Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Юстина ВІТИК: «У Жидачеві віче триває 40 хвилин, а стрияни стоять цілий день, у Львові та Києві стоять тижнями»

Незабаром у центрі Жидачева з’явиться імпровізована картонна стіна, на якій кожний охочий зможе написати свої сподівання та побажання про те, яку владу в своїй державі він хотів би бачити, що змінити в суспільстві, щоб жилося краще, - з такою ініціативою виступили активні учні Жидачівського НВК Юстина Вітик та Олег Ожібко.

«У першу чергу треба починати з себе. Визначити, для чого ти виходиш на Євромайдан і що хочеш відстояти», - каже жидачівська школярка Юстина Вітик.

Їй всього шістнадцять років, але вона вже не мовчить, а сміливо висловлює свою громадську позицію і закликає молодь не бути інертною, не стояти осторонь подій, що змінюють на очах нашу державу, закликає всіма можливими способами підтримати мітингувальників Євромайдану.

Учениця 10-го класу Жидачівського НВК Юстина Вітик є активною учасницею всіх масових заходів, які організовуються у райцентрі на підтримку Євромайдану. Її палкі та щирі звернення на міських вічах не залишають нікого байдужим. Тож ми не могли не запросити її до розмови.

- Юстино, коли ти сказала собі, що все, годі, потрібно виходити і щось робити?

- Це, звісно, після подій 30 листопада, коли «беркутівці» розігнали студентів. Тоді депутат мікрорайону «За переїздом» Ігор Федоришин організував ходу та перше віче в Жидачеві. Як тільки дізналася, одразу пішла туди і там виступила.

- Чому це стало для тебе так важливо?

- Спершу я взагалі не знала, що в країні відбувається, що почалася революція, оскільки я три дні провела в Тернополі. Коли повернулася, тато розповів про останні події, і не змогла стриматися. Я взагалі з дитинства така. Як була Помаранчева революція, то бігала по хаті, вигукувала гасла. Тато завжди каже, що я юна революціонерка.

- То батьки поділяють твої погляди, не стримують?

- Взагалі батьки підтримують і ставляться позитивно, адже від них в мене цей патріотичний дух. Мама, звісно, переживає.

Коли 11 грудня знову відбулося побиття учасників протесту (це сталося, здається, о першій ночі), тато мене розбудив зі словами: «Юстино, ти мусиш це бачити». Тої ночі я не зімкнула очей до самого ранку.

У мене в кімнаті телевізор увімкнений на 24 каналі, на ноутбуці дивлюся «Громадське.tv», у кімнаті батьків - ТВІ. Тож стежу за останніми новинами з різних джерел.

- На одне з міських зібрань прийшли учні всіх навчальних закладів міста. Чия це була ініціатива?

- У той день мене не було, поїхала на львівський Євромайдан, тож не знаю, хто був організатором.

У соціальній мережі «ВКонтакті» створена група «Жидачів, вставай!», де ми з Олегом Ожібком проводили опитування, як молодь міста ставиться до подій, що відбуваються в країні, й запитували, чи підтримають мітингувальників та їхні вимоги, чи прийдуть на загальноміське віче 15 грудня. Багато користувачів на своїй стіні писали, що так, ми підтримуємо, прийдемо. Та в домовлений час біля пам’ятника Т. Шевченка на наш заклик прийшло лише 14 активістів. Мене дивує, що молодь така неактивна.

- Може, їм простіше сидіти в теплій хаті і «лайкати» в соціальних мережах, ніж вийти на вулицю і висловити свою думку?

- Так. Як на мене, причина в тому, що молодь пасивна, а ще лінива. Я багато спілкуюсь з однокласниками, запитую, чому не виходять. Багато хто зсилається на навчання, одні запитують, чи ти вийдеш, якщо ні - то й ми не підемо, інші: а що це дасть тут, в Жидачеві. Мене дивує, що одинадцятикласники, яким найбільше потрібно, щоб Україна вступила в ЄС, адже тоді в них будуть дипломи міжнародного зразка і вони матимуть більше можливостей, сьогодні сидять по домівках і кажуть, що їм ніколи мітингувати, бо готуються до ЗНО. Знаю друзів, які теж готуються до іспитів, але знаходять час висловити свою позицію. Президент нашого учнівського парламенту теж нас підтримує.

Ми з Олегом Ожібком цілу ніч сиділи, писали промову, думали, як звернутися до молоді міста, що їй сказати. А виявилося, що нема для кого. Хоча, коли мітинг проводився у будні, то охочих було багато, бо тоді можна було прогуляти уроки. Дехто так і казав, що йде на мітинг, щоб прогуляти уроки. Ми ж пропонували, щоб не робити проблем ні собі, ні вчителям, приєднуватися до загальноміського віче щонеділі.

- Чи не вважаєш ти, що Жидачів загалом пасивно сприймає події останніх тижнів?

- Звісно. Перше віче мали організувати не «За переїздом», а міська адміністрація. У Стрию все набагато організованіше і масовіше. Часто спілкуюся з організатором молодіжного майдану в Стрию, тож знаю, як там люди налаштовані. У нас віче на підтримку Євромайдану триває 40 хвилин, а стрияни стоять цілий день, у Львові та Києві стоять тижнями. А в нас лише 40 хвилин!

Коли вдруге розганяли Євромайдан, я подзвонила до нашого депутата Федоришина, розповіла, що відбувається. Він серед ночі їздив вулицями на машині, будив людей, скликав на віче. Щоб люди почули, ходила з мегафоном, закликаючи всіх виходити, приєднуватися. Більше людей сходилося вже після того, як у церквах почали оголошувати про зібрання.

Допомагала також збирати гроші на підтримку мітингувальників, ходила хата в хату, говорила з людьми. Зайшла до одного дідуся, він спершу віднісся до мене холодно, казав, що не має грошей. Я подякувала, сказала, що розумію. Але під час спілкування він розповів про те, як важко жилося під час війни, як тоді бідували діти, тож підтримав нас.

Коли тато подзвонив і сказав, що Леніна повалили, тоді я заходила в хату, й перше, що казала: «Знаєте, Леніна звалили!».

Зібрала тисячу п’ятдесят гривень, віддала їх нашому депутатові.

Не раз їздила на Євромайдан до Львова. Незважаючи навіть на те, що була хвора, все одно знаходила можливість потрапити на Євромайдан. Одного разу навіть виступила на його сцені, просто взяла, вийшла і сказала, що хочу висловитися, прочитала там вірш свого однокласника Олега Максиміва.

- Чому важливо, щоб люди тут виходили і висловлювали своє ставлення?

- Не всі можуть і мають можливість їхати до Львова чи Києва, але кожен може висловити свою позицію. Маємо ще одну ідею, яку нам підказали активісти зі Стрия, - організувати у Жидачеві «стіну мрій», на якій кожен може висловити свою думку про те, якої влади нам бракує. Цю «стіну» ми плануємо згодом передати до Києва на Євромайдан і таким способом підтримати дух протестувальників, вселити їм віру в те, що їхня боротьба не марна.

Також дуже хочу, щоб молодь у Жидачеві ставала більш згуртованою, активнішою і виходила на віче, говорила про свої потреби, цікавилася тим, що відбувається.

- Наступного року ти закінчуватимеш навчання у школі, чи визначилася який фах хотіла б опанувати?

- Батьки хочуть, щоб я стала фінансовим директором, тобто вибрала для себе професію фінансиста або економіста. Я ж сьогодні, з огляду на події, хочу бути журналістом. А як складеться, не знаю. (Сміється).

Розмовляла Оксана ФРАНКІВ.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"