Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

УГВР - уряд воюючої України

Цьогоріч 13 липня, у неділю, на історичній лісовій галявині в серці Карпатських гір на південь від с. Сприня Самбірського району відбулися урочистості з нагоди 70-ліття створення Української Головно Визвольної Ради (УГВР) – підпільного парламенту і уряду воюючої України. Для того, щоб зрозуміти потреби створення УГВР і її значення, дозволю собі зробити короткий екскурс у нашу історію.

У XIX ст. ідея державної незалежності України мала дуже мало прихильників, бо не було реальної сили, яка б ту ідею втілила. Наприкінці XIX ст. член революційної української партії (РУП) Микола Міхновський створив першу націоналістичну організацію «Братство тарасівців» і виписав на своєму прапорі: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ».

У XX ст. дві світові війни внесли докорінні зміни у життя нашого народу. Під час I світової війни (1914-1918 рр.) спершу визрівали думки про автономію України у складі федеративних держав російської чи австрійської. І лише 22 січня 1918 р. проголошено у Києві самостійність Української Народної Республіки, а у Львові 1 листопада 1918 р. – Західноукраїнську Народну Республіку. У січні 1919 р. у Києві проголошено Акт злуки УПР і ЗУНР в єдину Соборну Українську Державу, але вона довго не проіснувала, бо було багато і внутрішніх і зовнішніх ворогів, які робили все, щоб молода держава не існувала.

1920 р. українські землі були окуповані поневолювачами - московітами, поляками, румунами, чехами, а з 1939 р. ще й мадярськими та німецькими. На продовження розпочатої 1920 р. боротьби за Українську Соборну Самостійну Державу створено Українську Військову Організацію (УВО), на основі якої 1929 р. виникла Організація Українських Націоналістів (ОУН) на чолі з Є. Коновальцем. Саме тоді розпочинається нова сторінка боротьби українців, найбільш героїчна в історії нашого народу.

Почалась II світова війна, що тривала майже 6 років. ОУН, яку очолив Степан Бандера, була єдиною політичною організацією, що послідовно продовжувала боротьбу за Українську Державу. Усі інші політичні партії на Західній Україні припинили свою діяльність, а на Східній були знищені. Окупація 1939 р. Західної України більшовиками дала можливість для ОУН поширювати визвольні державницькі ідеї на Схід України, тому на початку німецько-совєтської війни ОУН мала вже розгалужену мережу своїх осередків, станиць по всій Україні.

30 червня 1941 р. ОУН під проводом С. Бандери на народних Зборах у Львові урочисто проголосила Акт відновлення Української Держави. Головою українського державного правління було обрано Ярослава Стецька. На початку липня сформувався державний уряд, і на звільнених від більшовицьких окупантів землях було створено місцеві органи влади. У липні-серпні 1941 р. у західних областях та майже на всьому Правобережжі діяли місцеві органи влади. Німецький уряд вороже поставився до відновлення Української Держави. 10 липня 1941 р. гестапо арештувало Я. Стецька, а ще раніше С. Бандеру з вимогою відкликати Акт відновлення Української Держави. Коли ж цього не сталося, обох провідників та частину членів уряду ОУН у вересні 1941 р. заслали до концентраційних таборів смерті, багатьох розстріляли. Вся українська адміністрація була зліквідована, замінена німецькою. Почалась боротьба ОУН проти німецьких окупантів. Спершу формувалися самооборонні українські групи по 10-20 осіб у кожному населеному пункті, а згодом кущові збройні відділи переросли у військові частини УПА. Після створення УПА на Волині–Поділлі 1942-1943 рр. цілі райони було звільнено від влади німців (одна з таких республік – Колківська). В них запроваджувалась українська адміністрація, працювали школи. З 1943 р. діяльність ОУН і УПА стає загальнонаціональним рухом опору. У зв’язку з цим потрібно було займатися адміністративною, культурно-освітньою, економічною та зовнішньо-дипломатичною діяльністю, а це переговори з організаціями польського підпілля, військовими та політичними представниками Угорщини, Румунії й інших країн щодо створення Української Самостійної Соборної Держави. Тому потрібно було створити всеукраїнський провідний центр із представників усіх українських земель та політичних організацій, який би міг координувати визвольний рух і представляти його за кордоном. З ініціативи ОУН та командування УПА процес державотворення, започаткований 30 червня 1941 р., не припинявся, і вже на початку 1944 р. було організовано ініціативний комітет із п’яти осіб, завданням якого було створити верховний політичний орган - свого роду парламент і уряд воюючої України.

Перший Великий Збір УГВР тривав з 11 по 15 липня на вищезгаданій території з підкарпатських «повстанських республік» під охороною УПА. У роботі Збору взяло участь 30 делегатів, п’ятеро з них із технічних причин не змогли прибути. Великий Збір складався з дев’яти членів ОУН, керівником якої був, після ув’язнення С. Бандери, став урядуючий провідник Микола Лебідь – наш краянин, уродженець Нових Стрілищ. Після нього Головою Бюро Проводу ОУН став Роман Шухевич.

16 речників були з різних самостійницьких напрямків. З 9 членів ОУН 8 - члени проводу ОУН. 8 членів Збору - уродженці Східної і Центральної України і 17 – Західної. 22 мали закінчену вищу освіту. Головою президії Збору було обрано Ростислава Волошина, члена бюро проводу ОУН, секретарем Збору – Миколу Дужого. Увійти до складу майбутнього уряду та парламенту України виявили бажання члени Центральної ради УНР, які тісно співпрацювали з підпіллям ОУН і УПА. Прихильники гетьмана Павла Скоропадського – Ярослав Біленький, Петро Чуйко, підполковник Варфоломій Євтимович. Найбільшу політичну партію УНДП в Галичині представляли на з’їзді її голова Василь Мудрий та один з ідеологів, учасник першого Конгресу ОУН 1929 р. Зенон Пеленський.

У липні 1944 року на Першому великому Зборі УГВР спершу вислухано широку політичну доповідь про міжнародне та військове становище, яку виголосив командир УПА Роман Шухевич. По кожному питанню велися дискусії. На Зборі УГВР ухвалено й прийнято такі документи: Універсал УГР, Платформу, устрій УГВР та текст присяги вояка УПА. Також відбулися вибори голови УГВР і членів президії, голови Генерального секретаріату, Генерального судді та ін.

Головою парламенту, Президентом УГВР обрано Крила Осьмака, полтавчанина. Постать президента, вихідця зі Східної України, вказувала на те, що УГВР репрезентує всю Україну. Віце-президентом обрані професор Іван Вовчук, професор о. д-р Іван Гриньох, Василь Мудрий. Голова Генерального Секретаріату УГВР (уряду) – Роман Шухевич. Члени уряду: міністр внутрішніх справ – Ростислав Волошин, військових справ – Роман Шухевич, закордонних справ – Микола Лебедь, Генеральний суддя – професор Ярослав Біленький.

УГВР визнавала і підтримувала найбільша політична організація на українських землях – ОУН під проводом С. Бандери. Завданням УГВР було керувати національно-визвольною боротьбою, представляти воюючу Україну перед зовнішнім світом та об’єднувати й координувати всі національно-патріотичні сили на українських землях проти нацистських та більшовицьких окупантів. Президент і голова Секретаріату залишались в Україні. За кордон було вивезено окремих членів, які представляли Україну перед всім світом. УГВР свою діяльність провадила на демократичних засадах, різко поборюючи тоталітаризм і диктаторство. Хоч війна й закінчилася, але для українського народу національно-визвольна революційна боротьба під керівництвом УГВР тривала ще десять років. УГВР встановлювала національні свята, підвищувала командирів УПА, а згодом і провідників підпілля ОУН до військових ступенів, відзначала повстанців найвищими військовими відзнаками. УГВР діяла аж до здобуття державної незалежності у серпні 1991 року. Українська Головна Визвольна Рада є тим зразком, як треба об’єднуватися з однодумцями, робити спільну справу – будувати Незалежну, Суверенну Українську Державу. На вівтар української державності вони поклали своє життя.

Олексій ДАНИЛИШИН.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"