Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Ходорівському цукровому заводу могло б виповнитись 100!

10 жовтня минуло сто років, як австрійці у 1913 році збудували і запустили в дію потужний цукровий завод в м. Ходорові. Це була велика радість для 5-тисячного населення міста та людей з довколишніх сіл, адже багато хто отримав працю на цьому підприємстві. Якість цукру уже на той час славилася далеко за межами Австрійської держави. З часом завод розширювався і набирав більшої потужності.

Почалася Перша світова війна, але цукровня не переставала працювати. Селяни були зацікавлені, щоб завод працював постійно, адже вони вирощували буряк і поставляли на підприємство, за це вони отримували гроші або цукор. Та й цукровня мала багато поля, де вирощувала буряки.

Згодом завод почав випускати сім видів цукру-рафінаду. Цукор-ресторанку можна було побачити в пасажирських поїздах, літаках, на пароплавах і в місцях громадського харчування.

Коли почалася Друга світова війна, цукровня продовжувала свою почесну роботу. Ніякі ворожі літаки на бомбили завод, бо й радянські, німецькі, румунські, угорські, італійські солдати в окопах споживали цукор-рафінад і були дуже задоволені якістю продукту. Як не згадати тих молодих хлопців-солдат, які служили в далекому Афганістані і отримували ходорівський цукор-ресторанку з етикеткою гуцула з трембітою, який нагадував їм про рідний край. Та й на серці ставало відрадно, бо це навіювало рідні спогади.

Під час німецької окупації цукровня працювала стабільно і поставляла продукцію на тільки цивільному населенню, а й забезпечувала німців та їх союзників. Коли точилися важкі бої майже півроку біля Тернополя, то німці вирішили забрати все устаткування з цукровні до Німеччини. За короткий час вони демонтували устаткування і навантажили в спецешелон, щоб відправити на Захід. На велике щастя, радянські війська перехопили його і відправи назад в Ходорів. Роботу цукровні скоро відновили, і з кожним роком завод набирав обертів, збільшуючи випуск високоякісного цукру-рафінаду, цукрози для заводів шампанських вин, якісного спирту і цукру-піску.

Так, в 1970 році випуск цукру рафінаду склав 98400 тонн, цукру-піску – 38600 тонн і 196 тонн спирту. На заводі працювало біля п’яти тисяч осіб. Було збудовано автопарк і базу механізації для забезпечення цукровні транспортом та іншими спецмашинами. Упорядкували стадіон та спортивні майданчики. Славилась футбольна дружина «Цукровик» як у районі, так і в області.

Коли була проголошена наша омріяна Незалежна Україна, цукровні почала збавляти впуск своєї продукції. А ворогам України було це на руку, і з кожним роком руйнувався завод без літаків і бомб. Так, у 1994 році припинився випуск цукру-рафінаду. Це вже була катастрофа для цукровні. Устаткування кудись зникало, а мотив горе-керівників був такий: нам невигідний випуск цукру-рафінаду, бо це приносить збитки державі. Через п’ять років ворогам вдалось зупинити завод, знищити гордість і славу цукрованих підприємств, адже підприємство славилося не тільки в Галичині, а й в Європі. Горе-керівники збагатили свої кишені за рахунок власного народу. Але на сльозах знедоленого народу не збудуєш собі рай на землі. А кара буде неминуча до четвертого покоління.

Коли проходиш по території цукровні, стає боляче на серці, бо бачиш самі руїни, які нагадують, що тут колись був славний цукровий завод, який збудували і на якому трудились наші діди та батьки.

Павло Шинальський.

м. Ходорів.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"