Передплата друкованого видання на 2020 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Півстолітній ювілей

Піввіку, а точніше 51 рік тому, у далекому 1962 році у с. Рогізні відкрито новозбудовану восьмирічну школу. Спорудила її за кошти колгоспу «Радянська Україна» місцева, тобто колгоспна будівельна бригада.

На останній – 4-ій сторінці – газети «Будівник комунізму» (орган Стрийського територіально-виробничого колгоспно-радгоспного управління) про цю подію було подано невеличку замітку. У ній повідомлялося, що «щаслива юнь села цей славний подарунок одержала напередодні 45-х роковин Великого Жовтня. З цієї нагоди відбувся багатолюдний мітинг для передачі палацу науки учням. Його відкрила директор школи Галина Федорівна Грабко. Потім дітей, їх батьків, гостей вітали голова сільгоспартілі т. Каратнюк, член батьківського комітету т. Дереш, заввідділом народної освіти т. Гайда, представники комсомольської, піонерської організації школи. Шефи Жидачівської СШ №1 вручили юним друзям з Рогізна подарунки.

…Настає урочиста хвилина. Голова колгоспу разом із однією першокласницею перерізує червону стрічку, і колони гомінливої дітвори заповнюють просторі, світлі класи»

Впадає у вічі, що відкриття донині однієї з кращих у нашому районі восьмирічних шкіл відбулося дуже скромно і буденно. Та й замітка в газеті про цю подію губиться між повідомленнями про надпланово виготовлений за минулий місяць на 116-117% на целюлозно-паперовому комбінаті папір, цікаву екскурсію учнів Миколаївського ПТУ №11 на Роздольський гірничо-хімічний комбінат, спортивні змагання юних волейболістів тощо.

Такий був тоді суворий і одноманітний життєвий принцип – «неустанно і невтомно» трудитися на благо неосяжної радянської Батьківщини. І мало кому вдавалося уникнути такої експлуатації праці на виробництві і фактично кріпацтва на селі.

Це пережили наші батьки у другій половині ХХ століття і частково ми, їхні діти, які народилися у цей період. Проте напружена й невтомна праця все-таки дає і позитивні результати. Особливо, якщо цим здобутком вміти розпорядитися вміло та розумно. Саме такі якості були притаманні тодішньому голові колгоспу «Радянська Україна» Петру Матвійовичу Каратнюку і спеціалістам та членам правління цього господарства. За час їхньої роботи у селах Бережниці, Заболотівцях, Рогізні та Журавкові, які входили до складу цього колгоспу, були споруджені практично усі донині діючі тут клуби, бібліотеки, школи, крамниці, фельдшерсько-акушерські пункти тощо. І разом з тим колгосп, виконуючи цілеспрямовані і беззаперечні завдання комуністичної партії, був одним із кращих в районі й навіть області по виробництву молока та м’яса. А ці продукти тваринництва вироблялися теж у новозбудованих, типових на той час корівниках, телятниках, літніх таборах й інших виробничих приміщеннях. Нині від них практично не залишилося у названих вище (і не тільки!) селах навіть сліду. Усе, скажемо чесно, розібрано і розкрадено дітьми тих, хто їх будував, на «радісному піднесенні» у період встановлення «нових порядків» у незалежній Україні.

Та не про це далі хочеться повести мову. Як уже відмічалося, у 1962 році у Рогізні було скромно відкрито нову школу, а рівно півстоліття тому – у 1963 р. – у новій восьмирічній школі було здійснено перший випуск учнів, які здобули восьмирічну, а на той час неповну середню освіту. І ось у ці травневі дні з ініціативи педколективу школи, який очолює І. В. Рібун, було організовано зустрічі випускників, які закінчили цей навчальний заклад 50, 40, 30, 20 і 10 років тому. Варто відмітити, що це був не тільки оригінальний і грандіозний, але нелегкий за здійсненням задум. Адже його організатори, крім випускників-ювілярів школи, запрошували на зустріч усіх колишніх педагогів, хоч окремі з них уже не дожили за станом здоров’я і навіть віком до сьогодні. Втім, і навіть не всі випускники школи уже живі й здорові. Зокрема із 16 найстаріших ювілярів-учнів померло 3, а з їх наставників живими залишилося тільки 3 педагогів-пенсіонерів. І одна із них, колишній класний керівник, учителька української літератури і мови, тепер жителька м. Дрогобича Кіра Миколаївна Половко, навіть прибула до колись рідної школи.

І таких дорогих, хвилюючих, радісних і навіть несподіваних зустрічей того напрочуд сонячного, пам’ятного травневого дня було чимало. Кожен випускник-ювіляр восьмирічки як і колишній чи теперішній педагог мали про що поговорити.

Мабуть, до щему в серці схвилювала кожного запрошеного на зустріч вміло і до деталей продумана офіційно-художня програма, втілена в життя педколективом школи та її вихованцями. Цей захід вдало й майстерно доповнював вокально-інструментальний гурт «Рогозяни» – теж нещодавніх випускників школи.

Одним словом, кожен, як і колись, ще навчаючись у школі, так і того дня, мав нагоду висловити свою думку чи сказати своє слово. Що зробила також запрошена на зустріч колишня першокласниця, яка півстоліття тому разом із головою колгоспу перерізала стрічку на відкриті школи, а тепер поважна жителька с. Сидорівки Марія Тимчишин.

Завершилася ця неординарна зустріч випускників-ювілярів і педагогів колишньої восьмирічної школи традиційною кавою, виконанням улюблених пісень, танцями і, звичайно, багатьма спогадами та новими роздумами і… мріями.

Яр. Точ, випускник Рогізнянської ВШ 1963 року.


Надрукувати  

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"