Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Відрядження на жнива у Пчани

У позаминулому номері ми проанонсували початок жнив у фермерському господарстві «Пчани-Денькович», де урожайність озимого ячменю по 60 центнерів з гектара. Жнива у розпалі, і вже наш колега журналіст Анатолій Очколас побував у цьому господарстві, побачив на власні очі, як господарює Богдан Денькович. Пропонуємо матеріал, як кажуть, з поля.

Майже щороку отримую запрошення на жнива від голови фермерського господарства «Пчани-Денькович» Жидачівського району. І нинішній рік не став винятком. Добру традицію будь-що стараюсь підтримувати.

Жнива для Богдана Деньковича та його колективу – подія справді не буденна, особлива, з чітко відлагодженою організацією праці на всьому жнивному конвеєрі ¬– від поля до складу продукції. І будь-де – відповідальність кожного, професійна самовіддача, дисципліна. Відчуття ліктя колеги, товариша, згуртування довкола свого керівника. Людський фактор – найголовніший у ланцюжку взаємовідносин. Підтвердження – добре організоване харчування майже півсотні трудівників, які працюють на току, на складах, у полі, на тваринницькому комплексі, будівництві. У більшості господарств про будівництво мріють роками. А тут, у Пчанах, щороку новий об‘єкт здається в дію, нове господарське приміщення. Життя не зупиняється…

Отож про харчування. Власні продукти, власна кухня, власні кухарі. І місце зручне – одразу біля приміщення контори. Зібрались, перекусили, не втрачаючи часу на дорогу додому і назад під час обіду. І знову до роботи. Враховуючи те, що кожен, хто залучений до жнив, отримує щодня, як правило, 150 гривень – то комплексний обід обходиться для трудівника лише у 10 гривень. Нині вже й пляшки мінеральної води не купиш за такі гроші. А тут можна поїсти смачно, по-домашньому, на здоров‘я. А підвечірок взагалі безкоштовний, за рахунок господарства.

Про час. Робочий день для керівника фермерського господарства починається о 4-5 годині. Встає рано, а повертається додому о 1-2 ночі. Так що відпочивати довго не доводиться. І знову до праці. В колективі про такий розпорядок голови добре знають. Тому й самі ніколи з часом не рахуються.

А тепер – у поле, де працює комбайн. Новий, сучасний, продуктивний, який придбали у минулі роки. 14-15 хвилин – і бункер наповнений. За декілька днів до початку жнив на тій площі, де збирають ячмінь, пронісся буревій з дощем, поклавши хліб майже до землі. Комбайнер відрегулював збирання на низький зріст стебел, і втрат особливих немає. Автомобілі, що вже чекають своєї черги, один за одним під’їжджають для завантаження зерном. Із двох зібраних площ урожайність ячменю склала по 60 центнерів з гектара.

Цьогорічні жнива спресовані у часі як ніколи. Закінчили збирати ячмінь, далі – ріпак, озима пшениця, овес, соя, кукурудза, гречка, а також оранка після кожної культури.

Взагалі зернозбиральної техніки дуже бракує, – ділиться з нами Богдан Денькович. – Одного комбайна, навіть сучасного, для нашого господарства замало. Але щоб придбати хоча б ще один, необхідно викласти 6 мільйонів гривень. Нині це просто нереально. Ще минулого року ми використовували для розвитку господарства 20% ПДВ за реалізовану продукцію, що їх держава повертала нам. Нині таких коштів уже не передбачено державним бюджетом. Як кажуть, забрали у села останнє. Живи як хочеш і ні на кого не розраховуй. Розраховую лише на сусіда і оренду його комбайна. Як тільки збере свій урожай – техніка прибуде до мене, – розповідає пан Богдан.

Далі об’їжджаємо поля з дорідною озимою пшеницею, що розкинулась на площі 250 гектарів. Немало. Важкий, потужний колос. Гарний вид на високий урожай. Як і в минулі роки, планують зібрати не менше ніж по 70 центнерів з гектара. Земля під ногами неначе пух. Ступаєш як по ковдрі.

Б.Денькович: «З року в рік займаємось розкисленням грунтів, вносимо вапняки і органіку (гній). По 100 тонн на гектар. Солому після жнив не спалюємо. А приорюємо, щоб не знищити найродючіший шар грунту. Солома також зробить вагомий внесок у підвищення родючості землі».

Щороку господарство закупляє кращі, високоврожайні сорти пшениці німецької селекції і практикує їх у себе, вирощуючи вдосталь якісного продовольчого зерна. На зберігання продукцію у минулому році відправляли на елеватор. У себе просто не вистачало необхідних площ для зберігання. Відправляли на елеватор як продовольче, а весною їм його повертали як фуражне. А крім пшениці ще й власні кошти вкладали. Для зберігання потрібно було заплатити від 200 до 500 тис. грн. До того ж на транспортування зерна потрібно було передбачити немалі кошти. Як кажуть, обпеклись. Та хіба тільки Б.Денькович?

Тому Богдан Степанович вирішив побудувати сучасний склад у себе в господарстві для зберігання вирощеного урожаю. Власний, фермерський. Вирішив і швидкими темпами будує сьогодні. Загальна площа – 4000 квадратних метрів. Вражає і розмах, і якість будівництва. Усі кошти, які тільки є від реалізації продукції, вкладає сюди. Вкладає, і їх знову бракує.

А поки що реалізовувати вирощене зерно не планує, а тоді, коли буде вигідно. Взимку чи навесні.

- Пшениця старого урожаю нині коштує 4200 – 4400 грн за тонну, – ділиться пан Богдан. – А я реалізовував її по 2700 гривень за тонну. На кожній тонні недобирав по 1500 гривень. А на 3-4 тисячах тонн збіжжя кошти виходять шалені, – каже Б. Денькович. – Навіть додаткових кредитів не потрібно залучати для потреб господарства.

А біля складу, як годиться, завершується будівництво сучасної електронної ваги, щоб володіти інформацією про кількість продукції, що надійшла з поля.

Добре рослинництво там, де є добре тваринництво. Дві частини однієї великої справи. Як два крила у птаха. І Б.Денькович таке тваринництво має сьогодні. Зокрема племзавод для розведення волинської м‘ясної породи худоби. Майже 300 голів. Є сучасний молочний комплекс європейського зразка. Тут утримується 150 голів корів - сименталів. Звідси господарство реалізує на молокозаводи 2 тонни молока щодня, по 6,5 грн за літр. Крім того, є 70 нетелей. Вирощують худобу для власних потреб і для реалізації населенню. Є ремонтний молодняк. А, отже, і кошти, і органічне добриво на поля, про що згадували вище.

Про кормову базу для тваринництва. Вже закладено 500 тонн сіна і 2000 тонн сінажу. Попереду закладення 4-5 тисяч тонн силосу. Дозріває хороший урожай кукурудзи. Це гібриди кращих сортів, по 3-4 качани на стеблах двометрової висоти.

Б. Денькович: «Яловичина нині збиткова, і ціна на неї йде вниз. А ринку збуту по суті не існує як такого. Тому потрібно долати закриті кордони. Якщо минулого року ми експортували м‘ясо на Азербайджан, Туркменістан, то цього року усі шляхи туди перекрито. Це відповідно відбивається на ціні. Нині ми втрачаємо майже по 10 гривень на кілограмі живої ваги. А це великі кошти, якщо плануємо здавати 300-400 голів худоби. Хотілося б, щоб нинішня влада усіх рівнів відкритими очима приглянулася до села. Без її підтримки жодного розвитку не буде. Якщо немає нині стабільної ціни на яловичину, то необхідно продотувати вирішення цієї проблеми, як це є у ЄС. Ми ж рухаємось у той бік. Необхідно підтримати коштами збереження поголів‘я, утримання худоби в селянських господарствах. Так, як це було раніше. Буквально ще недавно. Потребує державної підтримки і земля. Поки що на умовний гектар жодної копійки вкладено не було. Знищити тваринництво легше, ніж його створити. Це ж величезна праця людей, у нього вкладено чимало сил, здоров‘я і коштів. Ви ж самі побачили!».

Анатолій Очколас.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"