева, коріння якої із села Устянова, поділилася з нами своїми болісними спогадами: на перший погляд – їй, дитиною, було навіть цікаво «кудись» їхати, не розуміла, чого плачуть дорослі… А їхали вони в товарних вагонах аж в Одеську область. Побачивши спалену від сонця траву, відсутність води, за якою треба було далеко ходити, вона зрозуміла, що сталося щось страшне… Проникливого свого вірша прочитала також жидачівчанка Лілія Онишко-Хмельовська.

Віктор Козоглодюк привітав також ювілярів, а ними були: Марія Іванівна Телепко із смт. Розділ, яка є членом товариства від самого початку його створення; Мирослав Петрович Лепкий, заступник мера Нового Роздолу; Жанна Медвідь-Гарбаж, вчителька Новороздільської ЗОШ №2 та авторка цих рядків, поетеса та журналіст, яка видала недавно збірку поезій під назвою «В моїй поезії – війна…». Представлено також книжку Ганни Лисенко «Над потоком Чорним», у якій на прикладі однієї сім’ї, переселеної в Донецьку область, авторка розповідає про трагедію переселення бойків із зеленого карпатського краю до спекотливого півдня…

Традиційно, виступила й «Берездівчанка» – народний фольклорний жіночий ансамбль, учасники якого є вихідцями з-під Перемишля. Вони колядували та віншували нас із Новим роком та Різдвом. Спасибі їм за їхню невтомну мистецьку працю, бо без «Берездівчанки» не обходиться жодне свято!

Мирослава Олійник, член товариства «Устріки».

Фото: Михайла Кіндія.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"