Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Мудре слово - пожива для душі

Всі ми так чи інакше є свідками і водночас учасниками доленосних для нашої країни подій. На наших очах, з нашою участю чи без неї твориться історія України. І важливо зараз, як ніколи, в цих трагічних реаліях сьогодення не втратити найголовнішу людську цінність - свою душу. Здається, навіть зачерствіла душа не може байдуже спостерігати за отим морем людського горя, болю, втрат, а тому перебуває у тривозі, а часто - у відчаї і безнадії. Відтак, хтось іде лікувати свою душу до церкви Словом Божим, хтось шукає порятунку у спілкуванні, іншим ближчі й доступніші безапеляційні запевнення наших політиків-шоуменів у теледебатах: мовляв, ще трішки потерпіть, міцніше затягніть паски, згодом все буде гаразд. Кожному своє...

І ось 13 березня завітали до нас із близького Львова люди, яких за їхню діяльність сміливо можна назвати «лікарями душ». Двоє з них - поет, бард, композитор, радіоведучий Олесь Дяк та відомий, окрім поетичної діяльності, своєю активною громадською позицією митець Ігор Гурґула. А от Федір Шишман - з далекого і тривожного нині Маріуполя.

Останній вразив мене особливо. Щирість патріотичних почуттів (такі просто неможливо підробити!), зворушлива емоційність у його поетичних рядках залишили небайдужими всіх учасників окружного семінару вчителів української мови і літератури та зарубіжної літератури, який відбувся у Жидачівській школі №2.

Потім я ще довго згадувала зміст його поезій і подумки дякувала, що завдяки йому нарешті розвіявся сумнів, який зародився ще з початку проблем на Сході. Мов черв'яки, точили мій розум думки на кшталт: «Навіщо нам отой Донбас? Нехай живуть як хочуть! Обійдемось і без них, аби був мир!» Всього десь 15 відсотків моєї свідомості займали саме такі роздуми, але в одну мить, відразу після спілкування з цією дещо, можливо, експресивною, але, безперечно, непересічною особистістю (до речі, греком за національністю!), вони раптом зникли!

І я зрозуміла: якщо там, на Донбасі чи на Луганщині, житимуть хоча б 10, 50, 100 таких, як він українців з полум'яними серцями патріотів (чого, на жаль, часто-густо не зустрінеш навіть тут, у нас на Заході), - варто терпіти, боротись і вмирати за кожен клаптик української землі.

А другого дня потому я знову поспішаю за поживою для душі. Дякувати Богу, є ще серед нас такі ентузіасти, які, не шкодуючи часу й сил, організовують незабутні зустрічі з незабутніми людьми. Ні, мета цих моїх роздумів зовсім не у тому, щоб співати їм дифірамби. Просто я щиро дякую за таку унікальну нагоду поспілкуватись завдяки їхньому натхненному старанню з людьми, яких Бог наділив особливим талантом - творити і дарувати нам цю радість творчості. Маю на увазі Ольгу Мирославівну Прокопів, методиста РМК, вчителя української мови та літератури Жидачівської гімназії імені О. Партицького і працівників центральної бібліотеки Жидачівської РЦБС, а особливо невтомну і постійну ведучу подібних заходів Галину Дереш. Саме вони вже вдруге запросили в наше скромне провінційне містечко митця, ім'я якого хоч і засвітилось в сучасній українській літературі порівняно недавно, проте настільки потужно й яскраво, що не сходить з уст знаючих читачів з десяток років поспіль.

Мирослав Дочинець. Хтось зараз згадує, що десь чув це ім'я, хтось вже знає його як першого порадника. Бо його одна з перших і дуже популярних книг «Многая літа. Благії літа» про карпатського мудреця Андрія Ворона (реального персонажа) стала справжнім бестселером не лише на теренах України, а й у світі. Так, саме він приїхав до нас цього суботнього дня. Лауреат літературної премії імені Т. Шевченка, двох міжнародних літературних премій, член Спілки письменників України - і у нашому місті!

Світлий, мудрий, загадковий, умиротворений, якийсь «не від світу цього» чоловік, що аж ніяк не вписується в отой хаос, що коїться в сучасному світі. З тихою, плавною мовою, гострою, влучною думкою. і водночас - простий і близький, як друг, той, що знає твої тривоги. Бо кожен слухач знайшов у цій невимушеній розмові відповіді на питання, що, можливо, не давали спокою давно. Прийшов і розставив все на свої місця. Добро і зло, Бог і людина, любов і ненависть, християнські чесноти і деградація, аморальність частини суспільства, патріотизм до самозречення і втрата духовної батьківщини, доля України, майбутнє людства - ці та ще багато інших тем порушувались в діалозі з паном Мирославом.

А потім - довгоочікувана зустріч з бажаними для спраглих читачів його книгами: трилогія «Лад», «Синій зошит», «Вічник», «Горянин», «Криничар», «Світован»... Від самих лише назв віє чимось вічним, пращурівським, отим, що зветься українським духом, який залишили нам у спадок предки. Але який, на жаль, ми знову і знову чомусь мусимо відвойовувати і гартувати у тяжких випробуваннях, приносячи у жертву найкращих із кращих синів і дочок України.

Зі стосиком новеньких книжечок у руках, з вірою й надією у серці, якими зарядила мене ця мудра людина, з дивним відчуттям ніби нова жива кров пульсує в моїх жилах і з миром в душі я повертаюсь до своїх щоденних справ. Але вже оновленою, окутаною неймовірним добром і впевненістю, що завтрашній день таки настане, і він обов'язково буде для мого народу кращим.

Бо доки є серед нас такі світочі слова та духу, поводирі, що вказують нам шлях і збирають докупи розпорошені невіглаством, темнотою й байдужістю наші загублені душі в єдину спільну мету - Україні жити і процвітати! І слава їй, нашій неньці-Україні! Героям - слава!

Валентина Матвіїв, вчитель української мови та літератури Жидачівського НВК.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"