Любов до України бере початок з рідного села

Сучасна Україна. Хто б міг подумати, що у ХХІ столітті ми знову воюватимемо за цілісність і незалежність держави. На сході вирує війна. Сотні людей проливають кров. Молоді хлопці, брати, чоловіки, батьки, сини зі зброєю в руках мужньо і вперто стоять на захисті України. А ми тут – під мирним небом, допомагаючи їм, збираємо кошти, їжу, постіль, одяг – усе, що може їм знадобитись для перемоги. Ми ніколи не зрівняємось з ними, але так хочеться показати їм, що вони не одні.

У селі Рогізно, що біля Жидачева, в яке не курсує жоден громадський транспорт, 7 червня, в неділю, відбувся концерт під назвою «Любов до України бере початок з рідного села». Олександр Юхненко, Василь Голуб і Ярослав Салюков – три молоді хлопці, які довели свою любов до рідної землі, пішли захищати Батьківщину, залишивши рідних та близьких.

Важкі випробування випали на їхні плечі. Особливо нелегко довелось Олександрові Юхненку. Він пережив важке поранення і три місяці полону. Та всі вони, дякувати Богу, повернулися живими. Для односельчан і для кожного з нас вони назавжди залишаться героями.

Організатором свята є орган самоорганізації населення «Рух громади». Односельчани не змогли залишитись байдужими, подякували від усього села цим мужнім хлопцям за їхні хоробрі серця та любов до України. Аматори художньої самодіяльності підготували зворушливий концерт, вшановуючи своїх воїнів АТО, читали патріотичні вірші і співали пісні. Віра Тріщ подарувала авторську пісню всім матерям, чиї сини на війні на сході України. Також вона підготувала презентацію про внесок Олександра Юхненка, Василя Голуба та Ярослава Салюкова в обороні рідного краю. Діти дарували героям квіти.

Та найважливішим подарунком для хлопців стала книга поезій «Воїнам світла». Її немає у продажу. Ця книга ексклюзивна, створена тільки для героїв і про них. Також її подарували сільській бібліотеці, щоб кожен охочий прочитав вірші, які написала сотня поетів про мужність наших військових. Деякі з поетів хоч і живуть за кордоном, але серце болить за Україну.

Багато людей зібралось у сільському клубі, щоб вшанувати хвилиною мовчання пам’ять про усіх загиблих і висловити подяку хлопцям.

І ми справді дякуємо їм, що не пускали ворогів, що ризикували всім заради щастя України, і дякуємо, що повернулись живими. У серцях цих хлопців живе неабияка сміливість. У поетичному подарунку «Воїнам світла» є вірші Наталії Тріщ, один з яких змусив моє серце зойкнути:

По-іншому я не можу

Вже цигарку спалив не одну,

Боягузом жити негоже,

Добровільно йду на війну,

Бо по-іншому я не можу.

Стогне в крові рідна земля,

Її топче чобіт ворожий,

Збережем її добре ім’я,

Бо по-іншому я не можу.

Нас єднає віра й любов.

Йдемо в бій. Помагай нам, Боже!

Ми за волю пролиємо кров,

Бо по-іншому я не можу.

Вдома мати, дружина і син,

Добрі люди їм допоможуть,

З перемогою вернусь живим,

Бо по-іншому я не можу.

Цей вірш, на мою думку, показує істинне обличчя кожного з цих хлопців і тих, хто досі на сході. Він показує чисту душу тих, хто звідти не повернувся…

Свято завершив молитвою місцевий парох о. Ярослав Квасній, який поблагословив усіх миром та любов’ю.

Анастасія Мундяк,

студентка Національного університету «Львівська політехніка».

Надрукувати