Передплата друкованого видання на 2021 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Приїжджають, щоб віддати шану

Щоліта вже кілька років поспіль волонтери із Польщі, переважно учнівська та студентська молодь, приїжджають в Україну на місця поховань своїх родичів чи просто співгромадян, щоб прибрати їхні могили. Таким чином поляки вшановують пам'ять свого роду, своєї нації.

 

Так от, уже тиждень на старому кладовищі в м. Жидачеві працюють 13 волонтерів. Кожного дня учні коледжу та ліцею разом із своїми керівниками приходять, аби покосити зарослі, відчистити, поправити надгробки, відновити, де це можливо, написи, що нагадують про людей, які тут упокоїлися.

 

Для юних поляків історія міста, в яке вони приїхали, люди, які тут колись проживали й чиї могили вони впорядковують, у більшості невідомі. Та це не заважає активістам щороку долати сотні кілометрів, витрачати свій власний час та гроші, щоб бодай у такий спосіб віддати належне історичній пам’яті.

Як розповіли керівники груп Крістіан Такундіс та Марта Кокошка, які приїхали до Жидачева за 800 км із Дольношльонського воєводства Польщі, такі акції для них – це, насамперед, відповідальність за кладовища, де поховані їхні прадіди. До слова, бабця Марти Кокошки походить із Борислава.

Щоліта понад 700 волонтерів із різних регіонів Польщі роз’їжджаються впорядковувати цвинтарі на місця, де проживали чи живуть їхні співвітчизники.

У Жидачеві допомогти юним волонтерам, підтримати їх приходять місцеві жителі. Так, 73-річна Тереза Штерб принесла дітям свіжих фруктів. Вона розповіла, що тут поховані її прабабця та бабця. Біля одного із надгробків наводила лад 82-річна Софія Борис. Її родичі теж тут поховані.

Перебуванням польських волонтерів у Жидачеві опікується голова польської громади міста, депутат міської ради Станіслав Посацький. Він зауважив, що міська рада ніяк не відреагувала на такий візит учнівської молоді, хоча він звертався з проханням, щоб допомогли хоча б покосити зарослі на кладовищі.

Оскільки гості з Польщі приїхали на десять днів, тож на вихідних змогли трохи краще оглянути місто, познайомитись із його мешканцями. Також завдяки турботі громадських активістів із ГО «Наші візії» та «Вектор» юні гості взяли участь у дійстві «Ніч на Івана Купала», яке організували учасники ГО «Вектор» та жидачівська молодь на берегах ріки Стрий.

Наприкінці візиту святковим обідом гостей пригостила Тамара Титикало на відпочинковому комплексі «Острів».

Оксана ФРАНКІВ.

Довідка

Кладовище у м. Жидачеві віднесено до пам’ятки історії місцевого значення. За інформацією, яку зібрали директор центру творчості Оксана Полівчак та кандидат історичних наук, директор Жидачівської гімназії ім. О. Партицького Василь Благий, офіційні захоронення на цьому місці датуються 1810 роком. На ньому поховані як українці, так і поляки, євреї, росіяни та представники інших національностей.

Тут захоронені жертви епідемій холери (1831,1855, 1872 років). Серед колись відомих, впливових жителів міста поховані перший дяк церкви Воскресіння Господнього Євстахій Тижбір, дяк Николай Матура, народний учитель Емільян Проскурниця, сестра-настоятелька Тетяна-Юліана (Ійєротея) Дацько, податкові інспектори Йозеф Кольбе, Грегор Вагнер. Покоїться на цьому кладовищі й відома в місті акушерка Михайлина Бабільова, яка пожертвувала для Чудотворної ікони Пречистої Діви Марії шовковий серпанок. Тут поховані духовні отці міста священик о. Йоан Ших, ксьондзи Ян Дрегевіч, Олександр Гофман.

Надгробні плити з викарбуваними на них іменами приховують багато ще цікавих, незвіданих, похованих часом імен та сторінок історії міста Жидачева.

Ось розповідь про одного визначного вихідця із Жидачева емер президента Верховного Суду в Сараєво Теодора Давидчака, яку записал Олександра Найда зі спогадів Марії Ткачик (Салієвич), Богуслави Тижбір та Іванни Долінської.

Народився Теодор Іванович Давидчак у 1863 році. Виїхав і жив у Сараєво. Там здобув професію юриста й дослужився до емер президента Верховного Суду в Сараєво. За непідтвердженими даними він начебто головував у справі вбивства нащадка габсбурзького престолу принца Франца Фердинанда. Теодор Давидчак був одружений на графській доньці. Та дружина і єдина дитина померли. Теодор часто навідувався до Жидачева, частину своїх заощаджень пожертвував на будівництво Львівської академії. Помер Теодор Давидчак у 1931 році. За заповітом його тіло у скляній труні було привезено і поховано на старому цвинтарі в Жидачеві. Похорон відбувся за участю єпископа з Сараєво та тринадцяти священиків із Секретаріату Митрополита Андрея Шептицького.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"