Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Жидачівські волонтери повернулися із луганського Щастя

Тепловізор віддали просто в руки, а ще передали бійцям на передову щирі дитячі листи, теплий одяг, взуття. Жидачівські волонтери Володимир Гаврон та Роман Романів цього тижня повернулися з міста Щастя Луганської області, де відвідали бійців 80-ї аеромобільної бригади. Волонтери щасливі й горді за наших земляків, які захищають цілісність України.

 

«Тепловізор - основна з причин поїздки, адже річ дорога й важлива. Ми постійно збираємо, відсилаємо різні потрібні речі на передову, а тут співпали обставини, й ми все ж таки вирішили особисто поїхати. Завантажили автомобіль до відказу продуктами, що зібрали за певний період у супермаркеті, теплі речі, які лишилися ще з часів Майдану, взуття та ще чимало потрібних речей і поїхали. Дорогою до м. Щастя довелось ночувати на блокпосту у м. Сватово. Там зустріли двох хлопців із м. Стрия. Вони нічого не просили, лише питали, чи маємо листи. Ми частину листівок та листів залишили їм, а також кілька теплих речей.

 

Допомогли міліціонеру з Луганська, його звати Роман. Цей простий з вигляду хлопець вразив нас своїм патріотизмом. А ще більше запала в душу його фраза про те, що держава вже третій місяць не виплачує їм зарплати. Прикро таке чути. Ми теж залишили йому взуття і ще деякі речі», - ділиться враженнями Володимир.

Роман: «Добралися на базу «Айдара» в м. Щастя. Там серед іншого познайомились із грузинами. Виявляється, вони були на Майдані і практично поруч нашої барикади. Сіли їсти, хлопці запитують: «А ви звідки?» - «Та з Жидачева». - «О, а я з Нового Роздолу».

Володя: «Дорогою до блокпоста, що знаходиться під охороною 80-тки, потрапили під невеликий обстріл».

Роман: «Іноді дивувало місцеве населення. Кулі свистять, а просто посеред вулиці їдуть собі на роверах двоє чоловіків десь років під 60 і ніякої уваги не звертають на бої. Військові їм махають: набік, там обстріл. Аж тоді допетрали, яка небезпека їм загрожує, і розвернулися».

Володя: «На блокпосту, що охороняється бійцями 80-тки, зустріли нашого Петра із Лівчиць, саме йому й планувалось передати тепловізор. Дуже приємно було бачити цю людину. Ми загалом за весь період волонтерської роботи допомогли десь 140 військовослужбовцям, а постійно тримаємо контакт із 10-15 людьми, які припали до душі, просто стали рідними. Десантники – це взагалі наша гордість. Як у кіно, хлопці екіпіровані, всі як на підбір. Декого пригадуєш ще з військкомату, полігону, як відправляли, і тепер дивишся – гордість бере за наших хлопців, вони просто молодці.

Ще перед Старобільськом у Містках заїхали на блокпост, в охороні якого перебуває Василь із Жидачева. Зустрілися, поговорили. Казав, що нічого такого не треба, хіба, якщо є листи, то візьме, роздасть».

Роман: «Тож всі ці листи, листівки, що діти передали із Рудянської, Покрівецької та інших шкіл, передано бійцям на передовій, крім тих, що передали у львівський військовий шпиталь».

Володя: «Приємно, що ми потрапили якраз на ротацію, бо приїхали хлопці, які охороняють місцеву ТЕЦ. Серед них зустріли і жидачівських».

Роман: «Підходять, питають: «Чи ви часом не з Жидачева? - «Так, а що?» «Та як що, ось ми у формі, яку ви передали».

Володя: «Зустріли хлопців з Ходорова, Лівчиць, Володимирців. Шкода, що мало часу ми там пробули, всього кілька годин. Була спокуса залишитися, але розуміли, що тут теж є робота. Ось домовляємось за прилади нічного бачення й ще одного бійця спорядили. Тож недаремно приїхали.

Більше того, ми побачили, в якому напрямку далі маємо працювати, чого найбільше не вистачає нашим бійцям. Як би це не прикро було визнавати, але влада мало турбується про свою армію. Хлопці далі воюють у формах всіх армій світу. Вдягнуті добре, але за кошти людські, за підтримки волонтерів. Хлопці всі безмежно вдячні громадам, волонтерам.

Ми побачили, що сьогодні найбільше потрібні тепловізори, прилади нічного бачення, а також рації, бо хлопці навіть на блокпосту не мають як зв’язатись один з одним, вдаються до сигналів ліхтарика чи махають руками.

Повернусь до тепловізора. Коли планувалось його придбати, то вже знали, куди його найбільше треба. Саме їхали для того, щоб для себе прояснити, наскільки потрібні такі засоби. Всі прилади нічного бачення, які ми придбали, вповні використовуються, крім одного, а придбали вже їх 8. Ще б хотілося окуляри для нічного бачення водіям БТРів.

Тепловізор залишили в 2-му батальйоні 5-тої роти. Хлопці вже до нас подзвонили, розповіли, що прилад безподобний, завдяки йому місцевість проглядається на 2 км. Один із бійців казав, що якщо б тепловізор чи хоча б прилади нічного бачення вони мали в Луганському аеропорту, то багато хлопців залишились б живими. Тож рішення сесії Жидачівської районної ради було дуже правильним.

Тепер намагатимемось кошти, що будуть надходити, акумулювати для придбання подібного обладнання. Можливо, все ж таки вдасться придбати ще один тепловізор.

Що приємно здивувало цього разу, бо це вже третя поїздка на передову, що хлопці навчились воювати і готові воювати. Готуються до зими, але хочуть Новий рік і Різдво зустрічати з родинами, сподіваються, що до цього часу ситуація вирішиться».

На потреби фронту громади, організації, установи Жидачівщини не припиняють збирати та передавати кошти. Так, одноденний заробіток на забезпечення наших бійців передали з Жидачівської ЦРЛ (загалом - 17 тис. грн). Учні Жидачівського НВК вирішили не «скидатися» на подарунки вчителям до Дня вчителя, а зібрати кошти нашим військовим. Учні і педагоги зібрали 5800 грн, працівники Жидачівського територіального центру соціального забезпечення передали 2900 грн.

Оксана ФРАНКІВ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"