Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

У Жидачеві нагадали про річницю Революції Гідності віршем Героя Небесної Сотні Богдана Сольчаника

У м. Жидачеві по вул. Кобзаревій, 3 на рівні третього поверху багатоповерхівки зображено дев’ять рядків із вірша Героя Небесної Сотні, викладача Українського Католицького Університету, історика Богдана Сольчаника. У такий спосіб громадські активісти міста з ГО «Народний легіон» вшанували пам'ять Героя Небесної Сотні та нагадали про третю річницю Революції Гідності.

 

Задум, який молоді люди виношували доволі тривалий час, - на фасаді однієї з багатоповерхівок центральної частини міста написати вірш та портрет Богдана Сольчаника, частково, але вдалось втілити. Зовсім неочікувано хлопці зіткнулись із нерозумінням спершу жителя другого поверху, а потім і жителів інших поверхів. Остаточну згоду на написання муралу дала лише мешканка квартири на третьому поверсі Наталя Тимків. Тож активістам довелось обмежитись лише цитатою. Впродовж трьох холодних осінніх днів, висячи на альпіністському споряджені по 5 годин, Орест Гаврильчук наніс на рівні третього поверху будинку по вул. Кобзаревій, 3 кілька рядків вірша:

 

«Серед тих, хто одного разу вирішив йти,

Ти місток – бо за тобою йтимуть ті,

які ще сплять на грудях жінки.

Йди і вір, що хоча б одному з мільйона

трапиться (допоможе) твій слід,

Коли його покличе небокрай».

Про неприємний казус з одним із власників квартири написав у соцмережі громадський активіст Тарас Матвіїв: «Знайшлись «патріоти», котрі робили усе, аби зіпсувати презент місту, який ми готували до третьої річниці Революції Гідності. Що б ми не говорили пану Івану Андрущакевичу (житель багатоповерхівки), та він і слухати не хотів. Дійшло до абсурду: пан Іван, обізвавши нас «злодіями-терористами» та облаявши останнім матюччям, викликав поліцію. Уявіть, нам ще довелось пояснювати полісменам, з якого дива посеред білого дня надумали «псувати стіну усілякою ху...». Звісно, ми розповіли, як було насправді: що завчасно повідомили про задум власників квартир; що попередньо ніхто не був проти; що слова Богдана – це мистецтво, а не «ху..»; що скоро річниця і т. д. Врешті-решт, щоб завершити справу, замість цілого вірша, який ми планували на усю стіну, нам довелось ліпити лише скромну цитату. На рівні третього поверху (спасибі власниці квартири). Та як би там не було, ми певні, що це не остання акція «вуличного мистецтва» у Жидачеві. Дякуємо усім, хто допомагав! Революція ще не закінчилась. Вона триває, в наших головах...».

Ми розпитали одного з організаторів цього мистецького та життєствердного графіті жидачівця Ореста Гаврильчука, який і візуалізував цей задум, чому саме для нього важливо було в такий спосіб вшанувати пам'ять Богдана Сольчаника й про саме втілення ідеї.

- Чому лише для мене? Гадаю, це для всіх важливо і потрібно не те, що вшановувати та пам’ятати, а хоча б не забувати про жертви Майдану і яку країна заплатила ціну, щоб скинути «пахана» та мати шанс на краще, європейське майбутнє. На жаль, те, що відбулося всього лиш три роки тому, багато людей пережили, не зробивши правильного висновку, а тим паче не почали змінюватися. Тому щоденне наочне нагадування, можливо, матиме певний вплив на нашу громаду. Ідея написання вірша - Оксани Цар. Вона звернулась до мене і моїх друзів, щоб ми це реалізували. Спочатку була створена відкрита група у facebook під назвою: «Вірш Богдана Сольчаника в Жидачеві», в якій кожний міг писали свої ідей та пропозиції. Запропоновано декілька ескізів, і місце напису спершу було інше. До вірша також планували графічний портрет Богдана.

Вибір вірша Богдана Сольчаника не був випадковим. Особисто я з ним був ледь знайомий. Та він був добрим другом моїх жидачівських друзів. Богдан приїздив в Жидачів як історик для археологічних досліджень. Ще ми з ним зустрічалися на Майдані, і, на жаль, мені разом із другом Ігорем Пилипівим довелось першими упізнавати тіло Богдана під Михайлівським собором.

В його збірці віршів «Кухні мого покоління» тільки цей вірш є революційним та спонукаючим до дій. У ньому Богдан заповів наступним поколінням дорогу до правди, за яку він і боровся.

При підготовці муралу спроектовано і вирізані трафарети букв вірша. Кілька днів було потрачено на обхід мешканців будинку, зокрема жителів тих квартир, на зовнішній стіні яких планувалось зробити напис. Із всіма була проведена усна розмова, і всі не заперечували та дали згоду. Коли ж прийшло до діла, то виявилось, що з одним із мешканців ми «не узгодили» дозволу.

Перш ніж наносити літери, на стіні потрібно було накреслити лінії полів під один рівень. Оскільки ми планували весь вірш, то роботи було багато. Проте після конфлікту залишився один поверх, на якому всього лиш вмістилось дев'ять рядків.

Вся робота зайняла три дні у зв'язку з погодними умовами та коротким світловим днем. Сама робота нанесення вірша є досить простою, але зважаючи, що це було реалізовано шляхом промислового альпінізму, а не на риштуванні, складність виконання роботи значно виросла. Проте це того було варте на всі 300 відсотків. Дивлячись на виконану роботу, звичайно, переповнюють гордість та теплі емоції.

Найголовніше, про що я хотів би сказати: малювання вірша Богдана Сольчаника - це не піар якоїсь партії чи мене особисто. Робота проходила на волонтерських засадах, тобто ніяких грошей за це ми не отримали. Якщо хтось вважає це брехнею, то мені їх шкода. Ми робили це через поклик серця та в світлу пам'ять про хорошу людину. Також цей вірш присвячений третій річниці Революції Гідності. Сподіваємось, ці слова пробудять в інших людях схожі до цієї ідеї, думки, котрі вони самі ж втілять у реальність і які будуть на благо нашому місту, громаді та наступним поколінням.

Оксана ФРАНКІВ.

СОЛЬЧАНИК Богдан Зиновійович (25.07.1985, м. Старий Самбір Львівської обл. – 20.02.2014, Київ). Історик, громадський діяч; бакалавр історії, магістр соціології, викладач Українського Католицького Університету.

Закінчив історичний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка. Працював на кафедрі нової та новітньої історії України УКУ. Готувався до захисту дисертації з історії на тему “Виборчі практики в малому західноукраїнському місті. 1965 – 2006 роки”.

Закінчив докторантуру в Польській академії наук, Graduate School for Social Research. Стипендіат Міністерства національної освіти Польщі.

Активний учасник Громадянської кампанії “Пора” (2004 – 2005).

Вбитий на вул. Інститутській снайпером, коли відновлював барикаду на Майдані.

У 2014 р. друзі та близькі люди Богдана Сольчаника видали його вірші, які автор ніколи не публікував і навіть намагався нікому не показувати.

Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (21.11.2014).

Нагороджений медаллю УКП КП “За жертовність і любов до України” (06.2015).


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"