Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Кульмінацією національно-визвольних змагань українців стало 22 січня 1919 р. - День злуки УНР і ЗУНР

Погожого морозного дня 22 січня 1919 р. святково прибраний Софіївський майдан у Києві заповнили десятки тисяч жителів столиці, численні гості, військо. О 12 год. над колонами пролунало «Слава», прозвучав національний гімн. Міністр закордонних справ ЗУНР Л. Цегельський оголосив грамоту — ухвалу УНРади і передав її голові Директорії В. Винниченку. У відповідь член Директорії Ф. Швець зачитав Універсал уряду УНР, в якому, зокрема, зазначалося: «Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина й Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є єдина незалежна Українська Народна Республіка...».

Після цього відбувся урочистий молебень. Свято під давніми стінами Софії закінчилося парадом українських військ. З особливим захопленням присутні вітали колони Січових стрільців під командуванням полковника Є. Коновальця. Наступного дня Трудовий Конгрес майже одностайно (проти проголосувало кілька лівих есерів і представників компартії) ухвалив Універсал про Злуку. ЗУНР було перейменовано в Західну область Української Народної Республіки (ЗОУНР). Державним гербом Соборної України став тризуб.

Та вже через кілька днів після проголошення злуки Директорія під тиском більшовицьких орд змушена була покинути Київ.

Як в цей час відбувалося відродження української державності на Журавенщині, описує в своїх спогадах, що вийшли у збірнику «Стрийщина» (т. 3), професор Василь Ленцик.

Хоча Журавенщина перед 1918 роком не була найсвідомішою частиною Галичини, то ж все таки завдяки праці ідейних священиків, таких як о Северин Борачок, о. Логинський, о. Ю. Боднар, о. Гр. Музичка та молодого наростання студентів почала теж робити поступи в національному житті, й сини Журавенщини брали теж активну участь у Визвольній війні. Очевидно, що головну ролю грали найсвідоміші села Журавенщини — Яйківці зі своїм визначним провідником о. Северином Борачком, Володимирці, Мельничі та інші. Менше свідомі люди говорили, що «вібухла Україна» і будемо мати тепер уже свою владу.

Хоча не всі села були вповні свідомі того, що діється, але можна сказати, що підсвідомо всі були раді, що прийшла остаточно своя влада.

На свято проголошення незалежности і соборности йшли із довколишніх свідомих сіл до Журавна з хоругвами. Будучи малим хлопчиком, приглядався я походові громадян Яйковець і правдоподібно Жирави (ці два села творять одну парафію), як з хоругвами під проводом свого визначного душпастиря о. Северина Борачка йшли люди на маніфестацію до Журавна та по дорозі запрошували стрічних долучитися до них.

Із тих, що положили своє життя в часах боїв за свободу, в першу чергу треба відмітити Варку Кунду з громади Лютинка коло Журавна, абсольвентку Господарської Школи у Львові, яка зголосилась до розвідчої служби і була одною з кращих у розвідчій службі УГА. Померла на тиф у Кам'янці-Подільському у вересні або жовтні 1919 р. (Микитюк, УГА, ст. 343 1958). В Галицькій Армії померли ще такі журавенці: Микола Щуровський, сот УГА, нар. 1882 в Облазниці, пов. Жидачів, учитель українських приватних гімназій в Копичинцях і Рогатині, військовий пов. комендант в Скольому, муніційний референт при команді етапу УГА, начальник просвітнього відділу при 2-гім Галицькім Корпусі, помер 24 листопада 1919 р. на тиф у Винниці. Похований з пор. Федюшкою-Євшаном (Микитюк, УГА, т. 4, ст. 105). Данило Луговий, родом зі Сулятич, помер як член Галицької Армії у лічниці в Миколаєві над Дністром в році 1919 (Микитюк, УГА, IV, ст. 99). При Галицькій Армії були ще такі відомі нам особи: Микола Кисіль з Мазурівки, книговод і кооперативний діяч Дмитро Бойсан із Адамівнки, Іван Ленцик із Смугова. Іван Ленцик пішов до УГА, будучи гімназійним учнем, після війни студіював філософію в Українському Тайному Університеті у Львові до його розв'язання, відтак господарив у Смугові до свого вивозу большевиками в році 1941 р. на Кавказ, де правдоподібно й помер. Число учасників напевно більше, на жаль, їх імена нам невідомі.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"

Народний часопис Жидачівщини "Новий Час"

81700, Львівська обл., Жидачівський район, місто Жидачів, ВУЛИЦЯ ЧАЙКОВСЬКОГО, будинок 1

Тел./факс: 032-393-14-01,

068-506-23-83

Відділ реклами: 093-240-40-56

E-mail: info@newtime.lviv.ua

Головний редактор: Андрій Данилець

Редакційна колегія: А. Данилець, О. Франків

Завідувач відділу: Оксана Франків

Відповідальний секретар: Іван Кофлик

Оглядач: Марія Татчин