Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Хто такий Валерій Гончаров і чиї інтереси він відстоює у «дулібському конфлікті»?

За кілька днів до того, як Павла Шеремета підірвали в авто, він сказав слова, які нині, через 25 років Незалежності, якнайкраще характеризують нашу дійсність: "Зараз в Україні унікальний час - коли «хитрожопі» українці борються з ідейними українцями. Ми все ще в точці біфуркації".

Влучно, гостро і правдиво. Найближчим часом саме від того, хто переможе, перші чи другі, і буде залежати подальша доля нашої держави. Без перебільшення. І основне у цій «війні» добре знати, вчасно розрізнити хто є хто.

Досвідчені «хитро…» за своє життя зрозуміли просту істину, якою дуже добре користуються донині: навіщо боротися з новим, його простіше очолити… І очолюють самі чи безпосередньо через свої, підконтрольні структури. Вони, як реп’яхи, тримаються купи, тягнуть один одного і, використовуючи старі знайомства, «агентуру», компромати, наявне недолуге законодавство, наївність людей, нині залишаються учасниками економічно-суспільно-політичних стосунків на різних рівнях.

Навіть відійшовши від справ, вони й надалі «рішають» серйозні справи, бо «друзі» залишилися працювати. Своїм досвідом і зв’язками вони підминають під себе навіть «ідейних», бо завжди знають і готові «навчити, як робити так, щоб всім було добре». Ну, звісно, не просто так…

Але повернемося до теми свиней у «дулібському конфлікті», про який ми писали у минулому номері часопису. На громадські слухання нас запросили мешканці села. Їхав, чесно кажучи, почути, чи врешті порозумілися люди і бізнес. Після виходу матеріалу у п’ятницю ввечері на свій телефон отримав СМС від Валерія Гончарова: «Андрій, привіт! Статья хороша. Мені сподобалась. Завтра перешлю гонорар, як домовились. Дякую»…

Перше, що спало на думку, – КДБешні штучки, зважаючи на те, про що йшлося в матеріалі, сумнівна роль в якому вищезгаданого «товарища» до кінця не була ясною.

Важко повірити, що за 15 хвилин спілкування по телефону при підготовці матеріалу ми із п. Гончаровим стали друзями, оскільки називає він мене по- дружньому по імені. Я дуже радий, що мій матеріал «сподобався». З «гонораром, про який домовлялися», промашка вийшла, оскільки п. Гончаров не знає, мабуть, що «Новий час» гонорарів за матеріали не практикує. Зранку в суботу зателефонував п. Гончарову, поцікавитись, навіщо це йому, і у розмові зрозумів, що чоловік провокує. Спало на думку глибше поцікавитись, що собою являє п. Гончаров. В нинішньому інформаційному суспільстві це, виявляється, дуже просто. Ото ж бо набираємо Gооglе - і… ось нам. Виявляється, читати про п. Гончарова навіть цікавіше, ніж спілкуватися з ним по телефону.

«Львівська газета» від далекого 16 листопада 2007, «Кремлівські зорі над львівськими теплицями». Зверніть увагу на дату – йде другий рік після першого Майдану. Цитуємо колег журналістів:

«Колишніх кадебістів на буває, як насправді не буває колишніх комуністів. Бо обидва ці поняття по своїй суті є не професією чи ідеологічним переконанням, а швидше синтезом покликання, стану душі та діагнозу. І разом із цим синтезом не менш успішно синтезується його носій – товариш вправно перевтілюється у пана і знаходить собі тепленьке місце…

Відтак і маємо нині цілі корпорації перепрофільованих і перефарбованих у різні політичні кольори таких собі комуноперевертнів. Кожен із них зібрав команду опричників (або ж просто любителів халявної копійки) та проводить активну діяльність. І навіть таке проукраїнське місто як Львів, і те стало лігвом кількох таких груп…

Двоє колишніх співробітників СБУ – панове Валерій Гончаров та Ігор.., відомі своїми рейдерськими атаками на дрібний бізнес, виявилися надто одіозними персонажами навіть для тих же органів. І їх, вочевидь, звільнення з лав СБУ відбулося небезпідставно.

Так от, після звільнення з органів згадуваний пан Гончаров створив юридичну фірму «Бі-Ай-Ем-Захід», безпосередньо пов’язану із медведчуківською компанією «Бі-Ай-Ем». Оскільки переказувати про діяння Медведчука немає сенсу, відповідно беззмістовно було б і розповідати про оборудки згаданої юридичної компанії. А вже після завершення епохи Медведчука його колишній товариш буквально «поморозився» – тобто перепрофілювався у лави соціалістів…Та коли вже дідусь-Мороз втратив найменші важелі впливу.., ідейно натхненний Валерій Гончаров не розгубився: тепер він являвся світу як помічник нардепа від КПУ Олександра Голуба. (Чи не дивний збіг обставин?). Саме львів’янин за походженням депутат (до слова, єдиний (!) з усього парламенту), хто голосував проти визнання голодомору!… Отака вона – комуністично-кадебістська кругова порука. Бо, як ми можемо здогадуватись, насправді КПУ у нас не лише представляє політичний інтерес Кремля, а й по суті є лобістом економічних інтересів близького до цього Кремля бізнесу…»

Спитаєте, до чого тут п. Гончаров? Раджу прочитати матеріал «Львівської газети» майже 10-річної давності. Там справді йдеться про зв’язки, які ведуть до кремля, що нині дуже актуально, зважаючи на слова самого Гончарові, що «колишніх не буває…» А разом з тим почитайте ще кілька матеріалів, які знаходяться у вільному доступі в Інтернеті, де «діяльність» п. Гончарова представлена у всій красі.

А тепер про те, що я обіцяв п. Гончарову. «Новий час» обов’язково звернеться до компетентних органів, з діяльності яких п. Гончаров єхидно «хіхікав» у телефон. Може, не такі вони вже і непрофесійні, коли зацікавляться журналістом, помічником народного депутата А. Кота, працівником СБУ та технічним працівником афганської сотні. Так, так, це все про нього. Саме так представляється у різних місцях п. Валера, коли «йде на діло». І цьому є підтвердження на електронних носіях (це я уточню, для колишніх кадебістів).

Окрім того, ми обов’язково звернемося до голови Громадської ради при ОДА п. Степана Середи щодо того, чи знають поважні члени Громадської ради, з якими «товаришами» засідають, і головне, чи знають вони, що роблять ці товариші під «парасолькою» Громадської ради?

І насамкінець. Товаришу Гончаров, слово «статья», з іншої, добре вам відомої минувшини, яка впевнений йде до завершення, до матеріалу, надрукованого в нашому часописі, не має жодного стосунку.

Андрій ДАНИЛЕЦЬ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"