Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Жидачів крізь призму століть.Удеч чи Зудеч

Пригадується, як на початку незабутніх 90-х років у середовищі активістів громадсько-політичних організацій обговорювалось питання про надання сучасному Жидачеву древньої назви Удеч.

Через 25 років ми стоїмо перед новою проблемою, але вже наукового характеру: а якою все ж таки була первинна літописна назва нашого міста – Удеч чи Зудеч? Дискусія 90-х років не була вже й такою зайвою, бо існуюча назва міст вже не вписується в фонетичний ряд милозвучних тогочасних назв міст Галичини. В епоху брежнєвського застою з приводу назви нашого міста в Києві набув широкої популярності жарт з приводу переслідувань євреїв. Один із відомих тогочасних дисидентів єврейського походження після тривалої розмови із слідчими КДБ сказав: Ну і що… Як мене будуть виганяти з Києва, то я поїду в свій рідний Жидачів. Корінь слова Жид у назві міста послужив цілому ряду веселих анекдотів та жартів. Тож якою все ж таки була первісна назва міста, що так мальовничо розкинулось на правому березі ріки Стрий?

 

Відомий львівський археолог, дослідник історії Жидачева, кандидат історичних наук Орест Корчинський переконливо стверджує, що первинна літописна назва міста не Удеч, а Зудеч. Про те, що це правильна історична назва Удеч науково обґрунтував у свій час відомий історик України І. Крип’якевич. Цієї думки дотримувався також український вчений М. Худаш, який у своїй науковій праці «Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів» науково доводив, що у карпатському регіоні гідронімів з основою «уд» не має і, мабуть, не було. У вище згаданій праці вчений відзначає той факт, що передача на письмі однією літерою збігу кінцевого приголосного звука з початковим приголосним наступного у суцільно рядковому нерозчленованому написанні тексту в давній східно-словянській писемності застосовувалось широко. А тому автор Іпатівського списку переписав це речення без жодних змін.

 

Тут мимоволі напрошується думка : а чи не міг невідомий поки що нам чоловік, відважний воїн княжого війська на прізвисько Зудеч заснувати на території урочища «Базиївка» нове поселення і увіковічнив своїми добрими ділами своє ім’я у назві міста? Чи може назви міст і сіл епохи феодалізму були пов’язані з прізвищами та іменами засновників. Та час звернутись до конкретних фактів історії міста.

Говорити про Жидачів як сформоване місто із своєю урбаністичною структурою слід починати із кінця ХІ ст. Найдавніше поселення з’являється, як підтверджують археологічні дослідження на горі Базиївка. Назву гори дехто з дослідників схильний пов’язувати з можливим існуванням неподалік монастиря Святих Василіан (Василь-іт.Базиліо). Але вагомих підтверджень такого факту поки що не достатньо. Найперший період заселення людей на території Жидачева слід датувати періодом пізнього палеоліту (кам’яний вік).

Проведення тривалих археологічних досліджень у 70-80х рр.. минулого століття дають нам достатньо обґрунтованих доказів вважати, що заселення території нашого міста відбувалось періодично у відповідності до еволюційного розвитку продуктивних сил і виробничих відносин і охоплює всі епохи розвитку від кам’яної доби до так званого соціалізму радянського зразка. На превеликий жаль, втрачені дуже цікаві дослідження, проведені на території Жидачева у 1965 р. відомим археологом В. Ауліхом. Саме йому вдалося тоді в пд.-сх околиці міста виявити поселення черняхівської культури ІІІ-ІV ст.. н.е., яке було зареєстровано як пам’ятка археології місцевого значення.

Цікаві міркування з приводу заселення древнього Зудеча висловлює у своїх наукових працях згаданий вище історик О. Корчинський , зокрема що стосується місцевих мікротопонімів: «Базиївка», «Болонє», «Замок», «Кораблище», «Червін»(червень). Мікротопонім урочища «Червень» дослідник пов’язує із назвою міста Червена, згаданого у літописі 981 р., пов’язаного з походом Володимира Святославовича на ляхи (Польщу).

Саме в цей час значна група населення міста Червена, рятуючись від небезпеки, могла переселитись до спокійного затишного містечка Зудеча і перенести з собою згадану назву. До речі, такі міста, як Галич, Звенигород і Жидачів історики відносять до групи Подністровських міст під назвою «Червенські міста», тобто, що будувались за зразком згаданого пункту.

За кожним мікротопонімом чи за топонімічними назвами взагалі захована величезна частина нашої історії. Ось чому завойовники і всякі зайди вперше, що робили на нашій землі, то знищували свідоме населення і назви міст і сіл проживання. Не дивлячись на те, що урбаністична структура древнього Удеча достатньо спотворена , все ж таки в центрі міста, а це колишня територія урочища «Болонє», виразно простежується колишня торгова площа. Топонім «Болоня» широко поширений в Галичині і означає вільну від забудови площу.

Виходячи із практики забудови середньовічних міст, зокрема Галича, Чернігова, Перемишля, Белза архітекторам разом із археологами вдалося розробити схему першого етапу формування урбаністичного розпланування міста Жидачева. Формування урбаністичної системи міста над Стриєм спеціалісти-дослідники умовно поділяють на шість етапів. Про деякі з них ми поговоримо в подальшій нашій розповіді.

Тогочасний дитинець древнього міста розташовувався на горі Базиївка у пн-сх частині. Він був укріплений великим валом та сухим ровом. На цій території імовірно була збудована церква. Впродовж гори Базиївка проходила головна вулиця міста, до якої примикали другорядні вулички забудова була головно дерев’яна. Знайдені на городищі археологічні матеріали засвідчують про велику кількість майстерень з обробки металу.

Нині гора Базиївка потребує серйозних подальших досліджень. Адже саме у цій частині древнього міста майже три століття проходило активні культурно-духовне та матеріальне життя цілих поколінь.

Широко відомий в Україні вчений історик і дослідник міст Галичини професор О. Мацюк вважав, що городище на Базиївці почало занепадати аж після навали монголо-татарських орд 1241 р. Слід відзначити , що вище згадане городище на Базиївці на той час було дуже міцною фортецею. До падіння жидачівського городища долучився у свій час також і славний Данило Галицький , який у 1251 р. завдав Базиївці значних руйнувань. Що стало причиною для такого нападу історикам відомо в загальних рисах. Зрозуміло, що в цей час галицький володар зміцнював державну владу і тому змушений підкорювати непокірних феодалів з допомогою війська.

Для дослідників історії міста Жидачева вельми цікавим і гостроінтригуючим надалі залишається історичний факт , пов'язаний з відбудовою оборонного замку на території старого міста. XIV-XVст історики називають активним періодом відбудови і перебудови фортець та замків. Тож на якій саме території , в якому урочищі був заново відбудований замок, про який згадується впродовж майже трьох століть . Невже тогочасна фортифікаційно-оборонна споруда була зведена на Замковій горі, а не в урочищі «Базиївка»?

Згаданий уже професор О. Мацюк чомусь вважає, що збудований замок, згаданий у Географічному словнику часів короля Казимира Великого є саме той замок, який стояв на Замковій горі.

Тобто вчений заперечує факт існування оборонного замку в урочищі Базиївка ще в ХІІІ ст. Хоча при обстеженні території нижнього плато на Базиївці вдалося виявити підвищення, яке виразно вказує на те, що насипалась земля спеціально для зведення оборонної споруди. Місце розташування самого замку чітко прив’язувалось до існуючих доріг, тобто було враховано оборонно-стратегічне значення споруди.

Вважаємо, що замок на Замкові горі був збудований, мабуть, в середині ХIV ст. як допоміжна оборонно-захисна споруда або як окремий оборонний двір якогось феодала. Адже жодного стратегічного значення для оборони тогочасного міста від ворогів він не міг мати, оскільки знаходився понад 800 м від основних міських забудов.

Проведені археологічні дослідження урочища «Базиївка» дають підстави стверджувати, що давні оборонні укріплення давнього міста Зудеча були закладені не пізніше ХІХ ст. і проіснували щонайменше до ХІV ст. До кінця ХІV ст. а можливо і далі, проіснував і оборонний замок на горі «Базиївка». До речі, про цей факт переконливо стверджує археолог О. Корчинський, який чи не найбільше доклався до вивчення історії древнього Жидачева в 70-80 х рр.. ХХ ст. Але чому такий авторитетний, досвідчений дослідник міст Галичини як професор О.Мацюк не погоджувався з вагомими доказами існування оборонного замку в ХІІІ-на поч.ХІV ст. на горі «Базиївка» викликає в нас лише певні непорозуміння.

Відновити загальний вигляд оборонного замку на Базиївці дослідникам древнього Удеча поки що не вдалося. У музеї історії в Жидачеві ми тільки маємо макет замку на Замкові горі. Отже, є достатньо підстав вважати, що у І пол. ХІV ст. древній Зудеч був під охороною двох великих, як на той час оборонних замків.

Степан РЕВУЦЬКИЙ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"