Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Реформування комунальних ЗМІ. Що криється за прийняттям Закону про роздержавлення?

Ось і трапилося те, про що довгих 9 років говорилося. Хтось чекав цього з надією, а хтось з острахом. Нарешті Верховна Рада прийняла Закон «Про реформування державних та комунальних друкованих ЗМІ». Щоправда, залишилася дрібниця - Президент має його підписати. Але це вже скоріше технічна сторона справи. Отож, спробую пояснити, що сталося і чого очікувати Вам, нашим читачам і передплатникам.

Але для початку трохи цифр. У минулому році на теренах України виходило 1613 газет. З них 555 були комунальними виданнями із загальним тиражем більше 2 мільйонів примірників. Для непосвячених: комунальне видання – це ЗМІ, одним із засновників якого є місцева рада або й адміністрація. Щоб зрозуміти, який вплив на формування громадської думки мають саме комунальні ЗМІ, наведу ще один факт: за результатами 2014 року середній тираж комунальних ЗМІ майже… вдвічі перевищив показники приватних газет!..

У тому ж 2014 році на дотації (одна з форм підтримки державою газет) було виділено 73 мільйони гривень, 40% коштів «з’їли» всього 40 найбільших дотаційних видань («Голос України», «Віче», «Урядовий кур’єр»…). Всі ці цифри прозвучали минулого тижня на Всеукраїнській конференції редакторів комунальних друкованих засобів масової інформації у Києві, куди мене теж було запрошено від Львівщини разом з головним редактором буської районки Миколою Іванцівим.

А тепер про суть справи. Якщо хтось думає, що влада якось так взяла і вирішила сама позбутися газет – трохи помиляється. Як і все, що сьогодні відбувається у нашій країні, пов’язано з тим, що вкотре нас це зробити заставила Європа. Точніше Рада Європи, яка умовою підписання Асоціації з Україною зобов’язувала владу роздержавити ЗМІ . Основний принцип європейської демократії полягає в тому, що влада не має права вести пропаганду.

Що передбачає Закон?

Закон передбачає обмеження впливу органів державної влади, органів місцевого самоврядування на редакції друкованих засобів масової інформації, неможливість використання друкованих ЗМІ з метою маніпулювання суспільною свідомістю.

Якщо перевести це на зрозумілу мову – органи влади і місцевого самоврядування позбавляються права бути засновником друкованих засобів масової інформації. В той же час, «інформаційні бюлетені», офіційні сайти, засновником яких можуть бути владні структури, не є юридично засобами масової інформації. Єдине, що залишається у влади, – проводові радіо. Поки…

Законом встановлюється, що реформування друкованих ЗМІ та редакцій буде проведено у два етапи.

На першому етапі, який триватиме рік з дня набрання законом чинності, реформуватимуть ті ЗМІ, які подадуть відповідні клопотання. На другому етапі протягом двох наступних років буде реформовано всі інші державні друковані ЗМІ.

Будемо відвертими. Прийняття цього Закону - це момент істини для журналістських колективів. Своєрідний іспит на зрілість, бо фактично тепер треба буде розраховувати в основному на власні сили та можливості. Скажу більше, «Новий час» готувався до цього близько 10 років. Якщо брати за основу, що головним меседжем Закону є «позбавити владу впливати на редакційну політику», то ми такого впливу позбулися ще у 2010 році, коли, розуміючи можливі наслідки приходу до влади команди Януковича, депутати Жидачівської районної ради на прохання трудового колективу прийняли для нас історичне рішення – вивести із засновників райдержадміністрацію та ввести трудовий колектив. Більше того, за сприяння Національної спілки журналістів нами було розроблено і запропоновано новий Статут редакції, який фактично унеможливлював вплив співзасновника на редакційну політику. Сьогодні редакція нашого Статуту визнана кращою в Україні. Фактично роздержавлення у його класичному розумінні ми пройшли у 2010.

Якщо не знаєш, про що йде мова, – то мова йде про гроші…

Цей класичний вислів нині актуальний як ніколи. Ми всі різні, кажу про редакційні колективи. З різними стартовими можливостями підходимо до роздержавлення. Навіть в межах нашої області. І якщо в моїх колег-редакторів на першому місці сьогодні проблеми приміщення, засобів виробництва, транспорту, то у нас це все вже є. Мене як редактора хвилює інше: Закон робить ЗМІ суб’єктами господарювання, а це в першу чергу – економіка. На жаль, до цього нас не готували ні на факультетах журналістики, ні в процесі діяльності. Газета – це продукт, який потребує затрат на виробництво. Якщо до цього часу ці затрати частково перекривалися за рахунок державної підтримки (дотації), яка для нас складала 300 тис. грн, то постає питання: де завтра ми зможемо ті кошти знайти? Ми провели аналіз того, що друкувалося протягом року у нашому часописі. Виявляється, якщо порахувати матеріали, які підпадають під «офіційні» і які за «Законом про висвітлення інформації в друкованих ЗМІ органами державної влади і місцевого самоврядування» мали б оплачуватися, то вийшло такої інформації більше ніж на 400 тис. грн. Тобто ті кошти, які ми отримуємо як «дотацію» - фактично плата за надані нами послуги.

Присутнім на конференції у Києві високопосадовцям від влади я ставив просте запитання: а де ж ви будете друкуватися, шановні, після роздержавлення?.. У скудні бюджети усіх рівнів ніколи не закладались «кошти на висвітлення діяльності», бо на зарплати не стає... В той же час закони зобов’язують владу і ОМС оприлюднювати наслідки своєї діяльності саме у друкованих ЗМІ. І таких «незрозумілостей» у законодавстві вистачає. А що говорити про інформаційну політику держави, інформаційну безпеку? Це я знову про гроші, які б мали закладатися у бюджети різних рівнів на ці цілі. Та ж сама Європа виділяє кошти на протидію російській пропаганді, а у нас я тільки здогадуюся, хто «підхопить» газети сходу України і яку «незалежну редакційну політику» вони вестимуть.

Не знаю, чи наш читач знає, але в Україні з середини наступного року вступить у силу закон, яким передбачається фінансувати політичні партії з державного бюджету!.. У мене є зустрічна пропозиція, яка стосується місцевого рівня: на наступний рік у районному бюджеті передбачити кошти на висвітлення своєї роботи депутатським фракціям районної ради. Толку буде набагато більше, коли депутати через часопис звітуватимуть перед виборцями, що вони не лише штани протирають.

Тепер хочу звернутися до читачів нашої газети. Для чого це все пишу і ділюся з вами. Хочу, щоб ви знали: «Новий час» й надалі приходитиме у ваші домівки, приносячи районні новини, цікаві матеріали про людей, діяльність чи бездіяльність влади, проблеми і успіхи, досягнення в культурі, освіті спорті. Це буде нелегко, проте це ще один стимул працювати краще, більше, якісніше.

Рішення про те, йти в пілотний проект чи почекати 2017 року, ми ще колективом не прийняли, бо маємо час до 1 квітня 2016 року. Проте вже сьогодні працюємо над тим, щоб не просто залишитись на плаву, а залишатись одними з кращих в області, можливо, й Україні. Не виключено, що у наступному році збільшиться кількість наших шпальт – це знову ж таки додаткові витрати. Але ми готові на це і сподіваємося, що кількість тих, хто нас читатиме у наступному році, тільки зростатиме.

На що сподіваємось? В першу чергу на своїх читачів, на мудру державну політику хоча б підтримки на перехідний період у вигляді грантів чи адресної допомоги, на депутатів районної ради, які будуть вирішувати форми цієї підтримки, на районні і обласні програми для ЗМІ, на керівників громад, які, розуміючи значення місцевих засобів масової інформації, будуть на партнерських засадах працювати з нами, врешті на самих себе, бо досвід показує, що як сам собі не поможеш – ніхто не допоможе.

Нас чекає велика робота. Нас – це всіх, хто насправді хоче реформи ЗМІ, а не тих, хто створює картинку цих реформ для тієї ж Європи. Потрібно впорядкувати законодавчу базу, шукати і тримати «своє місце» у морі приватних ЗМІ, які захочуть проковтнути таких як ми разом з тиражами і рекламою. Я впевнений, що у районі є багато людей, які нас підтримають. В той же час розуміємо й інше: ще ніхто ніколи добровільно не відмовлявся від влади. ЗМІ – четверта влада. Будемо жити далі.

Андрій Данилець.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"