Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

95 років тому в Галичині утвердилась українська влада

Цьогоріч минає 95-а річниця великого здвигу українського народу на шляху здобуття незалежності. 1 листопада 1918 року влада у краї перейшла до рук українців. На теренах Галичини оголошено владу Західноукраїнської Народної Республіки.

Ось як це відбувалося у Жидачеві.

Жидачів у роках 1918-1919

Написав Омелян Василик.

Рівночасно з перебранням влади в цілім краю - сталося це також і в жидачівському повіті. Вночі з 30 на 31 жовтня 1918 р. відділ, зло¬жений з біля 40 чоловіка із сіл Тейсарів, Пчани, Іванівці-Туради, під проводом двох старшин заволодів Жидачевом, розоруживши вперід військову станицю в Тейсарові та станицю держ. жандармерії в Цуцилівцях. При заняттю Жидачева дісталась в руки відділу більша кількість зброї в повітовій станиці жандармерії в Жидачеві і в місцевому таборі для повертаючих з російського полону. Також в Жидачеві був великий склад військового майна з обсягу полевого укріплення, як також сам табор для повер¬таючих з неволі, який складався з 86 більших і мен¬ших бараків, представляв велике майно.

В ранішних годинах по заняттю Жидачева представники українського повітового народнього комітету о. Іван Головкевич, парох Тейсарова, тодішний декан і маршалок повіт. (повітової) Ради, і п. Іван Білинський, упр. школи в Пчанах, тодішний член повіт. Ради і шкільної повіт. Ради, рівночасно голова українського народнього повіт. комітету, приступили до відібрання влади від австрійського урядничого апарату.

Відібрання влади відбулося без найменших пере¬шкод — так само як заняття Жидачева.

Тимчасову цивільну управу — до вибору повіто¬вого комісаря — обняв п. Іван Білинський.

Військовим комендантом став тимчасом четар Іван Ґолембйовський.

Перші дні обох установ були під знаком організаційних підготовок.

Цивільна управа занялася відразу введенням по селах жидачівського повіту в життя розпорядку Укр. Нац. Ради з жовтня 1918 р.

Зараз переведено по селах вибори громадських управ — а також вибрано делегатів, котрі мали зібра¬тися для вибору повіт, державного комісаря.

Вибору повітового державного комісаря доконано дня 8 падолиста 1918 р. — а вибрано ним п. Д-ра Качмарського — 71 голосами, другий кандидат п. Іван Білинський одержав 1 голос. Зазначується, що п. Білинський сам не кандидував і не мав наміру й охоти стати повіт, держ. комісарем.

Повітовим комісарем для військових справ став бл. п. Микола Левицький, четар б. австр. армії і нот. канд. з Золочева, який помер на еміграції в Чехословаччині в 1921 р.

Справи цивільної управи пішли своїм ходом. — Введено в життя харчевий уряд при комісаріяті, а також впроваджено в урядування аж двох шкільних інспекторів, а то одного по технічній, а одного по педагогічній части.

Зазначити годиться, що жидачівська повітова цивільна управа була одним з найсправніше функціонуючих урядів на території 3. О. У. Н. Р.

Щодо військової управи, то справа представлялася з часом так, що при цивільній управі був комісар для військових справ, а крім того була окрема по¬вітова військова команда.

Першим військовим командантом був сот. Лєопольд Балицький, упр. школи з Роздолу, людина дуже совісна — віддана цілою душею справі. Цей чоловік старався на кождім кроці привести військове діло до порядку, й дійсно вдалося йому це. З його приходом розпочалася бранка.

Бранка проходила, як на відносини тогочасні, дуже справно, а новобранців відсилано негайно по бранці до Стрия, де був кіш — звідки виходили частини на фронти, а то: на перимиський, який почав твори¬тися по 12 листопаді 1918, і на львівський, передовсім до ґрупи Щирець, котрою проводив полк. Слюсарчук.

З хвилею утворення Групи Щирець повстала для повітової команди в Жидачеві нова функція, а це частинна достава прохарчування для цьої ґрупи військ, яка не мала ще тоді управильненої харчевої машини. Тому то майже щодня відходили до Щирця транспорти з сіном, збіжем, худобою, деревом і т. д.

При повітовій військовій команді був лише невеличкий відділ війська в 30 чоловіка, котрий повнив конечну службу конвоїв і варти біля військового майна.

Ця обставина була причиною, що коли біля 18 листопада 1918 полк. Вітовський зажадав відсічи для Львова — годі було вислати туди хотяйби яку невеличку частину, бо ані людей ані зброї не було.

З часом обставини змінилися, повітова команда одержала зброю і вже в початках грудня 1918 вислала під Львів 2 сотні під проводом четаря Ґолембйовського. Частини ці під бойовим оглядом були справні.

Крім того повіт. команда відсилала все більші скількости рекрутів до Стрия, де з часом крім запасного коша була Команда Области Стрий, яку пізні¬ше названо Групою Південь, а врешті в січні 1919 р. III Корпусом. Командував цією групою полковник Гриць Коссак. і Як з повищого бачиться, в місяцях листопаді і грудни 1918 р. і в січні 1919. р повіт. команда в Жидачеві займалася мобілізацією, доставою харчів для Групи Щирець, а крім того вислала 2 сотні безпосередно на львівський фронт.

По відході сотн. Балицького на іншу посаду — став повітовим командантом в Жидачеві сотн. Турчин і був ним аж до відступу в маю 1919.

Як згадано, в Жидачеві знаходився давний австрій¬ський табор, а крім того склад воєнного матеріялу з ділянки полевого укріплення.

Сам табор, — а то: 80 бараків розпродано між дооколичних селян.

Доручення продажі дала Обласна Команда в Стрию. Одержані гроші віддано військовій управі. Склад воєнного матеріялу перейшов під заряд інженірного референта Команди III. Корпусу пор. Макуха.

Немилою згадкою продажі тих бараків лишилося те, що коли з поблизького села, яке належить до парохії Бережниця Королівська біля Жидачева, при¬йшла депутація селян під проводом пароха з про¬ханням відступити один барак на капличку в тому селі (церква згоріла в часі битви Австрійців з Ро¬сіянами в р. 1915), то новий командант не прихилився до їх просьби.

А прецінь ця капличка булаби мешканцям цього бідного села все згадкою на часи української влади.

Також гідними згадки є імена тих осіб, котрі від першої хвилі з посвятою займалися публичними справами. А були ними крім о. Головкевича і п. Білинського, про котрих вже було згадано, о. Осип Макаревич з Покрівців, о. Щербанюк з Жидачева, п. Іван Карваш, упр. школи з Тейсарова.

Суд в часі нашої влади слабо фунґував, бо суддя був назначений також управителем в харчевім уряді.

Жандармерія була уладжена на зразок австрійської і була дуже справною.

Із журналу «Літопис Червоної Калини», 1932 рік.

Правопис і стиль збережено.

На фото:

Команда станції «Ходорів» у 1918 році. Стоять справа: 2 Головацький, телєгр.; Кордуба, ур. руху; пор. Бабій Іван, Романський, Йосиф Копитко, рев.зал.; Гамкало; уч. Юськів, з Городища.

З «Літопису Червоної Калини», 1938 рік.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"