Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Волиця-Гніздичівська – село, що зберігає свою самобутність

Село Волиця-Гніздичівська розкинулось на березі ріки Стрий, неподалік оповитого легендою озера Татаровець. В недалекому минулому на околиці села була ціла мережа озер у яких не лише кишіло рибою, ці водойми регулювали ріку, рятуючи село від паводків та повеней. Райський куточок, де витає спокій, де затишно й добре та й до великого міста добратися не складе проблем.

 

Сільське розмірене життя в серпневий спекотний день порушує вряди-годи шуршання по гравійній вулиці велосипеда. В час жнив через село кілька разів вдень переїжджає й комбайн чи трактор.

 

Село невеличке з вузькими вуличками, доглянутими подвір'ями, чепурними хатами, дерев'яною церковцею Успіння Пресвятої Богородиці, збудованою у 1840 році. Довкола храму гладенько викошена трава, охайна стара дзвіниця. Коло церкви встановлено фігуру Матері Божої та хрест, біля якого парох благословляв хлопців, котрі йшли до війська. Також тут на подвір’ї церкви височіє символічна могила Січових Стрільців. Одразу видно, що жителі Волиці-Гніздичівської люблять своє село, дбають про нього. А як інакше, адже все, що в ньому є, збудовано працею рук їхніх дідів-прадідів. Ось до прикладу Народний дім будували у, здавалося, важкі воєнні часи 1942-1944 рр., але зуміли зорганізуватися, вбачали в цьому крайню потребу, вважали це важливим етапом національного відродження. Тому запрягали коней у фіри й везли зі Старого Роздолу цеглу на будівництво. Сьогодні завдяки зусиллям вільховецького сільського голови, депутатів приміщення Народного дому перекрито й збережено. Також силами громади у Волиці-Гніздичівській збудували приміщення для фельдшерсько-акушерського пункту. А скажіть, хто в 1969 році, в час глибокого комунізму, думав над тим, щоб встановити в селі, навіть не у місті, пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку? А у Волиці-Гніздичівській встановили й відкрили (автор пам’ятника Любомир Лесюк). Тоді на відкриття погруддя Т.Г. Шевченка до Волиці-Гніздичівської завітала делегація інтелігенції з м. Львова та "Тріо сестер Байко". На початку 90-х відомий архітектор, скульптор Іван Самотос допомагав спроектувати майдан довкола пам'ятника.

Про глибокий закорінений патріотизм місцевих мешканців свідчать ще багато пам'ятних знаків-хрестів, встановлених на в’їздах у село. Чи бодай візьмемо панський маєток. Ви думаєте, знищили до тла? Ні, зберегли, ба навіть розбудували й пристосували до потреб школи, в якій сьогодні навчаються діти з Волиці та Тейсарова - більше 90 учнів. А яка тут місцина, яка аура! Здається, в санаторії відпочиваєш, настільки тут легко та приємно перебувати. Довкола школи алея, великий парк із рідкісними видами дерев, поблизу було озеро, одне з тих, що сьогодні майже безнадійно зміліли, а не так давно були повноводими й щедрими на живність. Колись був задум відновити систему дамб, що з'єднували ріку з озерами, але потім його занехаяли. Може, ще прийде пора, й місцеві мешканці захочуть милуватися чудовими плесами та мати користь від розведення риби.

Нині, здавалось би, трохи збавило темп громадське життя, дещо призабулося може через те, що змінилось покоління, а може, всьому виною безробіття, що гонить молодь за кордон шукати кращого зарібку. Та не біда в тому, що люди їдуть у світ, бо нерідко в пошуках кращої долі знаходять себе, повертаються до себе, знаходять розуміння того, що потрібно шанувати й розвивати своє.

Сподіваємось, так буде й у Волиці-Гніздичівській. Ось, до прикладу, громадський діяч, уродженець та житель села Василь Васильович Мош давно виношує ідею спорудження у центрі Волиці-Гніздичівської пам'ятника слави й пам'яті рідного села, на якому на камені будуть закарбовані імена односельців, що віддали своє життя за волю та незалежність України, людей, які потерпіли від рук чужинців й були виселені на Сибір, відірвані від рідного порогу. «Може, тому ми не можемо гідно розвиватися як державницький народ, бо не пам’ятаємо свого минулого. Свято переконаний в тому, що хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Тому нам треба це виправляти, пізнавати самим і вчити підростаюче покоління знати, шанувати свою минувшину, розуміти, що ми нація з глибоким корінням», - каже Василь Васильович. У Василя Васильовича визріла ідея, з якою він поділився з депутатами сільської ради: «У центрі Волиці-Гніздичівської встановлено погруддя Т. Г. Шевченка, поблизу розташовані Народний дім, фельдшерсько-акушерський пункт, саме в цьому місці гармонував би такий пам’ятний знак, що свідчив би про історію Волиці-Гніздичівської, історію яку творили вихідці цього села», - мріє Василь Мош.

З книги «Повстанськими стежками Жидачівщини» Олексія Данилишина відомо, що в часи національно-визвольних змагань 40-50-х років загинули уродженці Волиці-Гніздичівської члени ОУН та УПА Роман Гураль, Михайло Крутий, Ярослав Дзявроник, Володимир Лесюк (псевдо «Вітер», заступник референта СБ Василя Петріци), Петро Мартинишин. Учасник національно-визвольної боротьби, уродженець Волиці-Гніздичівської похований на Личаківському цвинтарі у м. Львові. Це далеко неповний перелік славних імен Волиці-Гніздичівської, але навіть про них мало що відомо молодому поколінню. Тому, переконаний Василь Мош, такий пам’ятник слави й пам’яті вже давно на часі встановити не лише у центрі Волиці-Гніздичівської, а й по всіх населених пунктах району, бо лише після того, як ми пізнаємо себе, свій рід, зможемо з впевненістю дивитися у майбутнє, бо знатимемо, що будуємо це майбутнє для своїх дітей.

Оксана ФРАНКІВ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"

Народний часопис Жидачівщини "Новий Час"

81700, Львівська обл., Жидачівський район, місто Жидачів, ВУЛИЦЯ ЧАЙКОВСЬКОГО, будинок 1

Тел./факс: 032-393-14-01,

068-506-23-83

Відділ реклами: 093-240-40-56

E-mail: info@newtime.lviv.ua

Головний редактор: Андрій Данилець

Редакційна колегія: А. Данилець, О. Франків

Завідувач відділу: Оксана Франків

Відповідальний секретар: Іван Кофлик

Оглядач: Марія Татчин